Львів’янин Іван Нестеренко належить до новаторів у сучасному світі соціально відповідального підприємництва. Його проект Zelenew — спроба показати людям, що вторинний ресурс може стати можливістю для створення чогось потрібного і прибуткового.

Ідея перетворювати сміття в щось корисне виникла досить давно та для реалізації задуму йому довелося звернутися за допомогою до всіх небайдужих до екологічної ситуації людей — на Спільнокошт. Завдяки підтримці українців Іван назбирав необхідну суму — 84 тис. грн. — для розробки та виготовлення верстата, за допомогою якого з подрібненого і розігрітого пластику можна виготовляти різноманітні корисні в побуті предмети.

Пластик — це практично вічний матеріал

Захоплення Івана Нестеренка можна охарактеризувати, перефразовуючи відомий вислів Олександра Довженка: один бачить сміття, інший — ресурси. Саме бажання навчитися використовувати те, що зазвичай сприймають як відходи, підштовхнуло чоловіка до ідеї створення обладнання для переробки пластику на локальному рівні.

«Я взагалі впевнений, що всі потрібні ресурси в нас є, — каже Іван Нестеренко. — Треба лише трохи винахідливості та навчитися їх правильно застосувати. Наприклад, пластик є на кожному кроці і час би вже знайти йому нове корисне застосування, доки він не поховав нас самих. Цей матеріал постійно марнується і накопичується лише через те, що його донині можна було переробити лише в промислових умовах. Тож я захотів дослідити, як ресайклінг можна наблизити до рівня наших можливостей».

Як додав Іван Нестеренко, у побутових відходах пластик займає третину об’єму. Тож, якщо середньодобова кількість відходів у нашому місті — тисяча тон, то стає зрозуміло: щодня ми викидаємо 333 кг пластику. «Загалом, щороку в Україну ввозять тисячі тон сировини для пет-пляшки, натомість тільки близько 10% пластику йде на вторинну переробку, — каже він. — Решта в кращому разі потрапляє на смітник та, переважно, в річки, ліси чи де завгодно. Ще один факт, який засмучує: вартість тих тисяч тон, які не потрапляють на переробку, — десятки мільйонів у доларовому еквіваленті. І це лише одна цифра з глобального неефективного використання ресурсів в Україні. Можливо, саме тих коштів хронічно не вистачає на створення альтернативних технологій переробки».

Майстерня перетворення відходів у корисний продукт

За освітою Іван Нестеренко — дизайнер і, як пояснює, це допомагає йому бачити світ кращим місцем для життя. Свій головний хист — оптимізовувати процеси і простори — вирішив спрямувати на дослідження і технології, які допомагають перетворювати відходи на цінність. Тим більше, що завжди мав здатність із непотрібних частин, використавши їх міліметр до міліметра, зробити щось нове, функціональне і привабливе.

Спочатку бачив ту затію як можливість навчитися самому і дати «вудочку» іншим. Івана привабив підхід соціального підприємництва як справи, яка подобається і приносить користь. Нічого нового і надзвичайного, тільки спрощуємо і вдосконалюємо те, що вже винайдено до нас. В основі — креслення голландського дизайнера Дейва Хаккенса, який зробив свій дипломний проект якраз на цю тему. Він поставив за мету зібрати основні технології для виготовлення пластикових речей і спростити їх до гаражного формату. Зробив цей проект open source, тобто будь-хто може взяти його ідеї, досягнення і вдосконалювати їх.

Іван Нестеренко каже, що за час роботи над проектом мусив освоїти декілька нових для себе спеціальностей: інженера, проектанта, хіміка, зварювальника, маркетолога, еколога та багато інших. Він самотужки спроектував свій верстат, випробував чимало різновидів пластику, щоб зрозуміти, який найбільше придатний для переробки.

«Майстерню задумував, щоб робити контейнери із вторинних матеріалів для сортування вторинних матеріалів, згодом зрозумів, що можна створювати цікаві і функціональні предмети, які допомагають організувати простір в домі: меблі, горщики для квітів, світильники, модульні полиці тощо. Захопившись, почав більше досліджувати, як можна ефективно використовувати різні види пластику. Тож зараз це вже не стільки майстерня, як лабораторія ресайклингу», — додав винахідник.

