«Я просто дякую Богу за кожен день»: львів’янин про свої особливості, дружбу та роботу
Про Червоноград і навчання
Попри те, що Сашко народився у Червонограді і мешкав там 24 роки, спогадів про рідне містечко у нього зовсім небагато і вони переважно стосуються навчання:
«Я народився у Червонограді. Після школи я вчився у «Вищому професійному училищі №11» в Червонограді. Там я здобував спеціальність «оператор комп’ютерного набору та верстки». Навчався я там три роки і мені подобалося, бо там були і звичайні пари, і практичні заняття: ми працювали із різними програмами. Я добре вчився.
Ще я вчився Червоноградському навчально-консультацiйному пункті Львiвського iнституту МАУП на юриста, але там була маленька група і ця спеціальність мені не дуже подобалася. Я закінчив навчання, але то не моє».
Про Львів як місто-мрію
Коли хлопець починає говорити про Львів, то настрій його автоматично змінюється. Приходить розуміння, що із таким захопленням про місто може говорили лише людина, яка його відверто любить і того не приховує:
«У мене у Червонограді були труднощі із роботою: містечко невелике, а тому роботу знайти було дуже важко. І ми з батьками вирішили трохи змінити спосіб життя.
У мене була така мрія – я хотів жити у Львові. То моє улюблене місто на цій Землі. Мені подобається його атмосфера, вулички, люди. Саме тут я відчуваю, що люди мене помічають. Батьки спочатку не говорили мені, що купили квартиру в Брюховичах – хотіли зробити сюрприз до дня народження. Але потім все ж зізналися. Ми переїхали, зробили ремонт і почали шукати підробіток.
Зараз у нас є квартири у Червонограді та в Брюховичах. Тому батьки часто їдуть до Червонограда, а я у Львові залишаюся сам. Мені подобаються центральні вулиці міста, Високий Замок, Ратуша, Стрийський парк. Мені дуже добре тут».
Про роботу й «Емаус»
Сашко не любить пригадувати свої спроби знайти роботу у Червонограді, бо, мовляв, то маленьке містечко, де «все про всіх знають». І заробляти на життя у тому місті йому не вдавалося. Проте нині хлопець пишається своєю роботою:
«Я пробував знайти роботу в Червонограді. Починав з найменшого – розклеював різні оголошення по місту, із 7-ї чи 8-ї години ранку і до обіду. Але із того нічого не вийшло.
У Львові за допомогою спільноти «Емаус» тато знайшов вакансію оператора з комп’ютерного набору. Ми поїхали із ним в УКУ, де я пройшов співбесіду, і мені запропонували підробіток. Там я створював онлайн-каталоги і виконував роботу, яку мені довіряли. Після цього моє життя почало помаленьку налагоджуватися.
Зараз у мене вже інша робота, у фірмі «Нестле Україна». Із цією роботою мені теж дуже допомогли друзі з «Емаусу». Спочатку я пройшов стажування, а потім почав працювати на постійній основі. Мені пояснили специфіку роботи, розказали про обов’язки і закріпили за однією із працівниць. Зараз маю два робочих дні на тиждень: у четвер та п’ятницю. Я переважно сортую документи і вношу їх в електронну базу даних.
Те, що я роблю, мені дуже подобається. Я люблю працювати із комп’ютером. Я можу сказати, що тої зарплатні, яку я отримую, мені вистачає на життя. Я не тільки себе забезпечую, але й трохи допомагаю батькам, бо вони обидвоє вже на пенсії. Тато мій працював гірником на шахті у Червонограді, а мама – вихователем у дитячому садку».
Соціальний працівник «Емаусу» Віра Козак, яка працює безпосередньо із Олександром Малєвим, каже, що роботою Сашка у компанії задоволені. «Завдання, які зараз виконує Сашко у Філії «Нестле Україна» – саме те, що він може робити і те, що йому подобається. Щодо відгуків про Олександра його співпрацівників, то я не чула нічого поганого. Казали, що він старається. Звичайно, Сашко, як асистент підрозділу кредитного контролю, виконує одні з найпростіших завдань. Але там все-одно би мала бути людина, яка би ці завдання мала виконувати. І це може виконувати наш Сашко. Єдине, чим Олександр вирізняється від інших – це повільним темпом роботи, і можливо, цей темп завжди таким буде. Але Сашко працює наполегливо і віддано – це я точно знаю», – зауважує Віра Козак.
Про «нове» життя
Протягом усієї розмови хлопець розповідає, скільки можливостей у нього з’явилося після переїзду до Львова. Каже, що тут справді може займатись тим, що йому до вподоби:
«У театрах я буваю не часто – більше люблю музику. Ходжу на різноманітні концерти. У Червонограді я такої можливості не мав. До нас дуже рідко хтось приїжджав. У Львові я маю змогу потрапити і на концерти, і на фестивалі.
Я вже двічі був на концерті гурту «Океан Ельзи». І на концерті пам’яті Андрія Кузьменка минулого року, бо мені дуже подобається його творчість. На музичні події ходжу переважно сам. Але нещодавно почав захоплюватися футболом: був там із другом і татом.
У дитинстві я мріяв стати відомим музикантом і навіть ходив до музичної школи, де закінчив клас фортепіано. Зараз вже не практикую, бо то було у 10 років. Але робота, якою займаюся зараз, мені теж дуже подобається».
Про друзів, батьків та «друзів-батьків»
Коли розмова заходила про друзів, Сашко постійно відвертався, щоб не показувати сліз, що наверталися на очі. Але хлопець не приховував, що це для нього – болюча тема:
«Дуже довгий час у мене не було друзів взагалі, доки я не став відвідувати одну спільноту при церкві у Червонограді. Туди піти мені порадила мама. Спочатку мені було важко звикнути до нових людей. Я був дуже замкнутий. Але поволі почав до них звикати. Мені тоді було десь 22 роки. Я й досі час від часу туди їжджу, бо більше друзів я й не маю.
Батьки завжди найбільше допомагали підтримкою. Вони завжди мене вчать усьому, чого я не можу чи не вмію. Вони для мене найкращі друзі.
Один раз чи двічі на місяць в «Емаусі» відбуваються спеціальні зустрічі. Наприклад, останнього разу ми ходили у Театр імені Марії Заньковецької. Мені дуже сподобалося. Також час від часу відбуваються спеціальні зустрічі, на яких ми обговорюємо різні серйозні речі, те, що кого турбує. У Львові я спілкуюся із тими, хто мені допомагає з роботою в «Емаусі», а більше – ні з ким.
На роботі маю доброго знайомого, з яким ми тісніше спілкуємося, а з іншими колегами, переважно, тільки вітаємося».
Своєрідна відчуженість і небажання іти на контакт із оточуючими є особливістю людей з ментальними хворобами. Але якщо зуміти знайти до них підхід, то вони можуть стати вірними друзями. Про це розповідає і соціальний працівник «Емаусу», яка працює безпосередньо із Сашком, Віра Козак: «Сашко – дуже добра і чуйна людина, тільки, щоби це у ньому побачити, треба бути до нього уважним. Якщо обійти певні обмеження Сашка і знайти до нього підхід, то й спілкування з ним виявиться простим і цікавим. Працювати із Сашком легко у тих сферах роботи, в яких він компетентний, або ж, які його дуже цікавлять».
Про мрії і бажання жити
Попри все, Сашко не боїться мріяти, дивиться у майбутнє із надією і дякує за кожен прожитий день:
«Мрію поїхати десь за кордон. Дуже хочу потрапити в Португалію, бо там колись працював мій тато. Я почав цією країною цікавитися, і вона мені сподобалася. Я вже від тата трохи навчився говорити по-португальськи: вітатися, питати як справи тощо. Трохи краще знаю англійську мову, але теж не геть добре.
Я просто насолоджуюся життям і дякую Богові, що мені його дав. Прошу у Нього ще більше днів і щасливих моментів. Я просто живу, щоби було багато хороших спогадів».
Розмовляла Наталія Середюк
Фото – Богдана Ємця
Інтерв'ю Твого міста
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»