Фото: Unsplash
Будьте гнучкими. Як спланувати 2021 рік, коли невідомо, що буде за тиждень
Чому на Новий рік?
Початок нового року часто стає для нас відправною точкою змін. Ми активно налаштовані втратити кілька зайвих кілограмів, кинути погані звички, і досягнути майстерності у новій іноземній мові. Чому ми не були такі натхненні робити це все впродовж року? Вчені пояснюють це явище «ефектом нового початку» і припускають, що такі часові орієнтири як новий рік, день народження чи початок нового шкільного року створюють щось схоже до ментального обліку у нашій психіці, спонукають людей скласти загальне уявлення про своє життя і тим самим мотивують до амбітної поведінки.
«2020-й рік показав, що ти або проплановуєш взагалі всі можливі ризики, або є сенс планувати на дуже коротку перспективу. Зараз у мене немає бачення далі, ніж на місяць, немов після січня все стає розмитим і нереальним», – каже 22-річна львів’янка Ярина.
Утім, дехто сприймає рік, що минає, та перспективи на наступний не так песимістично.
«Планувала у 2020-му поїхати у В'єтнам, жити там близько 3-х місяців, потім мандрувати Азією, але єдине азійське, що з'явилося в моєму житті – їжа з доставки. Зате зробила те, чого хотіла вже майже 8 років – навчилася їздити на велосипеді і перестала користуватися маршрутками. В 2021 році хочу почати піклуватися про своє здоров'я більш ретельно, бо кулінарні експерименти на карантині і сидяча робота беруть своє», – говорить 26-річна Ніна.
Читайте також: Богдан Шумилович: На довоєнній Галичині не святкували від Романа до Йордана
Деякі львів’яни, як-от 57-річний Сергій, попри труднощі 2020-го року налаштовані зовсім оптимістично.
«Що хотів, того і досягнув. Удосконалив уміння водити автомобіль, старався частіше виїжджати на природу, побував під час відпустки у рідному селі, освоїв новий смартфон. Рік пройшов вдало і добре. На наступний рік знову сміливо плануватиму регулярні виїзди за місто, на баскетбольні турніри ветеранів, в гості до тещі. А ще добре було б погуляти і потанцювати на чийомусь весіллі», – каже він і додає, що поява вакцини від коронавірусу дозволяє подумати і про мандрівки за кордон у другому півріччі.
34-річна Дарина розповідає, що попередні два роки багато часу приділяла навичкам планування та постановки цілей, тож сміливо планує 2021-й рік. Нічого не планувати і плисти за течією, каже вона, не варіант.
«Цього року здійснила все із запланованого, що було справді важливим для мене – це стосується кар’єри, особистого життя і розвитку. Зробила для себе багато із того, що раніше відкладала через брак часу, наприклад, розвела город на балконі. Не вдалось хіба із запланованими подорожами, хоча, може погано шукала можливості. Натомість відкрилось багато нових шляхів до спілкування і навчання – просто треба брати те, що дає тобі життя зараз, і це може допомогти у досягненні цілей в майбутньому», – говорить Дарина.
Вона додає, що у першу чергу плануватиме на 2021 рік те, що може контролювати і що стосується конкретно її, а для непевних речей спробує продумати запасні варіанти та діятиме за ситуацією.
Планувати гнучко, активно і з альтернативою
Як зазначає психологиня Ольга Кашицька, сама ідея планування є дуже хорошою, адже допомагає структурувати життя, розставити пріоритети. Водночас, додає вона, добре поєднувати планування із гнучкістю.
«Тобто ставимо певні цілі, розуміємо, на що маємо звернути більше уваги та що для цього потрібно, і залишаємо простір для чогось непередбачуваного», – каже психологиня.
Читайте також: Бути щасливим навіть під час карантину
Зазвичай, додає вона, люди планують так, як звикли – часто це резонує із вихованням і зовнішньою мотивацією. Шведські вчені на основі проведеного дослідження зазначають, що якщо перефразувати свої цілі у більш активній формі, можна значно збільшити шанси на успіх у їх звершенні. Досягати, а не уникати – основний заклик цієї теорії.
Професор стокгольмського університету Пер Карлбрінг (Per Carlbring) у своєму дослідженні про виконання новорічних постанов виділяє два підходи: «цілі, орієнтовані на досягнення» та «цілі, орієнтовані на уникнення». Основна різниця полягає у тому, що останні стосуються зупинки, відмови та заборони, тобто зосереджуються на тому, щоб чогось не робити («Я перестану так багато сидіти вдома»). На противагу їм, цілі «досягнення» полягають у пошуку нового початку та у виході зі звичної схеми. Така ціль зосереджена на тому, щоб активно щось робити (наприклад, «я почну щодня ходити на прогулянки»).
