Фото: Карина Попович
Як у Львові працює гуманітарний штаб для допомоги біженцям. Репортаж
Після вторгнення Росії громадські організації, підприємці, волонтери і небайдужі львів'яни розгортають допомогу армії та біженцям. Кияни масово готують коктейлі «Молотова» та готуються палити російську бронетехніку. Вірусним у соцмережах став ролик, у якому жителька Херсону спілкується із російським військовим та радить йому покласти насіння соняшника у кишені. «Воно проросте, коли той піде в землю, і буде яка-небудь користь», – чути у закадровому голосі у відео.
Львів’яни масово вступають до лав територіальної оборони та формують волонтерські сотні. І вдень, і вночі їдуть обороняти Київ та підсилювати українських військових у місцях російських вторгнень.
У Палаці мистецтв на Коперника координується та збирається частина волонтерської допомоги для біженців із інших куточків України. Крокую туди, щоби дізнатися більше.
Проходжу Палац Потоцьких, знаменитий музей та картинну галерею, до якого впритул примикає Львівський палац мистецтв. Підходжу ближче. Мене зустрічають не афіші, а великий банер, який повідомляє, що відтепер тут Гуманітарний штаб.
У жовтні тут проходив знаменитий Форум видавців, де десятки видавництв експонували світові та українські бестселери. Зараз же у будівлі Львівського палацу мистецтв, де ще донедавна збиралася творча богема поговорити про високе, збирають спорядження для біженців зі сходу та допомогу для армії. Цікаво, що привозять та збирають спорядження вчорашні відвідувачі палацу. У коридорах безліч студентства, хлопців та дівчат.
Майже в один час зі мною у вестибюль палацу заходять декілька молодих хлопців у флісках. Вони кажуть, що привезли одяг та продукти та питають, де можна їх поставити. В їхніх очах горить вогонь, і коли я питаю їх про те, що вони привезли, то відчувається, що вони неймовірно радіють і пишаються тим, що є можливість долучитися до допомоги.
Одразу за ними заходить чоловік, на вигляд під 60, який одягнений у простий синій пуховик та чорного кашкета. Це пан Євген. Він також хоче долучитися до штабу волонтерів і каже, що спеціалізується на безпекових питаннях.
Говорить російською і спочатку викликає у мене скепсис і підозру. «Дідо, ти серйозно говориш про тероризм під час російсько-української війни у Львові російською? Щось ти підозріло виглядаєш».
Він розповідає мені та двом охоронцям, що понад 20 років прожив у Африці, в Уганді, та знається на тероризмі. Спочатку я сприймаю його слова із певною іронією, але коли він починає говорити, то мало-помалу починаю пересвідчуватися в тому, що він знає, про що говорить.
«Я бачив людей, котрі влаштовували терор. Будь-яка військова невдача призводить до тероризму. Російський бліцкриг вже зупинили. Після цього вони вдаватимуться до диверсій та залякувань населення в тилу. – каже пан Євген. – Потрібно цих терористів лякати. Кілька людей з автоматами та в бронежилетах, які йдуть на зустріч гіпотетичному терористу, швидко відіб'ють у нього охоту до диверсій. Також необхідні металодетектори скрізь, у кожному торговому центрі. У нас регулярно дзвонять диверсанти, що школи, нібито, замінували. Це все можна звести практично до нуля. Ручні металошукачі, які теж потрібно скрізь впроваджувати. Так, це дещо обмежить свободу, але суттєво підвищить безпеку».
Штаб тут розгорнувся активно. До загалу підходить дівчинка і запитує, чи потрібно робити всім учасникам діалогу пропуски. Дякую і відповідаю, що у мене вже є журналістське посвідчення.
Проходжу у залу, де волонтери збирають різне добро. Тут розкладені на столах або лежать на підлозі пакунки, ящики, стоси та пакети. У них одяг, речі, провізія та медикаменти. Коли я фотографую процес і пробую взяти коментар у волонтерки, то мене у повітрі, точно як натівський F-16, перехоплює один із охоронців та просить видалити фото.
Підходжу до керівника штабу – Олександра Лабецького, учасника Революції Гідності. Він знає про всю гуманітарну допомогу для біженців та армії та веде її облік. Її щедро надсилають громадяни європейських міст і самі львів’яни. Він розповідає, що їхнє завдання – зробити надійний тил. Тому виникла ідея створити у Львові три штаби, куди люди безпосередньо приносять допомогу. Також волонтери очікують на допомогу від громад у містах Польщі та Німеччини.
«Насправді потреби дуже великі. Тому що ми розуміємо, що війна на Сході триває. Обстріли тривають. Тисячі сімей рятують свої життя, покидають домівки і прямують на Захід України, і ми розуміємо, що основна частина їх буде у Львові та у Львівській області. Ми хочемо допомогти їм, будема все акумулювати і справедливо розподіляти. На Facebook ми маємо сторінку – Гуманітарний штаб допомоги ЛПМ. Наш номер телефону +380989416236. Нам потрібні волонтери, люди із машинами, щоб розвозити допомогу та волонтери, щоб все сортувати. Також нам потрібне паливо, медикаменти, їжа, продукти, одяг. Люди приїжджають фактично із голими руками. У місцях, де ми розселяємо людей, не вистачає ліжок, постелі, ковдр та подушок. Потрібні також вологі серветки, засоби гігієни, памперси для дітей», – говорить він.
Для розселення біженці можуть звернутися у штаб, де їх скоординують, або в будь-яку із районних адміністрацій Львова. Там перевірять документи і дадуть статус біженця. У штабі немає ліжок, тож у Львівському палаці мистецтв не селять, а допомагають із розселенням.
Коли я повертаюся назад, то пан Євген ще мовить. Направду він за п’ять хвилин нашої розмови розповів більше про дієві методи цивільної безпеки, ніж я досі чув на всіх заняттях БЖД у школі і в університеті. Його ідея долучитися до волонтерського руху поступово переросла у стихійний мітинг. Однак по ньому видно, що він – патріот, хоч і говорить російською.
«Думаю, що Львів має бути ініціатором безпекової ідеї. Я спілкуюся з людьми на Сході, у Полтаві, у Києві – у них також це не зорганізовано. Терористи й надалі ходитимуть вулицями, якщо їх не лякати. Вони всі зазомбовані та запрограмовані. Як російські терористи, так і російські солдати. Адже подумати тільки, який здоровий глузд у ракетах, які не долітають до мети, або терористів, яких затримують. Вони нічого не досягнуть», – каже пан Євген.
Фотографії у телефоні збережені, як і дружні стосунки із волонтерським штабом. Прощаюся та потискаю всім руки. Розумію, що зараз, як ніколи, всі мають бути згуртовані та солідарні. Тільки так ми можемо зупинити російські війська, які, на щастя, вже обороняються частіше, ніж наступають.
Детальніше про те, як допомогти армії і біженцям, читайте у матеріалі Тvoemisto.tv.
Роман Тищенко-Ламанський
Війна і наступ Росії
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни
- Чи можна буде засудити Росію в Гаазі. Політолог-міжнародник про російсько-українську війну
- Українці показали світу, що свобода варта того, щоб за неї помирати, – Юрій Поляківський
- «Надягнув бронежилет на священничий одяг». Історія отця, який молиться з киянами
- «Київ узяти неможливо». Історія депутата, який патрулює нашу столицю
- «Я не геройка, просто хочу жити заради України». Історія киянки, яка не їде з міста
- У пунктах збору тероборони і військкоматах аншлаги, – Роман Матис
- «Ми прокинулися в іншому часі, у часі війни». Як у Львові відреагували на російський напад