Фото: Львівська міська рада
Охочі є, а місця – немає. Репортаж із львівської амбулаторії
Медицина – сфера обслуговування
Завідувачка амбулаторії Галина Гондарук розповідає, що установу відкрили два роки тому, переїхавши з поліклініки на вулиці Мазепи (1-ша міська клінічна лікарня імені Князя Лева) ближче до людей, яких обслуговує. Тут працює шестеро лікарів, включно з керівницею, вісім медсестер та реєстратор. Амбулаторія працює без обіду з 8:00 до 19:00 у будні дні. Чергові лікар і медсестра є на місці і у вихідні, і в святкові дні – чи то Великдень, чи Різдво – до 15:00. Раніше заклад обслуговував 8,8 тис. мешканців навколишніх будинків, з яких 2 тис. – діти і підлітки. Після оголошення кампанії з обрання сімейного лікаря кількість пацієнтів амбулаторії перевищила 10 тисяч і ще продовжує зростати – люди приходять щодня. Є серед пацієнтів і мешканці з інших вулиць, та перед підписанням декларації, зазначає завідувачка, вони засвідчили, що можуть добиратись до амбулаторії без проблем.
Амбулаторія починається з реєстратури
«Переважно ми обслуговуємо якраз всі будинки навколо, людям так краще, ніж бігти в поліклініку на Мазепи. Аналізи, звісно, там треба здавати, але зробити укол чи отримати консультацію можна у нас. Дехто приходить мало не щодня, іноді – просто поговорити чи посидіти. Але ми не нарікаємо, бо медицина, певною мірою, – сфера обслуговування. Маємо до всіх знайти підхід і не лише вилікувати, а й бути трохи психологами», – каже Галина Гондарук.
Галина Гондарук працює лікаркою з 1986 року. Має досвід роботи в різних містах і навіть країнах, бо її чоловік - військовий. З 2004 року керувала відділенням сімейної медицини, з 2016 - завідувачка амбулаторії.
У цей момент до кабінету входить старша жінка і зі словами «я вам дякую, це вам» лишає в кутку маленького кабінету пляшку наливки, замотану в пакет. Жінка швидко йде, попри заперечення лікарки. Це, каже Галина Гондарук, пані Оля, яка живе у сусідньому під’їзді. Вона щодня приходить в амбулаторію – чи поміряти тиск, чи зробити укол, чи просто посидіти на дивані і перекинутись кількома словами з реєстраторкою.
20 пацієнтів за дві години
Загалом в амбулаторії передбачено по 16 талонів на день до кожного лікаря. Їх можна взяти на місці або замовити онлайн. Та, каже завідувачка, пацієнтів значно більше, ніж талонів. Буває, у когось стався гіпертонічний криз, або в дитини різко піднялась температура чи з’явилась незрозуміла висипка, і лікар не може відмовити у медичній допомозі. Сьогодні зранку, наприклад, за дві години від початку прийому Галина Гондарук прийняла вже 20 пацієнтів.
«У мене прийом починається з 9-ї. Я завжди приходжу раніше, бо документи треба заповнити, ще щось зробити. Але ще до 9-ї хтось вже чекає перед кабінетом, відмовити не можу. Ми вчимо людей реєструватись через інтернет, але не всі можуть», – розповідає лікарка.
Пацієнти чекають на прийом у маленькій приймальні
Троє лікарів амбулаторії, включно зі завідувачкою, мають по 2 тисячі пацієнтів, решта троє – по 1,3-1,5 тисячі. До кінця року, каже керівниця закладу, всі наберуть максимальну кількість пацієнтів, що можуть обслуговувати.
Понаднормові пацієнти
І тут виникнуть проблеми, каже ще одна лікарка амбулаторії Наталія Казаркіна. У неї в кабінеті сидить чоловік, який прийшов підписати декларацію про медичне обслуговування. Наталія Казаркіна є сімейним лікарем його дружини та дітей.
«Чому ж ви з дружиною не прийшли? У мене більше немає місця, комп’ютерна програма не пропускає більше», – каже лікарка до чоловіка, і додає що, насправді, це проблема поширена, коли охочі є, а місця – немає.
Наталія Казаркіна вже має 2 тисячі пацієнтів, але охочих підписати з нею декларацію є значно більше
«У мене є багато вагітних, а їхні діти народяться, то як я маю взяти їх до себе? Чи що їм тоді робити? Або ось так – хтось не встиг, а місця вже нема. Комп’ютер не пропускає і не рахуватиме мені тих людей. Це вже буде благодійність», – каже Наталія Казаркіна.
Вона міряє чоловікові тиск, розпитує, чи були у нього стресові ситуації на роботі і радить не хвилюватись та спостерігати за скачками тиску, бо всі хвороби – від нервів. У разі чого, радить, можна випити валеріани. Наразі лікарка каже чоловікові лишити копії своїх документів і чекати – можливо, хтось переїде, а може – помре.
Робочий день сімейного лікаря
Лікарі амбулаторії працюють з 8-ї ранку у три зміни по 4 години. З ними працюють медсестри, які, серед іншого, по черзі ходять у поліклініку за результатами аналізів своїх пацієнтів. Упродовж дня відчинений процедурний кабінет, де його медсестра робить щеплення або призначені лікарями уколи. Після прийому в амбулаторії, лікарі обходять пацієнтів, які не можуть прийти самі.