Також, разом із друзями з відходів від корпусів електроніки, запікаючи їх у своєрідні плитки, почали виготовляти дизайнерські полиці з дзеркалами. А ще почав виготовляти пуфи з використаного і подрібненого пінопласту. Каже, що за час експериментів визріло багато доцільних ідей для застосування пластикових відходів. Врешті, дійшов висновку, що для ефективної реалізації задумів потрібна не просто команда, а ціла спільнота. Тому охоче ділиться досвідом і кожні два тижні в п’ятницю з 16-ї години відчиняє свою майстерню для всіх, кому цікаво повчитися, проекспериментувати чи подискутувати. Налаштований знайти тих, хто також шукає інструмент вдосконалення світу у краще місце для життя.

Для експериментів та виготовлення різних побутових предметів приносять пластик із, як каже Іван, дружніх офісів і кафе. Переробляє кришечки, всілякі флакони і харчові ємності певного типу, пакети не переробляє, бо обладнання непристосоване до такого типу відходів. Більшість зробленого як несерійні прототипи розійшлися друзям проекту. До серійного випуску тільки готує контейнер 12 л і 24 л та світильники.

«Долучитися до мого проекту Zelenew може кожен охочий. І це досить просто. Потрібно або організувавши в себе в установі (кафе чи офісі) збір кришечок для переробки, стати волонтером у проекті чи організатором одного з напрямків. Залежить, в кого до чого є хист і скільки маєте вільних годин на тиждень — робота завжди знайдеться, оплачувана в тому числі», — наголосив стартапер.

Лабораторія ресайклінгу задля максимальної користі

«Зараз більше уваги приділяю експериментам для масштабнішого використання відходів. Бо для переробки на моєму обладнанні підходить досить мало пластику. Здебільшого для ресайклінгу в форматі майстерні підходять кришечки, каністри, флакони — тобто щільний  і чистий пластик. Але основна маса — це пакети, упаковки, етикетки і ємності, забруднені і перемішані настільки, що переробляти їх навіть промисловим способом нераціонально. Тож експериментуючи знайшов справді вартий уваги: перетворювати пластик у дійсно корисний продукт. Мій товариш хімік підказав важливу річ: структурними одиницями (мономерами) пластмас є низькомолекулярні (маленькі) молекули, які виділяють із нафти, вугілля або природного газу. Так, з газу етилену шляхом хімічної реакції полімеризації (тобто створення довгих ланцюжків молекул етилену) отримують добре відомий усім пластик, поліетилен, з якого роблять пакети. Відповідно, найдоцільніше повернути його назад в стан газу і отримувати з нього тепло», — зазначив винахідник.

На зразок класичної ракетної пічки Іван Нестеренко зібрав власну конструкцію, щоб економно грітися взимку. Вона дров’яна, а завдяки своїй структурі нагрівається дуже сильно. А в другій її частині він зробив герметичний контейнер, який наповнюється пластиком, що перетвориться в газ. Вбачає у цій технології найбільший потенціал: власник такої пічки, яка частково працює на пластику, фактично забезпечуватиме чистоту довкілля довкола свого помешкання, оскільки для нього пластик вже не сміття, а ресурс.

«Під впливом високої температури без доступу кисню він просто випаровується. Довгі ланцюжки молекул рвуться на короткі, а ті свою чергу перетворюються на вуглець і водень, які вигорають. Завдяки тому, що ці випари не з’єднуються з повітрям, не утворюється токсичного діоксину. Зараз ще працюю над дослідженнями цієї конструкції, планую проводити низку аналізів, щоб переконатися, що вона дійсно екологічна і що її безпечно використовувати вдома», — розповідає про свої експерименти Іван.

Наступним кроком у розвитку проекту він бачить передовсім створення команди: «Зараз шукаю людей, які справді хочуть навчитися і працювати в цій галузі. Тоді лабораторія зможе перерости в майстерню. Також бачу постійне зростання попиту на інформацію, як жити в місті максимально безвідходно і екологічно. Ми досліджуємо це зсередини. Кожному суттєвому виду відходів шукаємо альтернативне застосування або простежуємо його найкоротший шлях до вторинної переробки. Також планую організувати своєрідний освітній еко-сервіс, який вчитиме офісних працівників правильно сортувати сміття. Загалом маю чимало цікавої інформації щодо сортування та переробки сміття, яку перетворюю на різноманітні інфографіки-мотиватори».

Наталія Павлишин для Tvoemisto.tv
фото: Мелісса Жаботинська