фото надав володимир яворівський
«Найважче повертатися без результату». Як на Львівщині шукають заблукалих у горах
Кожного року у Львівській області організовують близько 30 робіт з пошуку заблукалих у горах туристів. Львівські рятувальники долучаються до таких робіт і в сусідніх областях. Наприклад, сьогодні на Закарпатті досі шукають киянина, який з товаришем 14 лютого заблукали біля гори Гимби. Очільник групи львівських рятувальників, які працювали у Закарпатті, рятувальник пошуково-рятувальної частини загону технічної служби ГУ ДСНС у Львівській області, викладач в пункті підготовки гірських рятувальників Володимир Яворівський розповідає Tvoemisto.tv про те, хто найчастіше губиться у горах, як триває день у пошуках та що треба мати з собою, аби здоровим повернутися додому.
У кожного регіону – своя специфіка
Більшість пошукових-рятувальних робіт на Львівщині закінчуються в перші декілька годин і успішно: люди залишаються живі-здорові, без обморожень. Якщо людина може чітко пояснити, де перебувала і де втратила орієнтир, то процес, за словами Володимира Яворівського, триває недовго – уже за кілька годин вона в руках рятувальників, спускається до найближчого населеного пункту. Та про такі випадки мало знають, більше говорять про трагічні.
Звісно, бувають і виняткові ситуації, коли пошуки тривають добу чи більше. Тут багато залежить від регіону, й загалом кожна ситуація має свою специфіку.
Читайте також: Правила поведінки у морозну погоду: як уникнути переохолодження та обмороження
«У нас гірський район є простішим, бо ближче населені пункти та менше місць для фрірайду (катання поза підготовленими трасами), ніж, наприклад, на Закарпатті. Туристи також здебільшого катаються на підготовлених трасах, тому пошукові роботи проходять швидше та з вищою ймовірністю успіху», – каже він.
Якщо говорити про Закарпаття, то Боржавський хребет є небезпечним, там традиційно сходять лавини, під якими вже загинуло багато людей. На Івано-Франківщині – Чорногірський хребет, що віддалений від населених пунктів. На Львівщині все-таки гірськолижні райони більш наближені до населених пунктів, а також є достатньо можливостей підійти до гір. У львівських рятувальників є спеціалізована техніка та спорядження для пересування в горах, які можуть швидко доставити до орієнтовного місця. Далі – рух по снігу за допомогою снігоступів або скітур-лиж, так значно швидше йти на пошуки, не провалюючись у сніг.
Однак бували випадки, як на горі Парашка у 2019 році, коли один хлопець загинув від переохолодження, інший – врятувався, однак отримав обмороження. Основною причиною рятувальники тоді назвали погану підготовку до походу. Хлопці не мали необхідного спорядження та були одягнені в звичайний зимовий одяг.
Хто блукає в горах найчастіше
Найчастіше губляться лижники-фрірайдери, які шукають спуски поза лижними трасами, лижники, які з’їхали з траси через туман, або, власне, випадкові туристи, які не готувалися до походу і думають, що це просто.
«Непідготовлені туристи ходять вдвох або, ще гірше, в одиночні походи, і через це, мабуть, трапляється найбільше трагічних випадків», – каже Володимир Яворівський.
Читайте також: Львівські рятувальники оприлюднили перелік пунктів обігріву в області у мороз
Із групами, зокрема туристичними, які йдуть в зимові походи, не виникає проблем. Вони ретельно готуються, мають з собою запаси їжі, усе спорядження, реєструються в рятувальній службі.
Без чого рятувальник не вийде на пошуки
Із обов’язкового спорядження кожен рятувальник має лавинну трійку: зонд, датчик і лопату – бо завжди є небезпека сходження лавин. Крім того, треба мати снігоступи або скітури (лижі), спеціальний одяг, добрий ліхтарик, аптечку, навігацію, зарядний пристрій (павербанк), запас їжі на два дні, мобільний зв'язок і в окремим випадках – спеціальні рятувальні ноші для транспортування (ак’я).
Без цього рятувальнику не варто виходити на пошукові роботи, інакше він сам може спричинити нову надзвичайну ситуацію, а не допомогти в горах.