Проста заміна слів із «Я припиню» на формулювання «Я розпочну», може збільшити шанси на дотримання новорічної постанови або й досягнення будь-яких інших бажаних цілей.
Також варто пам’ятати, що для того щоб позбутися однієї звички, потрібно завжди мати напоготові альтернативний варіант поведінки.
«Якщо хочете від чогось відмовитись, то важливо сформулювати, що будете робити натомість – порожнє місце, коли ми у себе щось забираємо, важливо чимось наповнити. Це природний баланс «брати/давати», – каже Ольга Кашицька.
Ви – не лузер
Як підбивати підсумки року так, щоб не було боляче, та планувати наступний рік, розповідає Таня Пилипчук – авторка майстер-класу «Мій супер рік 2021». У своїй статті вона пропонує кілька способів аналізу карантинного 2020-го року без розчарувань.
Наприклад, можна концентруватися на власних перемогах, великих чи маленьких, оскільки вони додають сил та мотивації. Хорошим доповненням до такого аналізу буде звернути увагу на те, що передувало цим успіхам. Таким чином можна краще зрозуміти, що працює у вашому випадку.
«Так ви сформуєте свій індивідуальний алгоритм успіху, перевірений на практиці», – зазначає Таня Пилипчук.
На противагу перемогам, можна спробувати проаналізувати власні невдачі і чому вони виникли. Важливо розуміти, що існують ситуації, які залежать не від нас, та не контролюються нашими бажаннями чи зусиллями. Пандемічний рік – чудовий приклад. Тому не варто себе картати за невиконані цілі, якщо вони опинилися поза межами вашого контролю.
Читайте також: Де живе львівський Лускунчик. Історія склодзеркального заводу у Львові
Звісно, при підведенні підсумків року варто пригадати все те, що приносило вам задоволення, що змушує вас зараз пишатися собою. Не менш важливо згадати наприкінці про вдячність.
«Вдячність наближає нас до реальності, де ми вже щасливі, навіть без досягнутих цілей і здійснених мрій», – каже Таня Пилипчук.
Як спланувати хороший рік
Після аналізу минулого року можна сміливо переходити до планування нового. Для цього Таня рекомендує перш за все визначити фокус року – одну велику ціль/сферу життя/ідею, над якою ви будете працювати протягом року. Це допоможе не витрачати енергію на зайві речі, не відволікатися та краще окреслити загальну картину, яку хочете побачити під кінець наступного року.
Якщо ви знайшли для себе ідею, над якою готові працювати, наступним кроком у її втіленні є постановка цілей. Існує багато способів, ви можете пробувати та шукати свій. Авторка перелічує наступні:
- визначити 3-5 основних цілей на рік, скласти план дій для їх здійснення (набір конкретних кроків) і вже навколо них планувати все інше;
- розбити цілі на важливі сфери: сім’я, самореалізація, навчання, здоров’я, фінанси тощо — це сприятиме гармонізації вашого життя;
-
поставити 1 ціль на кожен місяць: для того, щоб тримати себе в тонусі та фокусуватися на різних пріоритетах щомісяця.
Усім нам хочеться досягнути всього, одразу і побільше, проте саме такий підхід може викликати перевтому та, як наслідок, розчарування від неотриманого результату. Щоб уникнути такого сценарію, варто тверезо оцінювати свої можливості та ставити перед собою реалістичні реченці – великий успіх потребує такої ж великої кількості часу.
Читайте також: Коронавірус і Різдво. З якими обмеженнями святкуватимуть в Україні та Європі
Не виснажуйте себе даремно, говорить Таня Пилипчук, а краще створіть два списки: перший – список всіх ваших мрій у необмеженій кількості, другий – конкретні цілі, які будуть частково перетинатися з вашим фокусом. А потім оцініть, яку частину з першого списку ви зможете помістити в другий.
«Так вам буде легше ставити реальні дедлайни і не виникне бажання перевернути все своє життя за місяць», – каже експертка з планування.
У час викликів пандемії та інших світових подій важко передбачити навіть найближче майбутнє, проте цей факт не варто сприймати негативно. Постановка гнучких та короткотермінових цілей може виявитися значно продуктивнішою. І навіть у випадку, якщо ваші амбіції не втілюються у реальність – не варто засмучуватися. Інколи у вільному ментальному просторі може зародитися щось набагато краще, ніж це можна було б спланувати.
Богдана Кунікевич
Зображення: Unsplash
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку