Фото: Unsplash
Як-як тебе звуть? Історії львів'ян з незвичними іменами
Вибір імені для дитини – нелегке рішення. Деякі батьки потрапляють під вплив модних тенденцій і обирають ім’я зі списку найпопулярніших. Інші ж вірять, що імена наділяють людину певними рисами, тому називають дитину на честь когось. Для когось важливим є милозвучність, а хтось віддає перевагу оригінальним й незвичним варіантам.
Захопились югославським актором
Світозар розповідає, що його батьки дивились югославський фільм (коли ще була така країна) і їх вразило, як звали актора. Тож вирішили назвати так сина.
«Я не знаю прізвища того актора, навіть не пробував дізнатись. Ну а ще це старослов’янське ім’я. Воно не було тоді поширене на наших теренах, але траплялось», – каже Світозар.
Світозар
У ранньому дитинстві, розповідає він, друзі не задавали жодних запитань, а от у школі вже розпитували. А вчителі часто неправильно читали ім’я у класному журналі.
«Одного разу навіть прочитали як Опанас. Не знаю, як так. Увесь клас реготав. У ранніх шкільних роках ім’я мені насправді сильно дошкуляло і я не раз сварився удома – чому мене так назвали, чому не можна було назвати звичайним іменем, щоб не мати того клопоту», – згадує Світозар.
А от вже у підлітковому віці він зрозумів, що незвичне ім’я дуже допомагає, наприклад, у знайомстві з дівчатами.
«Коли ми, троє-четверо хлопців, підходили знайомитись із групою дівчат, то навіть якщо вони не запам’ятовували моє ім’я, то пам’ятали про хлопця з дивним іменем – одразу була козирна карта. Це був приємний бонус», – сміється Світозар.
Читайте також: Як львів'яни називають дітей у 2020 році. Топ найпопулярніших імен
Він розповідає, що досить часто стаються казуси на кордоні із митниками або прикордонниками. Прізвище чоловіка – Зівер, тому його перепитують, де ж, власне, ім’я, а де – прізвище.
«А по-батькові у мене – Ігорович. То люди питають, чому так просто. Кажу, перепрошую, але не хрестив я свого тата», – жартує чоловік.
Водночас за кордоном, розповідає Світозар, у нього не виникає жодних клопотів через ім’я. Навпаки, каже, там простіше, адже у Західній Європі (Світозар жив у Польщі, Італії та у Великій Британії) звикли до людей з різних кінців світу із дуже різними іменами, тож Світозар для них – не найважче для вимови. Окрім того, чоловік не проти, коли його називають просто Світ.
Світозар був серед захисників Донецького аеропорту, воював на Сході України із російськими агресорами, також він – волонтер і засновник ГО «Піклуюсь». Працює зараз водієм-далекобійником.
Золотко
Ауріка народилась у Львові, але її тато – молдованин, і на його батьківщині це ім’я дуже поширене.
«У дитячому віці я не дуже любила своє ім’я. Мені хотілось бути як усі, не виділятись. Хотілось, щоб мене звали Настя чи Ліза – якось простіше, тому що не всі одразу могли вимовити моє ім’я, часто плутали, переставляли букви, що для кожної людини, особливо дитини, є образливо», – розповідає Ауріка.
Жінка пригадує тепер вже кумедний випадок із дитинства:
«Я народилась у 1972 році. Якраз того року випустили пральну машинку, яку назвали «Ауріка-72». Був період, коли деякі мої однокласники дражнили мене «пральною машинкою».
Вона каже, що це було образливо, але жодних психологічних травм у неї не було, адже загалом її завжди любили в колективі, у школі вона була лідером. Такі моменти були радше смішними, каже Ауріка. У юності, розповідає вона, навпаки хотілось вирізнятись, і ім’я тут допомагало. До слова, Ауріка перекладається на українську як «золотко».
«І я для багатьох стала таким золотком», – каже жінка.
Ауріка
Коли Ауріка виросла, то обрала професію журналістки. І тут незвичне ім’я стало в нагоді, адже коли телефонувала до когось, то її ніколи не перепитували, яка це Ауріка, розуміли одразу. І тепер під час знайомства жінку запам’ятовують миттєво.
«Були кумедні моменти, особливо в юності, коли люди не могли запам’ятати моє ім’я і робили це за формулою з мультика про Чебурашку. Скорочено мене багато хто називає Ріка, то запам’ятовували як Ріккі-Тіккі-Таві. Ще асоціювали з Аурікою Ротару, молодшою сестрою Софії Ротару», – розповідає вона.
Сьогодні ж, говорить Ауріка, вона дуже задоволена своїм іменем і відчуває себе «золотком». Жінка додає, що у Львові є ще щонайменше дві Ауріки.
Тричі перепитують, як звуть
Ім’я Юхим хлопцеві дав батько, тому що воно йому дуже подобалося. Тоді чоловік не замислювався, що дає синові незвичне ім’я. Сьогодні ж Юхим – це щось нетипове. Під час знайомства люди щонайменше тричі перепитують хлопця, чи правильно вони почули його ім’я. Після цього цікавляться, чи з України він, як звучить скорочена форма та як звуть його батьків.
Юхим
Зі слів хлопця, окрім себе, він Юхимів особисто ще не зустрічав, але впевнений, що такі є. Також хлопець додає, що іноді стикається з неправильними написанням і вимовою свого імені. Він вважає це дивним, оскільки ім’я Юхим є досить простим.
Читайте також: Які імена стали найпопулярнішими на Львівщині у 2019 році. Перелік
«Через своє хобі я неодноразово потрапляв на телебачення, у газетах писали про мене. Так от, з восьми разів тільки у двічі журналісти правильно почули і вказали моє ім’я, часто я був Юстимом або ж Устимом», – розповідає Юхим.
Хобі Юхима таке ж незвичне, як і його ім’я: хлопець бере участь у перегонах крихітних автомобілів на радіоуправлінні.
Люди одразу ставляться приязно
Квітку так назвали, тому що вона народилася на квітну (вербну) неділю. Батьки не вагалися над вибором імені для доньки. Дівчина переконана, що таке ім’я їй ідеально підходить. Багато хто думав, що «Квітка» – це нікнейм дівчини, а повне ім’я – Квітослава, але ж ні – у її паспорті написано Квітка. Попри те, що в дитинстві однолітки вигадували усілякі клички, Квітка ніколи не задумувалась над зміною імені.
«Квітка – це щось творче, незвичне, пов’язане з природою і, як на мене, ці характеристики описують мене і як особистість», – говорить вона.
Квітка
Нові знайомі завжди позитивно реагують, коли чують ім’я дівчини, одразу приязно ставляться до неї, із щирим зацікавленням хочуть дізнатися передісторію, чому ж саме таким іменем батьки назвали свою дочку.
«Дуже часто чую компліменти в його сторону (імені – ред.) при знайомстві чи, наприклад, на пошті», – каже дівчина.
Читайте також: Діонісій і Тіана. Якими рідковживаними іменами називали дітей на Львівщині у 2019 році
Квітка має пристрасть до фотографії. Навчається та працює за спеціальністю психологія. Каже, що вірить у те, що імена наділяють кожного з нас певними рисами.
Олеслав
«Батько знайшов ім’я у каталозі імен, які давали дітям ще до хрещення Русі», – розповідає хлопець Олеслав.
За словами Олеслава, йому приємно усвідомлювати, що він носить рідкісне ім’я. Додає, що ще ніколи не зустрічав чоловіків зі схожим. Під час нових знайомств люди через схожість звучання думають, що хлопця звати Владислав, рідше – Болеслав. Зазвичай неодноразово перепитують точність вимови, але Олеслава це не дратує. Коли співрозмовник розуміє, як правильно звучить його ім’я, із зацікавленістю починає розпитувати про значення, походження та як Олеслав його отримав.
«Олеслав – славний ласкою, коханням. Це слов’янське ім’я», – пояснює хлопець.
Олеслав
Він також говорить, що таке нетипове ім’я має свої позитивні сторони: у компанії нових людей його постать завжди привертає більше уваги.
Ольга Осіпова
Олександра Бодняк
Фото надані героями, головне зображення: Unsplash
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку