
фото: Мелісса Жаботинська
Як львів'янин створює речі зі сміття
Ідея перетворювати сміття в щось корисне виникла досить давно та для реалізації задуму йому довелося звернутися за допомогою до всіх небайдужих до екологічної ситуації людей — на Спільнокошт. Завдяки підтримці українців Іван назбирав необхідну суму — 84 тис. грн. — для розробки та виготовлення верстата, за допомогою якого з подрібненого і розігрітого пластику можна виготовляти різноманітні корисні в побуті предмети.
Пластик — це практично вічний матеріал
Захоплення Івана Нестеренка можна охарактеризувати, перефразовуючи відомий вислів Олександра Довженка: один бачить сміття, інший — ресурси. Саме бажання навчитися використовувати те, що зазвичай сприймають як відходи, підштовхнуло чоловіка до ідеї створення обладнання для переробки пластику на локальному рівні.
«Я взагалі впевнений, що всі потрібні ресурси в нас є, — каже Іван Нестеренко. — Треба лише трохи винахідливості та навчитися їх правильно застосувати. Наприклад, пластик є на кожному кроці і час би вже знайти йому нове корисне застосування, доки він не поховав нас самих. Цей матеріал постійно марнується і накопичується лише через те, що його донині можна було переробити лише в промислових умовах. Тож я захотів дослідити, як ресайклінг можна наблизити до рівня наших можливостей».
Як додав Іван Нестеренко, у побутових відходах пластик займає третину об’єму. Тож, якщо середньодобова кількість відходів у нашому місті — тисяча тон, то стає зрозуміло: щодня ми викидаємо 333 кг пластику. «Загалом, щороку в Україну ввозять тисячі тон сировини для пет-пляшки, натомість тільки близько 10% пластику йде на вторинну переробку, — каже він. — Решта в кращому разі потрапляє на смітник та, переважно, в річки, ліси чи де завгодно. Ще один факт, який засмучує: вартість тих тисяч тон, які не потрапляють на переробку, — десятки мільйонів у доларовому еквіваленті. І це лише одна цифра з глобального неефективного використання ресурсів в Україні. Можливо, саме тих коштів хронічно не вистачає на створення альтернативних технологій переробки».
Майстерня перетворення відходів у корисний продукт
За освітою Іван Нестеренко — дизайнер і, як пояснює, це допомагає йому бачити світ кращим місцем для життя. Свій головний хист — оптимізовувати процеси і простори — вирішив спрямувати на дослідження і технології, які допомагають перетворювати відходи на цінність. Тим більше, що завжди мав здатність із непотрібних частин, використавши їх міліметр до міліметра, зробити щось нове, функціональне і привабливе.
Спочатку бачив ту затію як можливість навчитися самому і дати «вудочку» іншим. Івана привабив підхід соціального підприємництва як справи, яка подобається і приносить користь. Нічого нового і надзвичайного, тільки спрощуємо і вдосконалюємо те, що вже винайдено до нас. В основі — креслення голландського дизайнера Дейва Хаккенса, який зробив свій дипломний проект якраз на цю тему. Він поставив за мету зібрати основні технології для виготовлення пластикових речей і спростити їх до гаражного формату. Зробив цей проект open source, тобто будь-хто може взяти його ідеї, досягнення і вдосконалювати їх.
Іван Нестеренко каже, що за час роботи над проектом мусив освоїти декілька нових для себе спеціальностей: інженера, проектанта, хіміка, зварювальника, маркетолога, еколога та багато інших. Він самотужки спроектував свій верстат, випробував чимало різновидів пластику, щоб зрозуміти, який найбільше придатний для переробки.
«Майстерню задумував, щоб робити контейнери із вторинних матеріалів для сортування вторинних матеріалів, згодом зрозумів, що можна створювати цікаві і функціональні предмети, які допомагають організувати простір в домі: меблі, горщики для квітів, світильники, модульні полиці тощо. Захопившись, почав більше досліджувати, як можна ефективно використовувати різні види пластику. Тож зараз це вже не стільки майстерня, як лабораторія ресайклингу», — додав винахідник.
Також, разом із друзями з відходів від корпусів електроніки, запікаючи їх у своєрідні плитки, почали виготовляти дизайнерські полиці з дзеркалами. А ще почав виготовляти пуфи з використаного і подрібненого пінопласту. Каже, що за час експериментів визріло багато доцільних ідей для застосування пластикових відходів. Врешті, дійшов висновку, що для ефективної реалізації задумів потрібна не просто команда, а ціла спільнота. Тому охоче ділиться досвідом і кожні два тижні в п’ятницю з 16-ї години відчиняє свою майстерню для всіх, кому цікаво повчитися, проекспериментувати чи подискутувати. Налаштований знайти тих, хто також шукає інструмент вдосконалення світу у краще місце для життя.
Для експериментів та виготовлення різних побутових предметів приносять пластик із, як каже Іван, дружніх офісів і кафе. Переробляє кришечки, всілякі флакони і харчові ємності певного типу, пакети не переробляє, бо обладнання непристосоване до такого типу відходів. Більшість зробленого як несерійні прототипи розійшлися друзям проекту. До серійного випуску тільки готує контейнер 12 л і 24 л та світильники.
«Долучитися до мого проекту Zelenew може кожен охочий. І це досить просто. Потрібно або організувавши в себе в установі (кафе чи офісі) збір кришечок для переробки, стати волонтером у проекті чи організатором одного з напрямків. Залежить, в кого до чого є хист і скільки маєте вільних годин на тиждень — робота завжди знайдеться, оплачувана в тому числі», — наголосив стартапер.
Лабораторія ресайклінгу задля максимальної користі
«Зараз більше уваги приділяю експериментам для масштабнішого використання відходів. Бо для переробки на моєму обладнанні підходить досить мало пластику. Здебільшого для ресайклінгу в форматі майстерні підходять кришечки, каністри, флакони — тобто щільний і чистий пластик. Але основна маса — це пакети, упаковки, етикетки і ємності, забруднені і перемішані настільки, що переробляти їх навіть промисловим способом нераціонально. Тож експериментуючи знайшов справді вартий уваги: перетворювати пластик у дійсно корисний продукт. Мій товариш хімік підказав важливу річ: структурними одиницями (мономерами) пластмас є низькомолекулярні (маленькі) молекули, які виділяють із нафти, вугілля або природного газу. Так, з газу етилену шляхом хімічної реакції полімеризації (тобто створення довгих ланцюжків молекул етилену) отримують добре відомий усім пластик, поліетилен, з якого роблять пакети. Відповідно, найдоцільніше повернути його назад в стан газу і отримувати з нього тепло», — зазначив винахідник.
На зразок класичної ракетної пічки Іван Нестеренко зібрав власну конструкцію, щоб економно грітися взимку. Вона дров’яна, а завдяки своїй структурі нагрівається дуже сильно. А в другій її частині він зробив герметичний контейнер, який наповнюється пластиком, що перетвориться в газ. Вбачає у цій технології найбільший потенціал: власник такої пічки, яка частково працює на пластику, фактично забезпечуватиме чистоту довкілля довкола свого помешкання, оскільки для нього пластик вже не сміття, а ресурс.
«Під впливом високої температури без доступу кисню він просто випаровується. Довгі ланцюжки молекул рвуться на короткі, а ті свою чергу перетворюються на вуглець і водень, які вигорають. Завдяки тому, що ці випари не з’єднуються з повітрям, не утворюється токсичного діоксину. Зараз ще працюю над дослідженнями цієї конструкції, планую проводити низку аналізів, щоб переконатися, що вона дійсно екологічна і що її безпечно використовувати вдома», — розповідає про свої експерименти Іван.
Наступним кроком у розвитку проекту він бачить передовсім створення команди: «Зараз шукаю людей, які справді хочуть навчитися і працювати в цій галузі. Тоді лабораторія зможе перерости в майстерню. Також бачу постійне зростання попиту на інформацію, як жити в місті максимально безвідходно і екологічно. Ми досліджуємо це зсередини. Кожному суттєвому виду відходів шукаємо альтернативне застосування або простежуємо його найкоротший шлях до вторинної переробки. Також планую організувати своєрідний освітній еко-сервіс, який вчитиме офісних працівників правильно сортувати сміття. Загалом маю чимало цікавої інформації щодо сортування та переробки сміття, яку перетворюю на різноманітні інфографіки-мотиватори».
Наталія Павлишин для Tvoemisto.tv
фото: Мелісса Жаботинська
Інтерв'ю Твого міста
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»
- Супергероєм може стати кожен. Як залучити українців до волонтерства
- Сон, обійми і кава. Що насправді впливає на імунітет
- Зустрітись з собою. Отець Богдан Прах про те, чому варто постити
- Від першого зуба. Що треба знати батькам і дітям про догляд за зубами
- Все буде step by step. Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Вардкес Арзуманян: До мого ресторану погрожували заїхати на танку
- Бракує сучасного. Віктор Кудін про архів, спорткомплекс та львівську архітектуру
- Бог, правда, праця. Дмитро Кацал про різдвяні концерти, дискусії з батьком та майбутнє «Дударика»
- Мажори та мінори «Піккардійської терції». Розповідає Славко Нудик
- Смачна етнографія. Як Пані Стефа стала найвідомішою галицькою господинею в інтернеті
- Парк сімейного відпочинку. Яким буде Шевченківський гай через 10 років
- Визначитися з пріоритетами. Отець Юстин Бойко про майбутнє Шевченківського гаю
- Чисті зуби. Стоматолог Ярослав Заблоцький про свої ціни й цінності
- Весь цей петеесер. Як (ре)абілітується боєць Юрко Досяк
- Юліан Чаплінський про руйнування й будівництво Львова. Частина перша
- Гори – як наркотик. Львівський альпініст піднявся на восьмитисячник у Гімалаях
- Хабарівський край. Ірина Бекешкіна про корупційні традиції Західної України
- Нова директорка «Території терору»: «В музеї можна говорити голосно»
- Олена Логопедівна. Львів’янка, яка вчить вимовляти звуки правильно
- «Мусимо змиритися з тим, що історія менш точна за математику»
- «Маю ідей іще на три життя». Зоя Скоропаденко про Україну, Японію, самопромоцію і каву
- Забрати у водія готівку. Дем’ян Данилюк про африканський транспорт Львова
- Заступник міністра: Швидка допомога – робота для суперменів, а не медичне таксі
- Психологія вина. Львівський сомельє про колір, смак, форму і культуру
- Опера не може й не має бути самоокупною, – солістка Віденського оперного театру Зоряна Кушплер
- Алхімія пива. Львівський пивовар про чистоту, контекст і правильні дріжджі
- Як одужує львівський «Охматдит»: проблеми, перемоги, перспективи
- Як реставрують пам'ять. Фоторепортаж із архіву «Тюрми на Лонцького»
- Львів’янин, який дбає про те, щоб Facebook не ламався
- «У Києві люблять львівських пацієнтів: щойно переступили поріг, а вже шукають, кому заплатити»
- 10 думок Тараса Прохаська про літературу, графоманію і кайф читацтва
- Рідні. Режисер показав, як війна пересварила родичів зі Львова та Донецька
- Львівський гурт «Курбаси»: деякі колядки існують вже тисячі років. Відео
- Коли свої поруч
- Пройти війну, щоб дізнатись ціну сімейного щастя: Юрко Вовкогон про службу добровольцем
- Львівський актор, який був в АТО: як через це пройшла вся сім’я
- Найміть собі лікаря. Українців очікує кардинальна реформа медицини
- Керівниця балету «Життя»: Хочемо показати, що Україна – не лише шаровари і сало
- Після АТО – сімейні тренінги: як подружжя львів’ян вчить бути щасливими у шлюбі
- Морський ангел і морська корова у Львові: фотоекскурсія до зоомузею
- Ольга Сахнюк: Кожен тату-майстер в душі садист, але клієнти теж недалеко пішли
- Найвпливовіша жінка в ІТ: ви знаєте про мої успіхи, а давайте я перерахую невдачі
- Дати настільки добру освіту, щоб попередити війну. Чого має навчати школа?
- Відомий вітражист Олександр Личко: Все справжнє приходить нізвідки
- Хто ще прийде на Львівщину? Роман Матис про інвестиції та комунікацію з Європою
- Хто такі львів'яни? Шлях до ідентичності
- Не боятись помилок. Як у Львові дітей вчать створювати комп'ютерні ігри
- Френсіс Фукуяма: Стати сучасною демократією – неминучий шлях для України
- Нарколог: львівські підлітки починають не з алкоголю, а зі психостимуляторів
- Юрій Федечко: Львову потрібен дитячий хоспіс
- Інший Франко: кулінарні смаки та традиції родини письменника
- Митрополичі сади у Львові: чи здійсниться мрія Андрея Шептицького?
- «Кримська перепічка» у Львові: пекарня переселенців, яка вчить львів'ян довіри
- Керівниця агенції нянь: У Львові чоловікові, який хотів доглядати дітей, роботи не знайшлося
- Коли земля летить з-під ніг. Психолог про підлітковий суїцид