Як відбувається пошук
Пошукові роботи вимагають від рятувальників не лише доброї технічної підготовки, а ще й фізичної та психологічної. Іноді доводиться проходити десятки кілометрів через засніжені схили, хуртовини, дощ і туман. Також треба добре орієнтуватися в горах, уміти визначати лавинну небезпеку, вміти користуватися специфічним спорядженням, як-от: скітур-лижі, якими можна пересуватися вгору вверх і не зісковзувати вниз, снігоступами тощо.
«Найважливішими є перші години пошуків, коли є певний слід. І психологічно найважче повертатися, коли немає результату, як під час пошуків на Боржаві, коли рятувальники ходять вже майже два тижні, а ні людини, ні тіла знайти не можуть. Це складно», – каже він.
Львівські рятувальники на чолі з Володимиром Яворівським приєдналися до пошуку киянина на Закарпатті на другий день, 15 лютого, і пробули там чотири дні. Після цього керівництво пошукових робіт вирішило, що пошуки продовжать лише силами закарпатських рятувальників.
Читайте також: Мені було страшно тієї ночі. Волонтер про те, як з колегами врятували загубленого в горах львів'янина
«Там є така славнозвісна чи то вже сумнозвісна гора Гимба. Ці двоє туристів звідти спускались. Одного знайшли наступного ж дня, іншого досі шукають. Знаємо, що вони спустились у сторону села Березники разом і в лісі втратили між собою орієнтир. Один дістався до рятувальників, але на цей час він втратив контакт з товаришем», – розповідає він.
Спільно зі закарпатськими рятувальниками, волонтерами, лісівниками прочісували лісову частину гори біля села Березники, а також виходили на дослідження околиць гори Жид-Магура, де є лавинонебезпечні місця, перевіряли, чи не було свіжих лавин, чи не попав киянин саме в лавину.
«На жаль, безуспішно. Ми бачили орієнтовні сліди, але кожного дня випадало фактично 20 см снігу, тому ми їх втрачали, вони не довели нас до логічного закінчення», – додає рятувальник.
Крім того, на пошуки піднімався гвинтокрил, іноді на схилах працювало 70 людей, що дуже багато як для пошукових операцій. Не на кожні пошуки відправляють підмогу, спочатку намагаються знайти людину своїми силами, але коли бачать, що ресурси виснажуються, то залучають колег з інших областей.
«Хлопці зі Закарпаття продовжують там працювати другий тиждень, щоправда, меншими силами, без залучення інших регіонів. Вони обійшли все, що тільки можна, вивчають дуже деталізовано», – говорить Володимир Яворівський.
Скільки можуть тривати пошуки заблукалих
Офіційно, за документами, пошуки можуть тривати до семи днів, але їх можна продовжити за окремим наказом керівництва ДСНС, також їх можуть припинити швидше через лавинонебезпечні ситуації, коли рятувальників не можна відправляти в певну частину гори.
Так, Володимир Яворівський пригадує, як десять років тому на Закарпатті під час пошукових робіт загинув рятувальник. Тоді на Боржаві загубилися двоє сноубордистів, а рятувальників, які вийшли за ними, накрила лавина. Троє змогли вибратися, а четвертого не вдалося відкопати.
«Я брав участь уже в пошуку тіла рятувальника. Це дуже трагічна історія для всієї рятувальної української служби», – додає він.
Він також пояснює, що, за світовою статистикою, протягом перших 6-10 хвилин виживає 9 з 10 людей, які потрапили під лавину. Після 10 хвилин шанси різко падають, хоча є окремі випадки, коли люди виживали й після декількох днів перебування під лавиною.
«Зрозуміло, що рятувальники будуть максимально швидко добиратися, але за 10 хвилин зробити це не зможуть. Саме у такому випадку треба мати групове спорядження. Лавинні датчики передбачають два режими – режим пошуку і передачі сигналу. Коли йдете групою і хтось потрапляє під лавину, інші товариші можуть знайти вас за лавинним датчиком», – говорить він.
Окрім цього, під час пошуків одну групу рятувальнків змінює інша, подекуди залучають волонтерів, лісівників, бо не може одна й та сама група шукати 9-10 днів. В окремих випадках, коли є загроза життю рятувальників, пошуки вночі призупиняють.
«У перші три доби залучають значно більше ресурсів, людей, техніки, тому що після цього вже нижча ймовірність того, що людина залишилась жива. Проте пошуків ніхто не припиняє. Є випадки, як-от два роки тому, коли на тому ж місці, де зараз, людина після 5 днів залишилась жива, ночувала в хатині лісівника. У будь-якому разі, навіть коли здається, що нема шансів, пошуки треба продовжувати», – зазначає рятувальник.
На досвіді Володимира Яворівського, який працює в ДСНС вже 16 років, і був залучений до пошуків у різних областях України, довших рятувальних робіт, аніж зараз тривають на Закарпатті, ще не було. Трагічні траплялися, але вони завершувалися швидше.
Що потрібно знати і мати туристові, аби вберегтися від нещасних випадків
Бажане спорядження рятувальника мало чим відрізняється від того, що повинен мати турист. Важливо і те, що ті, хто дбають про свою безпеку, ідуть в похід на день чи кілька, попередньо реєструються в рятувальній службі, що є безкоштовним. Також вони консультуються з фахівцями, залишають свої контакти і записують номери чергових.
«Із ними проблем не виникає, їх легко знайти, бо відомі маршрути, і ми тримаємо зв’язок. Складніше з випадковими туристами, які не готуються, і самовільно, без попередньої реєстрації, не дослухаючись до порад, виходять в гори. Трагічні випадки через це траплялись і на Львівщині», – зазначає він.
Звичайно, туристам не треба мати з собою ноші для транспортування. Але людині, яка йде, особливо в лавинонебезпечні райони, лавинна трійка потрібна. Слід розуміти, що доведеться пересуватися часто глибоким снігом і тому варто мати або лижі, або снігоступи, а ще – спеціальний одяг (також змінний, бо він може намокнути, що спричинить переохолодження).
«Потрібен у поході ліхтарик, аптечка, сірники чи запальничка, навігація. Якщо йдете на один день, то треба мати запас їжі на три. Зараз із сучасними технологіями і вибором у супермаркетах можна купити спресовану і заготовлену їжу. Не всюди буде мобільний зв'язок, іноді треба буде походити, щоби його знайти, тому стане в нагоді павербанк», – додає він.
Усе це добре мати з собою, але також, – зазначає рятувальник, – потрібно вміти цим користуватися.
«Те, що ви будете мати лавинне спорядження, може вам не допомогти, якщо ви не проходили лавинних курсів, занять і просто не вмієте цим правильно скористатися», – каже він.
Кілька порад про те, як діяти, якщо все-таки заблукали
Якщо турист зареєструвався в рятувальній службі, то це спростить і пришвидшить роботу фахівців, коли б хтось заблукав. Водночас ви отримаєте всі необхідні контакти тих, хто чергує в місцевості, куди прямуєте. Саме до них слід дзвонити, якщо загубились. Черговий, який добре знає територію, і рятувальники цього підрозділу будуть за вами виходити.
«Тут важливо теж не розділитися, якщо є група. Переважно трагічні випадки трапляються, якщо люди розділяються і не можуть знайти сліди один одного через хуртовини», – зазначає він.
Завжди, за словами рятувальника, варто спуститися нижче від хребта, коли дує вітер, щоб не замерзнути. Якщо бачите, що є зв'язок і якісний орієнтир – можете дзвонити рятувальникам і слухати їхні поради. Буває, що рятувальники близько і треба трішки зачекати та зустріти їх біля явної ознаки, таблички, потім спокійно піти з ними далі.
Коли ж зв’язку немає, треба пам’ятати «золоте» правило: усі потічки з гір ведуть до річок або населених пунктів. Тобто, якщо ви будете йти вздовж потічка, то зійдете завжди до населеного пункту. Єдине – треба дуже обережно обирати шлях, бо часто буває складно пересуватися і є небезпека намочити ноги.
«Але ваш орієнтир – це потічки, вони завжди виведуть до населених пунктів. У нас в Карпатах не такий регіон, що треба йти три дні вздовж потічка, а упродовж доби ви вийдете до людей», – говорить він.
Стосовно ночівлі, додає Володимир Яворівський, якщо не маєте вогню чи не зробили спеціальної хижини, то є ризик замерзнути. Снігові хатини можуть врятувати, але за наявності вмінь, як їх збудувати. Туристам без навичок не варто так робити, бо можна лише нашкодити собі, тому краще пересуватися, розпалювати вогонь, адже рятувальникам теж легше знайти туристів, коли йде дим.
«І бережіть ноги та тримайте одяг сухим. А також не втрачайте надії. Дехто каже, що ніхто нікого шукати не буде. Насправді, ні, пошуки продовжуватимуть до самого кінця», – каже рятувальник.
Ольга Коваль
Фото надав Володимир Яворівський
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку