
Не боятись помилок. Як у Львові дітей вчать створювати комп'ютерні ігри
Курс “Indie Game Kids” на програмі LITS4kids має за мету показати дітям, як можна створювати ігри і втілювати свої фантазії, а також як виглядає індустрія створення ігор зсередини. До того ж курс допоможе підліткам точніше визначити, що саме їх цікавить у комп’ютерних технологіях (програмування, арт, гейм-дизайн).
На заняттях учні слухають теоретичні лекції з геймдизайну, дизайну локацій, створення персонажів, а також поступово вчаться створювати свій власний великий проект. На другому рівні (курс має 3 рівні) учні самостійно обирають проект, над яким будуть працювати. На третьому рівні вчаться «викладати» свої ігри на різні сервіси та займатися їх підтримкою.
«Indie Game Kid» – це курс для тих, хто не лише любить бавитися в комп’ютерні ігри, а й бажає створювати власні – і це обов’язково, бо просто гравцям тут не місце.
Особливістю курсу є те, що вже з першого заняття ви почнете розробляти власні ігри і знайомитися з тим, як створюються ігрові світи. Вікова категорія курсу: 10 – 16 років. Заняття відбуваються у другій половині дня.
Основне – це мотивація дитини
До нас на курс можуть записатися майже всі, проте, навчаємо не всіх. Для перевірки мотивації ми запровадили співбесіду, адже часто школяр і його батьки не до кінця розуміють, що навчання в LITS4kids не є таким вже й простим та легким. Мені важливо, щоб дитина захоплювалась іграми і справді хотіла їх створювати.
Для мене успішними «випускниками» програми є ті, які продовжили навчатись. Я вважаю це успіхом. Тобто якщо в дитини увімкнувся азарт та велике бажання продовжувати процес самовдосконалення – це вже круто. Доволі часто учні питають, як щось зробити у новій грі, і коли буде наступний курс. Це дуже мотивує мене (усміхається). Наразі я продовжую допомагати своїм учням, які розробляють гру і мають на меті реліз в Google Play Market найближчим часом.
Після завершення курсу ми збираємо випускників на геймджем, де у них є тема та 8 годин, щоб створити гру. Я знаю, що учням подобається навчання, коли діти перепитують про дату наступного джему. До речі, часто й батьки долучаються до завдань разом із дітьми.
До того ж маю зазначити, що часто діти приходять на курс вже зі своїми комп’ютерними чи навіть настільними іграми й кажуть: «Я хочу навчатися цьому далі».
У Львові мені подобаються люди
Я вибирав місце роботи між Одесою, Києвом та Львовом. У Львові я бував багато разів, і тут мене влаштовують люди та оточення. Вони частіше усміхнені, не такі насуплені. Про Львів у мене якщо і були стереотипи, то завжди позитивні – смачна їжа, наливки, хороші люди та простіше ставлення до всього.
Я переїхав із Петербурга, де теж навчав на курсах для дітей. Мені важко порівнювати учнів, проте там не було стільки вмотивованих дітей. Те, що здивувало у Львові – як діти 8-10 років висловлюють ідеї. Хоч вони і молодші, в них набагато більше ідей. Вони відкритіші, а вже старші дуже сковані шкільною системою.
У школах дітей не вчать вчитися
Дітей не потрібно змушувати вчитися. Головне – це зацікавити, щоб вони захотіли знати більше і розуміли, навіщо їм ці знання. Часто діти приходять на відкриті заняття з думкою: «Знову ця інформатика». Але потім кажуть, що це найцікавіший урок в їхньому житті.
Але я бачу, що діти не вміють навчатися, на банальних прикладах: вони бояться вибрати невірний варіант із кількох, замість того, щоб протестувати всі варіанти та вибрати потрібний. Діти залякані тим, що можуть наробити помилок. Я не знаю, чи це вплив школи, чи домашнього виховання. Серед іншого, я хочу щоб на моїх заняттях діти навчилися вчитися, робити помилки та висловлювати свої думки.
Викладання допомагає мені бути тим, ким я хочу
По-перше, викладання дуже структурує думки, по-друге – в мене звільняється місце для нових ідей та думок. Також класно розуміти: діти знають, що можуть самостійно створювати ігри. Чому б не допомогти їм?
У LITS4kids ми маємо можливість показати дітям весь процес розробки гри. Не тільки те, як класно зробити малюнки, чи як побудувати рівень, а щоб учні зрозуміли, який шлях проходить гра від ідеї до кінцевого результату. Також вони вчаться робити ігри зрозумілими для всіх, подавати свою ідею цікаво. На курсах ми не використовуємо жодної мови програмування, проте користуємось «візуальним програмуванням», в якому використовуються всі ті ж терміни і поняття.
