фото: Мелісса Жаботинська
Як львів'янин створює речі зі сміття
Ідея перетворювати сміття в щось корисне виникла досить давно та для реалізації задуму йому довелося звернутися за допомогою до всіх небайдужих до екологічної ситуації людей — на Спільнокошт. Завдяки підтримці українців Іван назбирав необхідну суму — 84 тис. грн. — для розробки та виготовлення верстата, за допомогою якого з подрібненого і розігрітого пластику можна виготовляти різноманітні корисні в побуті предмети.
Пластик — це практично вічний матеріал
Захоплення Івана Нестеренка можна охарактеризувати, перефразовуючи відомий вислів Олександра Довженка: один бачить сміття, інший — ресурси. Саме бажання навчитися використовувати те, що зазвичай сприймають як відходи, підштовхнуло чоловіка до ідеї створення обладнання для переробки пластику на локальному рівні.
«Я взагалі впевнений, що всі потрібні ресурси в нас є, — каже Іван Нестеренко. — Треба лише трохи винахідливості та навчитися їх правильно застосувати. Наприклад, пластик є на кожному кроці і час би вже знайти йому нове корисне застосування, доки він не поховав нас самих. Цей матеріал постійно марнується і накопичується лише через те, що його донині можна було переробити лише в промислових умовах. Тож я захотів дослідити, як ресайклінг можна наблизити до рівня наших можливостей».
Як додав Іван Нестеренко, у побутових відходах пластик займає третину об’єму. Тож, якщо середньодобова кількість відходів у нашому місті — тисяча тон, то стає зрозуміло: щодня ми викидаємо 333 кг пластику. «Загалом, щороку в Україну ввозять тисячі тон сировини для пет-пляшки, натомість тільки близько 10% пластику йде на вторинну переробку, — каже він. — Решта в кращому разі потрапляє на смітник та, переважно, в річки, ліси чи де завгодно. Ще один факт, який засмучує: вартість тих тисяч тон, які не потрапляють на переробку, — десятки мільйонів у доларовому еквіваленті. І це лише одна цифра з глобального неефективного використання ресурсів в Україні. Можливо, саме тих коштів хронічно не вистачає на створення альтернативних технологій переробки».
Майстерня перетворення відходів у корисний продукт
За освітою Іван Нестеренко — дизайнер і, як пояснює, це допомагає йому бачити світ кращим місцем для життя. Свій головний хист — оптимізовувати процеси і простори — вирішив спрямувати на дослідження і технології, які допомагають перетворювати відходи на цінність. Тим більше, що завжди мав здатність із непотрібних частин, використавши їх міліметр до міліметра, зробити щось нове, функціональне і привабливе.
Спочатку бачив ту затію як можливість навчитися самому і дати «вудочку» іншим. Івана привабив підхід соціального підприємництва як справи, яка подобається і приносить користь. Нічого нового і надзвичайного, тільки спрощуємо і вдосконалюємо те, що вже винайдено до нас. В основі — креслення голландського дизайнера Дейва Хаккенса, який зробив свій дипломний проект якраз на цю тему. Він поставив за мету зібрати основні технології для виготовлення пластикових речей і спростити їх до гаражного формату. Зробив цей проект open source, тобто будь-хто може взяти його ідеї, досягнення і вдосконалювати їх.
Іван Нестеренко каже, що за час роботи над проектом мусив освоїти декілька нових для себе спеціальностей: інженера, проектанта, хіміка, зварювальника, маркетолога, еколога та багато інших. Він самотужки спроектував свій верстат, випробував чимало різновидів пластику, щоб зрозуміти, який найбільше придатний для переробки.
«Майстерню задумував, щоб робити контейнери із вторинних матеріалів для сортування вторинних матеріалів, згодом зрозумів, що можна створювати цікаві і функціональні предмети, які допомагають організувати простір в домі: меблі, горщики для квітів, світильники, модульні полиці тощо. Захопившись, почав більше досліджувати, як можна ефективно використовувати різні види пластику. Тож зараз це вже не стільки майстерня, як лабораторія ресайклингу», — додав винахідник.