Медсестри в процедурному кабінеті
«Лікар іде до важких пацієнтів, до лежачих, до маленьких діток. У нас залишились патронажі новонароджених. До місяця часу до немовляти приходить двічі лікар і двічі медсестра. Далі вже дитину приносять до нас на огляди. Якщо ж дитина до року захворіла, то ми ідемо до них самі», – пояснює Галина Гондарук.
Читайте також: Угоди восени рахують. Несподіванки медреформи для лікарів і пацієнтів
Із травня до вересня, розповідає вона, люди переважно приходять на профілактичні огляди – в садок, школу чи на роботу. Якщо пацієнт не приходив більше, ніж півтора року, медсестра телефонує йому сама і запрошує прийти на профілактичний огляд. Якщо в людини немає хронічних захворювань і не перебуває на обліку, то потрібно принаймні зробити флюорографію.
«Зараз більше приходять зі застудами, бронхітами, є випадки пневмонії, з гіпертонією приходять. Є випадки кору. Хоча у нас з щепленнями ситуація не найгірша», – каже Галина Гондарук.
«Мами менше вірять інтернету»
За її словами, останнім часом молоді мами менше довіряють дописам в інтернеті про шкоду вакцинації, а натомість уважніше вислуховують роз’яснення лікаря. Галина Гондарук додає, що окремі батьки мають побоювання щодо вакцини індійського виробництва, але не кожен може придбати вакцину європейських виробників, що коштує понад тисячу гривень і якої потрібно 4 дози.
Читайте також: Які медичні послуги стануть безкоштовними у 2019 році. Перелік від МОЗ
«Реакція є від будь-якої вакцини, і це нормально. Головне – щоб дитинка була здорова, коли її щеплять», – каже лікарка.
Немовля принесли для вакцинації
І дітей і дорослих перед вакцинацією ретельно обстежують. Якщо ж дитина є в групі ризику або має алергічні реакції, то сімейний лікар порадить робити щеплення у стаціонарі. Але таких випадків, зазначає медик, вкрай мало.
«Для мам більш інформативно побачити кір на власні очі, ніж усі розповіді та пояснення лікаря. Наприклад, у нас в сім’ї з вагітною жінкою на важку форму кору захворів чоловік. Ми переживали за маму і дитинку, але мама була щеплена і не захворіла. А чоловік був нещеплений. То жінка каже, що як тільки народить, то навіть і не подумає про відмову від щеплень», – каже лікарка.
Читайте також: Що потрібно знати про вакцинацію: відповіді на популярні питання
Вона додає, що якби наприкінці 90-х років не було страшилок про вакцинацію, то не було би і спалаху дифтерії серед дорослого населення. Черговий спалах, зазначає лікарка, очікують скоро знову, тому, нагадує, дорослим варто попіклуватись про себе і зробити щеплення – вакцина є і вона безкоштовна.
«Краще раз на 10 років зробити щеплення, аніж перенести дифтерійний міокардит», – аргументує Галина Гондарук.
Зайвий раз – не зайвий
Окрім високого показника вакцинації дітей до року, за минулі 2 роки серед пацієнтів амбулаторії зменшилась кількість інфарктів та інсультів, розповідає завідувачка.
«Може тому, що ми ближчі до людей, хворому зручніше прийти до лікаря зайвий раз, що буде не зайвим – ще раз тиск поміряють, послухають, приділять увагу», – каже Галина Гондарук.
Також, за її словами, серед пацієнтів установи мало випадків запущеної онкології: минулого року не було жодного, цього – лише два і не через недогляд лікарів.
«Одна людина давно хворіла. Інша була на заробітках, вернулась – і виявили рак. Онкологія переважно стосується середнього і старшого віку. Старшій людині важко іти до медзакладу, вистоювати чергу, до нас простіше і ближче», – каже Галина Гондарук.
Читайте також: На що варто звертати увагу під час вибору сімейного лікаря. 5 фактів
Вона додає, що всі лікарі в амбулаторії мають великий досвід роботи – поза 20 років, і майже всі – з вищою атестаційною категорією.
Також вони проводять серед пацієнтів профілактичні кампанії для попередження візуальних форм раку – раку грудної залози, шийки матки, ротової порожнини.
«Гроші не головне, але ми тішимось»
Коли переходимо до теми грошей, що є особливою в контексті реформування первинної ланки медицини, Галина Гондарук каже, що за результатами жовтня і лікарі амбулаторії, і медсестри залишились задоволеними. Зарплата, за її словами, зросла приблизно удвічі.
«Лікарі, які не мають максимальної кількості пацієнтів, отримали на руки – чистими – 10 тисяч гривень. З максимальною кількістю пацієнтів – 12-13 тисяч. Медсестри отримали 6-7 тисяч – їхня зарплата залежить від зарплати лікаря. Може у порівнянні зі зарплатами айтішників це і не захмарна сума, але раніше ми отримували значно менше і нас це втішило. Роботу лікаря треба оцінювати не за тим, скільки він годин відсиджує на роботі, а за тим, наскільки все добре у його пацієнтів. Але гроші нас радують теж», – каже завідувачка.
Лікарка вищої категорії Оксана Лесняк також має 2 тисячі пацієнтів
В амбулаторії також є вся необхідна техніка, нові м’які меблі, аби відвідувачам було комфортно чекати на прийом. А на великому телевізорі показують мультики для малечі та передачі про здоров’я та профілактику захворювань для дорослих.
«У нас тут дуже тісно, нам би ще місця. Але тут дуже комфортно, пацієнти у нас як вдома», – каже Галина Гондарук і запрошує на чай з канапками.
Олександра Бодняк
Фото авторки, головне фото-прес-служба ЛМР
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку