Фото: Іра Боднар

Фото: Іра Боднар

Як успішно змінити професію. Розмова із IT-шницею EПAMу

9462 0
Історія львів'янки, яка прислухалася до внутрішнього голосу і змінила своє життя. А тепер ділиться досвідом, як це – відкрити для себе IТ-світ.

Змінювати професію потрібно усвідомлено. І якщо на кількох співбесідах вам і відмовили, не варто розчаровуватися – потрібно приймати ці відмови як частину навчання та розвитку. Прийде той день, коли ви знайдете себе, відчуєте внутрішню та емоційну свободу – від власного вибору та набутого досвіду. Принаймні, таким є професійний досвід львів’янки Ірини Боднар, яка сьогодні, у свої 35 співпрацює із найбільшою IT-компанією EPAM Systems як проєктна менеджерка.

До цього часу Ірина 5 років провчилася на товарознавця і 10 років працювала у журналістиці. Як їй вдалося досягти успіху, влаштуватися у відому компанію та перебороти внутрішні страхи, вона розповіла в інтерв’ю Tvoemisto.tv (попросивши, звертатися до неї на «ти»).

Чому ти вирішила піти з журналістики?

Насправді журналістика не була моєю мрією зі школи. Просто я багато писала і тому вирішила спробувати. Було класно. Я раділа, що маю роботу, фактично ще навчаючись. Журналістика допомогла мені розвинути чимало навиків, але я чітко зрозуміла, що не залишатимуся у цій професії назавжди. Напевно тому, що я волію мати динаміку у житті. Для мого типу характеру та темпераменту, для моїх внутрішніх поривів журналістика – це все-таки робота із повторюваними речима. Якщо ти пишеш інтерв’ю, то ти маєш певний формат, орієнтовний перелік питань. У газеті ти маєш графіки і терміни. Кльово, цікаво, але запхати це і своє життя у 24 години в добу я не встигала.

Важливо зрозуміти, що тобі до душі

Водночас мене завжди цікавила ІТ-галузь. Було кумедно, коли люди говорили «Ти ж працюєш в ІТ, то полагодь мені комп’ютер» (усміхається – ред.). Просили мене допомогти із файлами чи вирішити проблеми з поштою. Так ось – це не приклад того, хто такий ІТ-шник, але тим не менше, мене цікавили програми – я в них розбиралася, вчилася налаштовувати. Тоді я думала про цю галузь здалеку.

Я ще пропрацювала журналісткою у відділі міжнародних новин на одному із телеканалів, але через два роки зрозуміла, що прийшла до того ж самого і хочу чогось іншого. Я почала прицільніше приглядатися до ІТ. Спочатку навіть не знала, з чого починати. Це насправді доволі широка галузь і визначитися самостійно досить складно. Тому потрібно розібратися у різних спеціальностях і зрозуміти, що тобі до душі, і, зрештою, оцінити свої реальні можливості.

Я вибрала тестерство. Були два варіанти – самонавчання або курси. Я обрала курси через те, що самонавчання видавалося мені більш розтягненим у часі і менш організованим. І, по-друге, на курсах матеріал готують так, аби дати найважливіші витяги зі всіх потрібних галузей, а також структуризувати знання, які в тебе вже є і направити їх туди, де можна почерпнути щось нового.

Узагалі, тестер – це людина, яка відповідає за якість того продукту, який розробляє компанія. Якщо говорити буквально, то це та людина, яка перевіряє, чи сайт, який створили програмісти, відповідає очікуванням і вимогам клієнта. Чи в інтернет-магазині, до прикладу, працюють всі компоненти, чи можливо здійснити покупку, яка існує можливість оплати, чи адмін отримує інформацію про замовлення. Завданням тестера є переконатися, що зреалізований продукт відповідає вимогам замовника.

То як подолати страх перед невідомим і не побоятися змін у житті?

Страх був і доволі сильний. 10 років – звучить дуже багато. Третина мого життя пішла на журналістику. Навіть за 3-4 роки ти вже знаєш, до чого може призвести крок вправо, крок вліво, що в тебе є план-Б. А тут потрібно здійснити стрибок у невідоме – зі зони комфорту, із насидженого місця. Найбільше мене лякало, що мені не вдасться.

