До Дня міста ми зустрілися з екскурсоводом і знавцем Львова Петром Радковцем. Запитали його, скільки насправді років нашому місту та коли треба святкувати його День народження. Чому ми відзначаємо його саме в травні та як це пов’язано зі святим Юрієм. Ми також побачили найстаріший збережений житловий будинок, дізналися, де був середньовічний центр Львова і хто посадив картоплю на Старому Ринку.

Із Петром Радковцем зустрічаємося біля скверу «На валах».

«Це якраз межа Львова ХVІІІ століття, а нам треба до середньовічного Львова ХІІІ століття», – каже львовознавець. Тож піднімаємося вулицею Замкова у напрямку телецентру.

«Коли був заснований Львів, того не знає ніхто, – говорить Петро Радковець. – На цій території люди жили ще в доісторичні часи. Місце дуже вигідне: багато води, навколо ліси, де можна полювати. Зараз ідемо на гору до того місця, де колись стояв княжий дитинець. Дослідити цю територію дуже важко, тому що в ХІХ столітті у Львові жив великий авантюрист і поганий інженер Францішек Смолька, який вважав, що робить велику справу, знищуючи Високий замок. Він був не потрібен, на його думку. Перерили тут усе, шукали скарби, але нічого не знайшли, а замок знищили. Збудували пам’ятник «300 років Люблінській унії» авторства того ж Смольки, але проєкт був поганий, пагорб тричі осипався».

Є кілька версій, як називалося поселення до того, як Лев Данилович переніс столицю князівства. Перша – поселення Полтва на березі річки Полтви. Друга версія – князь застав на цих землях велику німецьку громаду, тож і назва німецька – Lemberg, що у перекладі означає «глиняна гора». До речі, так німці називають Львів і тепер. Є підстави вважати, що ця назва старіша, аніж Львів. До цієї версії схиляється й Петро Радковець.

«Поширена байка, що Данило назвав місто на честь свого сина Лева. Насправді Данило Левові навіть влади не передавав. Після Данила правив його брат, а потім уже Лев», – пояснює львовознавець.

Дістаємося місця призначення. Тепер тут стоїть фігура Ісуса Христа, а на лавочках довкола відпочивають люди, милуючись панорамою міста.

У ХІІІ – ХVІ століттях тут був дитинець – замок князя Лева, невеликий, але з усіма необхідними атрибутами середньовічної фортифікаційної споруди. Зокрема, мав підгороддя і криницю, бо неможливо жити без води. У ХV столітті дитинець втратив своє значення, і місто «перейшло» на іншу територію, а на високій горі постав Високий замок. Дитинець занепав. На стародавніх гравюрах можна побачити, що на пагорбі стоїть тільки хрест, але ця територія заселена ще з часів першої письмової згадки про Львів.

«Якщо говорити про першу письмову згадку, то в Галицько-Волинському літописі зазначена дата 6767 рік від створення світу. Якщо перенести її на наш календар, то вийде рік 1259-ий. Науковці взяли той документ і дійшли висновку, що факти дійсні, тільки з поправкою на три роки, і отримали 1256 рік. Але це ж просто перша згадка про місто, а не рік його заснування», – веде далі Петро Радковець.

Коли саме святкувати День Львова? Дискусія з цього приводу триває ще з 1990-их років. Від чого варто відштовхуватися? Львовознавець вважає слушним пригадати традицію святкування храмових празників.

«Якщо взяти Львів за цією ознакою, то три головні християнські святині міста освячені однаково – Успіння Пресвятої Богородиці. Тому до кінця ХVІІІ століття на свято Успіння у Львові завжди був великий празник. А сучасне поняття Дня міста виникло в радянську епоху. Наприкінці 80-их років його відзначали у вересні. За часів незалежності також вирішили святкувати, але коли? Звичайно, орієнтуватися на дату окупації радянськими військами не стали. Довго обговорювали і вирішили прив’язати її до Дня святого Юрія та церкви, названої на його честь. Але ж у Львові є старіші церкви, до того ж треба сказати, що жоден історик чи дослідник не знайшов доказів того, що святий Юрій був патроном Львова… Напевно, це було вольове рішення тогочасної міськради, яку очолював пан Буняк. На мою думку, День Львова треба святкувати наприкінці серпня – на храмовий празник Успіння Пресвятої Богородиці».

Читайте також: «Як Фенікс». У Львові відкрили один з найстаріших храмів. Репортаж

Одна з найдавніших культових споруд Львова – церква Святого Івана Хрестителя, що на вул. Ужгородській, 1. У храмі, який за легендою, побудували для угорської принцеси Констанції, досі є чимало захоронень, а саму церкву прикрашають вітражі, зроблені за древньою методикою

Також неподалік можна оглянути колишній Монастир сестер Бенедиктинок, який спорудили тут за фундації Станіслава Сапоровського у 1597-1616 роках. Тепер храм і основна будівля належать до Свято-Покровського монастиря Сестер Студійського уставу УГКЦ. 

Тим часом спускаємося до Старого Ринку. Йдемо вулицею з дещо несподіваною назвою – Рибна. 

«Риба була одним із двох товарів, які мали спеціальне міське клеймо. Воно було, наче знак якості. Другим таким товаром був віск», – каже історик.

Зупиняємося посеред площі Старий Ринок. Саме тут був центр стародавнього Львова. Ще з княжих часів на цій площі вели жваву торгівлю, і ділянка залишалася незабудованою до 1846 року, аж поки єврейська громада не збудувала на ній синагогу Темпль. На початку Другої світової війни гітлерівські війська знищили її. Рештки фундаменту можна побачити й нині, поруч – меморіальний камінь. Відтоді Старий Ринок знову став площею.

Петро Радковець пригадує ще одну цікаву історію: «Колись давно на цій площі жив старий дідусь, який вирішив, що це місце виглядає пустим, і посадив посередині на клаптику землі картоплю. Вона зацвіла і привернула увагу комунальників. Такий «город» посеред міста комусь не сподобався і ту картоплю викопали. Тоді дідусь посадив три горіхи. Старого вже нема, а дерева залишилися як пам’ять про нього».

Переходимо також до колишнього костелу Марії Сніжної, який також належить до числа найдавніших храмів Львова, заснований за доби пізнього середньовіччя. Він розміщений на пагорбі на куті вул. Гонти та пл. Ярослава Осмомисла. 

Ліворуч від храму Марії Сніжної бачимо найдавніший зі збережених житлових будинків. Кажуть, там мешкав органіст монастиря бенедиктинок. 

«Коли День народження Львова – не принципово, – каже наостанок Петро Радковець. – Головне, що місто є, що воно живе та розвивається. Львів – це місто, яке акумулює дуже позитивну енергію. Так було і буде».

Раніше Тvoemisto.tv розповідало історію вулиці, яка з'явилася раніше, ніж Львів. 

Іван Станіславський

Фото автора

Відео Дар'ї Кучер

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.