Я маю довгострокову мету: побачити, де будуть ці діти через 10 років і як буде виглядати галузь створення ігор тут, у Львові.
Фото: Дмитро Тарадайка
Спілкувалась Оксана Матійків
Партнерська публікація
Інтерв'ю Твого міста
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»
- Супергероєм може стати кожен. Як залучити українців до волонтерства
- Сон, обійми і кава. Що насправді впливає на імунітет
- Зустрітись з собою. Отець Богдан Прах про те, чому варто постити
- Від першого зуба. Що треба знати батькам і дітям про догляд за зубами
- Все буде step by step. Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Вардкес Арзуманян: До мого ресторану погрожували заїхати на танку
- Бракує сучасного. Віктор Кудін про архів, спорткомплекс та львівську архітектуру
- Бог, правда, праця. Дмитро Кацал про різдвяні концерти, дискусії з батьком та майбутнє «Дударика»
- Мажори та мінори «Піккардійської терції». Розповідає Славко Нудик
- Смачна етнографія. Як Пані Стефа стала найвідомішою галицькою господинею в інтернеті
- Парк сімейного відпочинку. Яким буде Шевченківський гай через 10 років
- Визначитися з пріоритетами. Отець Юстин Бойко про майбутнє Шевченківського гаю
- Чисті зуби. Стоматолог Ярослав Заблоцький про свої ціни й цінності
- Весь цей петеесер. Як (ре)абілітується боєць Юрко Досяк
- Юліан Чаплінський про руйнування й будівництво Львова. Частина перша
- Гори – як наркотик. Львівський альпініст піднявся на восьмитисячник у Гімалаях
- Хабарівський край. Ірина Бекешкіна про корупційні традиції Західної України
- Нова директорка «Території терору»: «В музеї можна говорити голосно»
- Олена Логопедівна. Львів’янка, яка вчить вимовляти звуки правильно
- «Мусимо змиритися з тим, що історія менш точна за математику»
- «Маю ідей іще на три життя». Зоя Скоропаденко про Україну, Японію, самопромоцію і каву
- Забрати у водія готівку. Дем’ян Данилюк про африканський транспорт Львова
- Заступник міністра: Швидка допомога – робота для суперменів, а не медичне таксі
- Психологія вина. Львівський сомельє про колір, смак, форму і культуру
- Опера не може й не має бути самоокупною, – солістка Віденського оперного театру Зоряна Кушплер
- Алхімія пива. Львівський пивовар про чистоту, контекст і правильні дріжджі
- Як одужує львівський «Охматдит»: проблеми, перемоги, перспективи
- Як реставрують пам'ять. Фоторепортаж із архіву «Тюрми на Лонцького»
- Львів’янин, який дбає про те, щоб Facebook не ламався
- «У Києві люблять львівських пацієнтів: щойно переступили поріг, а вже шукають, кому заплатити»
- 10 думок Тараса Прохаська про літературу, графоманію і кайф читацтва
- Рідні. Режисер показав, як війна пересварила родичів зі Львова та Донецька
- Як львів'янин створює речі зі сміття
- Львівський гурт «Курбаси»: деякі колядки існують вже тисячі років. Відео
- Коли свої поруч
- Пройти війну, щоб дізнатись ціну сімейного щастя: Юрко Вовкогон про службу добровольцем
- Львівський актор, який був в АТО: як через це пройшла вся сім’я
- Найміть собі лікаря. Українців очікує кардинальна реформа медицини
- Керівниця балету «Життя»: Хочемо показати, що Україна – не лише шаровари і сало
- Після АТО – сімейні тренінги: як подружжя львів’ян вчить бути щасливими у шлюбі
- Морський ангел і морська корова у Львові: фотоекскурсія до зоомузею
- Ольга Сахнюк: Кожен тату-майстер в душі садист, але клієнти теж недалеко пішли
- Найвпливовіша жінка в ІТ: ви знаєте про мої успіхи, а давайте я перерахую невдачі
- Дати настільки добру освіту, щоб попередити війну. Чого має навчати школа?
- Відомий вітражист Олександр Личко: Все справжнє приходить нізвідки
- Хто ще прийде на Львівщину? Роман Матис про інвестиції та комунікацію з Європою
- Хто такі львів'яни? Шлях до ідентичності
- Френсіс Фукуяма: Стати сучасною демократією – неминучий шлях для України
- Нарколог: львівські підлітки починають не з алкоголю, а зі психостимуляторів
- Юрій Федечко: Львову потрібен дитячий хоспіс
- Інший Франко: кулінарні смаки та традиції родини письменника
- Митрополичі сади у Львові: чи здійсниться мрія Андрея Шептицького?