Потрібно багато наполегливості. І ти це зможеш

Але щоб прицільно отримати роботу – потрібно звільнитися, вчитися, ходити на співбесіди і довести, що ти це можеш. Що мені допомогло? Насамперед те, що я у цій затії була не одна, ми вирішили спробувати із моєю колегою по роботі. Я знаю випадки, коли мої близькі, справді, звільнялися, сідали і вчилися місяць-другий-третій-п’ятий. На першій співбесіді сказали «ні», на другій – «ні», але врешті сказали «так». Тому тут потрібно багато наполегливості.

Важливо зрозуміти і налаштувати себе на думку, що за секунду нічого не вийде. Потрібен певний період часу, зусиль і роботи над собою. Ніхто із першої співбесіди зазвичай не візьме вас на роботу, але потрібно сприйняти цю співбесіду, як частину навчання. Хто б не був по інший бік стола і не говорив вам «Ти нам не підходиш», важливо розуміти, чому. Відповіді на ці питання дозволять вам покращити цю ситуацію і виправити прогалину додатковим самонавчанням чи зосередженістю над конкретною проблемою. Тоді пошук роботи протікатиме легше. Найважливіше – не сприймати перші спроби кудись потрапити як визначення вашої здатності «бути чи не бути». Приймайте це як частину розвитку.

Чи тебе надихнули якісь конкретні кейси, чиїсь приклади?

Я дивилася на своїх друзів, які здійснили перехід з однієї галузі в іншу і я, скажу відверто, користувалася їхнім досвідом. Хтось звільнився, мав «фінансову подушку», але при цьому з ранку до вечора навчався, щоби отримати новий фах. Це викликало в мене повагу, але з іншого боку я розуміла, що це не мій варіант. Я не зможу робити це зранку до вечора і відсутність роботи довгий час почне мене гнітити. Натомість я вирішила зібрати гроші і вкласти їх у курси. Це видалося мені ефективнішим у моїй ситуації.

Варто переглянути історію провайдера курсів

Як ти змогла перекваліфікуватися? Чи легко знайти відповідні курси і скільки вони коштують?

Ринок курсів розрісся. З’явилося багато шкіл, які почали працювати не так давно. Нові школи почали демпінгувати, пропонувати суттєво нижчі ціни. Але я рекомендую добряче подивитися на історію провайдера курсів і обов’язково проконсультуватися у знайомих колег, хто задіяний в ІТ-галузі. Часто спеціалісти ІТ отримують запрошення викладати на курсах, тому можуть порекомендувати, які школи є хорошими. Мій колега, до прикладу, теж вирішив спробувати, але обрав якусь щойно створену компанію. У підсумку він небагато заплатив, але результату з навчання не отримав. Тут є, звичайно, дві сторони – твоя особиста мотивація і спосіб викладання та надання знань. І в цьому випадку воно не спрацювало. Тому варто питати у знайомих, щоб не викинути гроші на вітер. Бо це дуже демотивує, коли ти вклався, а далі знаходишся у тому ж становищі, що й до цього. 

У моєму випадку курси тривали три місяці, я вибрала вечірню форму навчання, бо на той час ще працювала. Фактично всі курси також мають відбір, попри те, що вони платні. Дуже важливо, чи ти знаєш англійську. Також тебе перевіряють на логічне мислення. Ці відбори проводять, аби курси не стали марною тратою часу для обох сторін.

Я також паралельно користувалася напрацюваннями та нотатками подруги, яка вже працювала тестером. І мені було легше цільово задавати питання викладачу на курсах. Коли я прийшла на платні заняття, мій викладач сказав, що є компанії, в тому числі EPAM, які мають освітні програми (EPAM University program). І що можна паралельно спробувати піти туди, бо там імовірність отримати роботу значно більша. Звичайно, якщо порівнювати, то початковий поріг знань у компаніях набагато вищий. ЕРАМ запропонував мені співпрацю ще посеред курсів і я завершувала платне навчання, будучи уже на проєкті у компанії.

Які перед тобою постали виклики та труднощі?

Коли приходиш у велику компанію, то масив інформації такий, що він спочатку дезорієнтовує. Ти не розумієш, що відбувається. Потім ти ставиш одне-два-три питання, а потім тобі стає соромно, що ти задаєш стільки питань. Але це дуже важливий момент: не потрібно цього соромитися. У ІТ-галузізапитання тільки вітаються.

Англійська допомагає 

Я закінчила спеціалізовану школу з вивчення мови у Львові. У нас все було строго і чітко. Рівень викладання був високим. А з 9 по 11 клас у нас було кілька предметів англійською мовою, зокрема американська, англійська література з технічним перекладом. Школа дала мені достатній базис. У виші вже не було такого рівня, але я додатково спілкувалася із native speakers та відвідувала speaking clubs у Львові, які відбуваються досить часто. Також мені допомагали подорожі, бо комунікація завжди ведеться англійською. Для старту мій рівень англійської був задовільний, хоча, звичайно, професійного словникового запасу бракувало. Утім це нормально для будь-якої галузі. Головне розуміти, про що йдеться, а терміни вже легко запам’ятовуються.

Дуже багато документації, термінів у проєктах є саме англійською і потрібно користуватися англомовними джерелами. Тому, щоб перейти в ІТ, англійську треба сідати і вчити. Сьогодні для цього є чимало способів – безкоштовні і платні курси, аплікації і додатки на телефон, комунікація у соцмережах. Базова англійська, здатність висловити думку і розуміти замовника – обов’язкова умова роботи в ІТ-галузі.

До речі, для мене великим випробуванням є карантин, тому що я звикла працювати у команді. Мені важливо бачити, мати поруч людей, відчувати рух. У нас багато представників замовників на відстані, я навчилася організовувати продуктивну роботу. Але коли ти сидиш весь час вдома, то це доволі складно.

Наскільки було важко опанувати нову професію? Як тобі вдалося пройти шлях від джуніора до проєктного менеджера?

Коли я пройшла відбір на курси, у мене було двояке відчуття, чи я справді, підходжу компанії, чи я потрапила в останній вагон поїзда. На відборі мене питали, чому я пішла з прекрасної роботи. І я витратила на цій співбесіди дуже багато часу на пояснення чому. У мене було відчуття, що люди мене не розуміють. І я була розчарована, чому я взагалі повинна пояснювати своє особисте рішення. Але думаю, це моє пояснення і роздуми мені врешті допомогли. Тому що на цій співбесіді було багато осіб і серед них двоє людей, які зараз зі мною працюють на проєкті. Мені допомогли люди.

Шукайте підтримки

ІТ-галузьу цьому плані, із моїх спостережень, є дуже відкритою до наших недосконалостей. Кожен, хто працює в ІТ, переходить цей етап. Тільки зараз, з останніми роками, з’являються програми, які навчають сучасному програмуванню. Раніше такого не було. Тому більшість людей самі пробивалися. Вони також на початках мали багато дурнуватих, елементарних запитань і тепер вони, розуміючи тебе, готові допомагати.

Також у моєму просуванні я завдячую своєму попередньому досвіду роботи, бо у журналістиці ти не маєш права лізти за словом до кишені. Тобі потрібно миттєво реагувати на зміни, виокремлювати моменти і готувати базу для наступної статті. Вміння слухати і комунікувати мені дозволили налагодити комунікацію у команді і знайти підхід до різних замовників. Цей бар’єр для мене був значно нижчим, тому я його доволі швидко перестрибнула. Я абсолютно не шкодую про досвід у журналістиці, він був дуже корисним. І я ним, справді, послуговуюся, досі.

Спершу я була молодшим спеціалістом – junior tester. На кожному проєкті є випробувальний термін. У нашій компанії за junior-спеціалістом слідкує хтось старший, який допомагає адаптуватися і скеровує впродовж цього часу. Тож, зрештою, у більшості випадків випробування є успішними.

Взагалі в ІТ є чітка матриця розвитку – junior, middlesenior і lead. Така ж градація стосується всіх спеціальностей, чи це developer-програміст, чи tester, чи бізнес-аналітик, чи спеціаліст з бази даних, чи рекрутер. Фактично великі компанії на загал зацікавлені, щоби їхні спеціалісти зростали. У нас також є матриця компетенцій – вимоги, рекомендації до спеціалістів і конкретні очікування на кожному рівні спеціальностей. І я також пройшла цей шлях, після чого отримала нагоду стати проєктним менеджером, адже вже давно керувала частиною проєкту і у тому здобула певний досвід. Керівництво побачило, що я можу це робити і коли з’явилася потреба, бо наш попередній менеджер пішла у декрет, мені запропонували цю роль.

Відчуття свободи - найважливіша зміна

Чи ти почала дивитися на життя з іншої сторони – після того, як пішла в ІТ?

Наскільки б ми не були сильними, незалежними і орієнтованими на себе – середовище нас змінює однозначно. Мені складно сказати, як я змінилася, але у мене з’явилося більше свободи, не обов’язково фізичної, але емоційної. Ти працюєш в іншій галузі і з іншими людьми. ІТ-галузь є дуже динамічною. Постійно відбувається щось нове, з’являються нові пропозиції, ідеї, які можуть бути успішними або ні. Але на всі ідеї ми звертаємо увагу, бо вони потенційно можуть вистрілити. Є багато таких успішних прикладів, стартапів. Як-от Grammarly – коректор мови, який перевіряє написане вами слово. На ринку не було саме такого продукту, який цей ринок потребував, і, влучивши у ціль, вони дуже швидко виросли. Їхня компанія сьогодні коштує великих грошей. Стартапи швидко розвиваються. IT на загал – це та галузь, де тобі дають волю, свободу креативити. Якщо щось не вийде – не біда.

Коли ми з командою обговорюємо якусь ідею, ми не шукаємо у книжці, як це має робитися. Натомість ми думаємо, як ми можемо під наш конкретний випадок щось видозмінити. Ми до цього відкриті і ми досліджуємо кожну ідею.

Команда Ірини в EПAMі

Тому тут ти вільний у плані своїх ідей і можливостей. Оце відчуття свободи я перенесла і на своє особисте життя. Коли у тебе з’являється якась потреба, ти її слухаєш і намагаєшся з нею працювати, а не чекаєш ідей вирішення десь ззовні. Тому це найважливіша зміна для мене.

Вчитися завжди є чому

А яка твоя мрія? Куди ти можеш ще рости?

Спершу можна рости у прикладних спеціальностях, а потім у керівних. У ІТ-галузі є багато менеджерських позицій. Ти можеш орієнтуватися на керування людьми, керування продуктом, на напрямок підбору персоналу, на дуже багато аспектів. Я керую проєктом. Мабуть, я буду рости у цьому далі. Мені подобаються ті продукти, які ми організовуємо. То така моя невеличка пасія. Час від часу я задумуюся, може, треба продуктовим менеджментом займатися (сміється – ред.) Але наразі я тут буду вчитися, бо вчитися завжди є чому.

Що може бути нашим продуктом? Аплікації, веб-сайти для продажів чи акумулювання даних, внутрішні корпоративні сайти, додатки на телефон для звітування робочого часу і багато-багато інших. Кожен проєкт, завдання – це наш продукт. До прикладу, замовник приходить до нас і каже, що йому умовно потрібно прослідкувати водіїв по конкретних точках, щоб розуміти, в яких моментах їм потрібна допомога. Тоді наша команда збирається і думає, як задовольнити цю потребу – чи створити сайт із GPS-навігацією, чи додати геолокаційні дані, чи, можливо, ще доповнити контактами із можливістю передзвонити.

Які нові можливості перед тобою відкрилися? Назви свої перемоги.

На одному з перших етапів – це було налагодження контактів із замовником з іншого культурного середовища. В одному із проєктів я мала тісно спілкуватися із представником замовника з Індії. Мені було неймовірно складно. У них специфічне ставлення до жінок, інша манера розмови і подачі думки. У мене спочатку було відторгнення, але в якийсь момент я поговорила з кимось із колег, хто вже мав такий досвід, і почала по-іншому на це дивитися. Я доволі швидко змогла перевести нашу співпрацю у правильне русло, щоб цей представник дослухався до наших рекомендацій. Це було на старті моєю комунікаційною перемогою, бо міжнаціональна компонента завжди буде присутня в ІТ.

Коли тобі довіряють і вірять, що ти зможеш

Також одним із моїх професійних досягнень було те, що я запропонувала змінити організацію роботи у команді. Я начиталася багато ідей, як правильно організувати роботу, які для цього є методи і у підсумку ми переорганізували роботу всередині команди, аби вона відбувалася ефективніше, прозоріше і чіткіше абсолютно для всіх.

Два роки тому нашою великою командою із 40 людей керував один менеджер, аспектів роботи було неймовірно багато, а у добі таки 24 години. Мені виглядало це не дуже ефективним зі сторони команди, бо зібратися і обговорити якесь рішення з такою великою аудиторіїєю складно, відповідно, це впливало на нашу роботу. Тоді ми спробували розділити команду на дві частини і закріпити за ними двох координаторів. Тоді команди почали розвиватися і організовуватися, як їм зручно. Після нововведення ми проаналізували перемоги і невдачі від цього поділу і ось уже як два роки працюємо на такому рівні. Зокрема, ми пішли глибше у розподіл обов’язків внизу. Адже коли тобі дають якусь відповідальність – то з’являється відчуття, що тобі довіряють або вірять у те, що ти можеш зробити. Це так само гарно впливає на атмосферу всередині команди. Крім того, у нас є чітке правило – ми всі пропозиції обговорюємо і досліджуємо. Це також впливає на згуртованість.

Якщо говорити про зреалізовані проєкти, то ми доволі давно працюємо і розвиваємо репозиторій даних – онлайн-бібліотеку для внутрішнього користування компанії, яка має великий перелік функціоналу та користувачів, які нею користуються (а це більше 36 тисяч людей із понад 30 країн світу). Або ми також працювали над конструктором для просування рекламних кампаній, який дозволяє швидко, якісно і гарно зробити рекламний матеріал, а тоді контролювати так само перелік погоджень. Бо я, працюючи у журналістиці, колись стикалася з тим, що вордівський документ пересилався кілька разів для редагувань та внесення правок. Працювати в онлайні значно простіше, коли ти можеш всі зміни бачити, хтось може їх вносити і тобі не потрібно викачувати, завантажувати чи звіряти файл. У підсумку такий конструктор дуже скоротив час роботи нашому замовнику.

Треба вміти слухати себе

Що ти можеш порадити тим, хто, можливо, застряг на одному місці?

Зі свого життя і того, що мені доводилося бачити довкола, я раджу усім – слухати себе. Важливо змінювати щось, якщо ти відчуваєш у цьому потребу. Але я категорично не раджу робити зміни заради змін. Потрібно розуміти, що ти хочеш у підсумку, бо якщо немає кінцевої цілі, то швидше за все задоволення також не буде.

Змінити роботу, прийти в ІТ – це класно звучить, але треба ставити собі ціль і розуміння – не просто прийти, а знайти ту спеціальність, яка буде комфортною саме тобі. Адже якими б не були довколишні умови, якщо тобі не комфортно у тій професій, у цій галузі, то довго з цим жити точно не вийде, а внутрішнє задоволення так чи інакше впливає і на зовнішнє. Коли у тебе є фінансова можливість поїхати у Таїланд, але тобі нестерпно на роботі, ти не будеш щасливий у тому Таїланді. Але якщо ти маєш можливість поїхати у Варшаву, то ти будеш щасливо гуляти вуличками у Польщі і насолоджуватися життям. Тому я раджу і бажаю усім наважуватися на зміни, але у цьому процесі ніколи не забувати про те, чого ви насправді хочете.

Христина Гоголь

Фото надала Іра Боднар

Партнерська публікація

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Люди Твого Міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!