Також, разом із друзями з відходів від корпусів електроніки, запікаючи їх у своєрідні плитки, почали виготовляти дизайнерські полиці з дзеркалами. А ще почав виготовляти пуфи з використаного і подрібненого пінопласту. Каже, що за час експериментів визріло багато доцільних ідей для застосування пластикових відходів. Врешті, дійшов висновку, що для ефективної реалізації задумів потрібна не просто команда, а ціла спільнота. Тому охоче ділиться досвідом і кожні два тижні в п’ятницю з 16-ї години відчиняє свою майстерню для всіх, кому цікаво повчитися, проекспериментувати чи подискутувати. Налаштований знайти тих, хто також шукає інструмент вдосконалення світу у краще місце для життя.
Для експериментів та виготовлення різних побутових предметів приносять пластик із, як каже Іван, дружніх офісів і кафе. Переробляє кришечки, всілякі флакони і харчові ємності певного типу, пакети не переробляє, бо обладнання непристосоване до такого типу відходів. Більшість зробленого як несерійні прототипи розійшлися друзям проекту. До серійного випуску тільки готує контейнер 12 л і 24 л та світильники.
«Долучитися до мого проекту Zelenew може кожен охочий. І це досить просто. Потрібно або організувавши в себе в установі (кафе чи офісі) збір кришечок для переробки, стати волонтером у проекті чи організатором одного з напрямків. Залежить, в кого до чого є хист і скільки маєте вільних годин на тиждень — робота завжди знайдеться, оплачувана в тому числі», — наголосив стартапер.
Лабораторія ресайклінгу задля максимальної користі
«Зараз більше уваги приділяю експериментам для масштабнішого використання відходів. Бо для переробки на моєму обладнанні підходить досить мало пластику. Здебільшого для ресайклінгу в форматі майстерні підходять кришечки, каністри, флакони — тобто щільний і чистий пластик. Але основна маса — це пакети, упаковки, етикетки і ємності, забруднені і перемішані настільки, що переробляти їх навіть промисловим способом нераціонально. Тож експериментуючи знайшов справді вартий уваги: перетворювати пластик у дійсно корисний продукт. Мій товариш хімік підказав важливу річ: структурними одиницями (мономерами) пластмас є низькомолекулярні (маленькі) молекули, які виділяють із нафти, вугілля або природного газу. Так, з газу етилену шляхом хімічної реакції полімеризації (тобто створення довгих ланцюжків молекул етилену) отримують добре відомий усім пластик, поліетилен, з якого роблять пакети. Відповідно, найдоцільніше повернути його назад в стан газу і отримувати з нього тепло», — зазначив винахідник.
На зразок класичної ракетної пічки Іван Нестеренко зібрав власну конструкцію, щоб економно грітися взимку. Вона дров’яна, а завдяки своїй структурі нагрівається дуже сильно. А в другій її частині він зробив герметичний контейнер, який наповнюється пластиком, що перетвориться в газ. Вбачає у цій технології найбільший потенціал: власник такої пічки, яка частково працює на пластику, фактично забезпечуватиме чистоту довкілля довкола свого помешкання, оскільки для нього пластик вже не сміття, а ресурс.
«Під впливом високої температури без доступу кисню він просто випаровується. Довгі ланцюжки молекул рвуться на короткі, а ті свою чергу перетворюються на вуглець і водень, які вигорають. Завдяки тому, що ці випари не з’єднуються з повітрям, не утворюється токсичного діоксину. Зараз ще працюю над дослідженнями цієї конструкції, планую проводити низку аналізів, щоб переконатися, що вона дійсно екологічна і що її безпечно використовувати вдома», — розповідає про свої експерименти Іван.
Наступним кроком у розвитку проекту він бачить передовсім створення команди: «Зараз шукаю людей, які справді хочуть навчитися і працювати в цій галузі. Тоді лабораторія зможе перерости в майстерню. Також бачу постійне зростання попиту на інформацію, як жити в місті максимально безвідходно і екологічно. Ми досліджуємо це зсередини. Кожному суттєвому виду відходів шукаємо альтернативне застосування або простежуємо його найкоротший шлях до вторинної переробки. Також планую організувати своєрідний освітній еко-сервіс, який вчитиме офісних працівників правильно сортувати сміття. Загалом маю чимало цікавої інформації щодо сортування та переробки сміття, яку перетворюю на різноманітні інфографіки-мотиватори».
Наталія Павлишин для Tvoemisto.tv
фото: Мелісса Жаботинська
Інтерв'ю Твого міста
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»