Фото: Unsplash
Дзвонила всім підряд у телефонній книзі. Як львівська вчителька поборола рак
4 лютого у всьому світі відзначають День боротьби проти раку. Рак молочної залози – одне з найбільш поширених жіночих онкологічних захворювань. За статистикою, воно виникає у кожної десятої жінки. Однак з ним можна і треба боротися. Tvoemisto.tv на прикладі львівської вчительки Христини Мельник розповідає про те, чому важливо вчасно піти до лікаря, як пережити складний період у житті та не опустити руки у боротьбі з недугою.
Дивний сигнал
Львів’янка Христина Мельник працює вчителькою англійської мови у початковій «Школі радості». Робота, за її словами, є невід’ємною частиною життя, однак у грудні 2017 року довелося зробити паузу через діагноз – рак молочної залози. Хворобу вона почала підозрювати сама, коли ставало боляче під час фізичних навантаженнях і не тільки.
«Я звернула увагу, що, як сідаю за стіл чи парту в класі, відчуваю біль в грудях зліва. Якось проводила урок і мене починало підколювати… Спочатку все жартувала з колегами, що то мене серце хапає чи то мені пора на пенсію (сміється). Та потім вже і вдома під час прибирання теж почала відчувати біль», – каже вона.
Христина Мельник (четверта ліворуч) із колегами
Так минуло два тижні, допоки сестра не порекомендувала зробити мамографію і проконсультуватися з фахівцем. Очевидно, що біль нізвідки не взявся.
«Лікар у клініці, де я проходила обстеження, був шокований, однак не говорив нічого конкретно, поки не було остаточного діагнозу. Наступного дня я знайшла мамолога, той подивився знімки, на яких було багато малих і одне більше утворення у моїх грудях. Певно, те більше й боліло. Але, що цікаво, це й підтверджують лікарі – зазвичай, коли є рак, то нічого не болить. А я ніби як отримала якийсь сигнал», – розповідає жінка.
Після операції все тільки почалося
Після обстеження у мамолога Христина Мельник здала аналіз на ракові клітини. Зізнається, що намагалася бути спокійною, хоча вже розуміла, що з нею.
«Кілька років до цього померла від раку моя мама. Ми в сім’ї їй не казали про діагноз, але вона сама вичитувала ці лікарські почерки. Я ж побачила латинські літери СА і 50 ++ та все зрозуміла. Лікар теж жахнувся, бо не очікував на такий розвиток подій. Це був рак першої стадії. Тоді його порада була видаляти частину грудей, бо утворень було кілька. Місцево це робити складно, адже вони можуть піти далі», – додає Христина.
Читайте також: Вберегтися від раку шийки матки. Що насправді може допомогти
Удома жінка розповіла про складну операцію чоловікові і, зізнається, якби не його безперечна підтримка, було б набагато гірше. Подружжя вирішило, що слід робити ту операцію, яка дасть максимальні гарантії на позитивний результат.
Христина Мельник хотіла пережити операцію якомога швидше, та її призначили аж на 29 січня. Тоді жінці видалили ліву грудь.
«По житті я – сильна, зібрана, але очікування дуже «поїдає» людину зсередини, тому я хотіла, щоби все скоріше закінчилося. Та після операції тільки все почалося. Лікар сказав, що потрібна хімія, при чому найсильніша, і шість циклів», – каже вона.
Дзвонила всім у телефонній книзі
Після курсів хіміотерапії Христина Мельник відходила дуже довго, часом не могла їсти по кілька днів, а потім і спати. Чоловік взяв на себе всі хатні обов’язки й продовжував працювати. А дітки, яким тоді було 2 і 4 роки, теж зайвий раз не турбували. Та всі знайомі, продовжує Христина, дивувалися, що аж до шостої процедури у неї не випадало волосся.
«Здебільшого, в усіх після 1-2 хімії волосся вилазить, а я дотягнула аж до останньої (сміється). Пам’ятаю, через два дні після шостої хімії зайшла в душ і з голови змивала вже волосся цілими пасмами. До цього була готова від початку: підстриглася, наділа хустку і мріяла, що на тій хімії закінчимо», – додає вона.
Однак тип раку, який діагностували в Христини, був доволі агресивним, тому лікарі радили ще й приймати препарат «Герцептин». На той час, за її словами, такого не було в лікарнях, а одна ампула коштувала приблизно 45 тисяч гривень.
«Я дістала шок, але рівно на пів дня. Потім взяла телефон і почала дзвонити всім по порядку, хто був в телефонній книзі. На щастя, у мене велика родина, і ми підтримуємо добрі зв’язки. У школі з колегами теж хороші стосунки. До речі, на третій день після операції до мене прийшло 15 відвідувачів (сміється). Правду кажуть: не май сто кіп у полі, а май друзів доволі. Усі вони й допомогли мені фінансово», – розповідає пані Христина.
Про висновки і повернення до щасливого життя
У вересні 2018 року жінка вже вийшла на роботу, щотримісяці обстежується і, каже, нині почуває себе прекрасно.
«Я дуже звикла бути в постійному русі, довга пауза вибиває з колії. Та по житті я завжди була оптимісткою і ця недуга не забрала в мене життєрадісність», – каже вона.
Найголовніший висновок після понад піврічної боротьби з раком, за словами Христини Мельник, – це те, що не можна опускати руки та завжди слід вірити в краще.
«Навіть коли ми свідомо розуміємо, що хвороба на пізніх стадіях і шансів на порятунок мало, вірити в дива треба. Вони трапляються. І ще я зрозуміла, скільки всього маю в житті, скільки мені дарує Бог. Правда, що все пізнається в порівнянні, раніше я багато не помічала», – зізнається вона.
Читайте також: Мода може вберегти від раку. Де на Львівщині найчастіше хворіють та що нового в лікуванні
А ще, додає Христина Мельник, змінилося її ставлення до тих людей, які потребують допомоги. Раніше вона не дуже звертала увагу на оголошення у фейсбуці чи на телебаченні, де просять фінансової підтримки для людей зі складними діагнозами. Якщо допомагала, то здебільшого близьким, кого знала. Нині намагається не проходити повз жодну біду.
Нагадаємо, що, традиційно, жовтень вважається місяцем боротьби з раком молочної залози. За даними онкологів, 95% жінок, у яких виявили рак грудної залози на ранній стадії, мають шанс одужати. Однак, якщо онкологію виявили на другій стадії, шанси вилікуватися має 80% жінок, на третій стадії одужує тільки 50% пацієнток.
Безкоштовне обстеження на рак у Львові проводять за попереднім записом та скерування сімейного лікаря, лікаря-гінеколога жіночої консультації або уролога, бо чоловіки теж хворіють на рак молочної залози. Детальніше контакти та адреси клінік можна переглянути за посиланням.
Ольга Коваль
Цей медіа-продукт створено в межах проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку