Фото: profpressa
«Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
Верховна Рада не змогла скасувати відзначення в Україні 9 травня. Як вважаєте, чому ми досі не можемо відмовитися від офіційного святкування цієї дати?
До 2014 року в Україні так чи інакше панував радянсько-російський дискурс війни з великою перемогою та з дещо меншим акцентом на «дідів, які воювали». За часів Ющенка він наблизився, потім, за Януковича, знову відступив, і лише від початку Революції Гідності почалося переосмислення Другої світової війни в межах ширшої комунікації. Зокрема, повністю реабілітували Українську повстанську армію як борців за незалежність та волю України, але водночас не засудили тих її противників з числа радянських сил, які сприяли вигнанню нацистів із нашої території. Тобто у 2014-ому був закладений певний компроміс, де, з одного боку, ми нібито за УПА та європейську традицію, тому й святкуємо 8 травня, а з другого – 9 травня залишаємо тим, що не можуть розпрощатися з радянським минулим, кажучи, що таких у нас ледь не половина країни. Тому, давайте не будемо їх «штурхати», бо народ і без того роздратований.
Такий компроміс, зрозуміло, не задовольнив обидва табори. Все одно були ті, що ходили з «безсмертним полком» та червоними прапорами, а національні кола їм протестували або висміювали цю ходу. Зрештою, у 2022 році цей компроміс вичерпався. Стало зрозуміло, що ми не маємо толерувати весь радянський наратив, а, отже, немає жодного сенсу йти на поступки проросійськи налаштованим громадянам. Хто залишився проросійським після повномасштабної агресії, той уже перейшов на бік ворога, а тому, хто не визначився, настав час визначатися, робити перехід від компромісу подвійного святкування до реального 8-травнев’я, я б це так назвав.
Читайте також: Цьогоріч ми кажемо «Ніколи знову» інакше. Зеленський записав звернення з Бородянки
Чому Верховна Рада цього не зробила? Тому, що протягом 2019 року до парламенту рекрутувалися люди, чиї історичні погляди були надзвичайно добре виражені раннім Зеленським – не важливо, якою мовою говорять, який пам’ятник стоїть на вулиці, якщо ця вулиця добре асфальтована й освітлена. Не можна сказати, що той, хто прийшов у «зелену» монобільшість, є ворогом народу, України чи проросійський. Однак для таких це, на жаль, не проблема, вони не розуміють всієї складності, не розуміють, чому це важливо, досі думають, що з минулим можна домовитися «десь посередині». Так не буває, потрібно ухвалювати різкі, іноді неприємні рішення. Дуже шкода, що українське суспільство вже дозріло, а українська влада в особі монобільшості ще ні.
Чи не виглядає парадоксально, що Україна цього року відзначатиме День перемоги над нацизмом спільно з «братнім» народом, який фактично, як нацисти, пішов війною на нас?
Насправді не так парадоксально, просто відбудеться дуже добрий «вододіл». Ми побачимо, хто, незважаючи на російську агресію, на великі гуманітарні зрушення за останні вісім років, на європейську перспективу, все ж таки вийде святкувати 9 травня. Хай вони себе оприлюднять, а ми подивимося.
Скільки буде таких прихильників, важко сказати. Можливо, ця суспільна думка збережена приблизно у 20 відсотків. Проте в умовах теперішнього воєнного стану треба розуміти, що нормальної репрезентації не буде. Бойові дії відбуваються в регіонах, які якраз найбільш уражені цим радянським наративом. Тож там точно нічого не буде. А, наприклад, Київ уже давно європеїзувався, тож влаштувати «шабаш»» на 9 травня могли хіба що проросійські маргінали. Так само сподіваюся, що не знайдеться нікого серед українських лідерів, після того як Кива втік до Москви, хто очолив би святкування цього дня.
Як нам тепер варто трактувати роль українців у Другій світовій, у тому числі в перемозі радянського союзу над нацистською Німеччиною?
Це питання окремої книжки, яка ще не написана. Потрібно не просто відійти від старих радянських лекал, потрібно зрозуміти, що Україна в тій війні була позбавлена суб’єктності. Ми фактично були жертвою, розмінною монетою двох тоталітаризмів – радянського та німецького. Те, що українці долучилися до перемоги над нацизмом у складі військ радянського союзу, не відбілює його як такого. Так само це не робить злочинцями тих українців, які воювали за нацистський тоталітаризм проти радянського тоталітаризму. Поширена на Заході концепція про світлих союзників і темну вісь у східноєвропейських умовах просто не працює.
Нам, нарешті, потрібно зрозуміти, що українська Друга світова – це не просто білих перефарбувати на чорних чи навпаки. Нам потрібно повністю переписати наративи, щоби показати, що українці опинилися по різні боки не з власного бажання, і в цьому немає добрих чи поганих, правих чи винних. Реальна армія, яка воювала за Україну насправді, а не за якоюсь ширмою, це Українська повстанська армія. І коли це зрозуміє останній депутат, адже більшість українців уже з цим погоджуються, що воїни УПА були борцями за незалежність України, тоді зможемо рухатися далі.
Читайте також: У Львові відзначають день пам'яті та примирення. Події
Вірю, що колись настане день, коли про Другу світову перестануть так сперечатися, як, наприклад, зараз не сперечаються про Першу світову, бо з цього вже не можна «зістригти» жодних політичних дивідендів. Якщо вже нинішня війна не спроможна буде підштовхнути українських учених, публіцистів і політиків до цього, то залишиться тільки кинути ядерну бомбу на Україну, тому що далі просто не буде жодних перспектив. Маю сподівання, що навіть найбільш закриті сьогодні усвідомили потребу переосмислення, і концептуальне питання мало б вирішитися впродовж року-двох.
Юлія Осим
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку