фото: alaan.tv

фото: alaan.tv

Забагато лікарень. Медична реформа буде, навіть якщо на неї не дадуть грошей

4521 0
Експерт Олександр Ябчанка називає Комітет з охорони здоров’я найбільшим гальмом медичної реформи та пояснює, як будуть переформатовуватися «зайві» лікарні.

Місяць тому Верховна Рада мала ухвалити два законопроекти, які б дали повноцінний старт медичній реформі в Україні. Проте депутати в першому читанні підтримали лише один з них. Утім, у міністерстві зупинятися не збираються і рухатимуться в заданому напрямку. Принаймні, на це сподівається експерт «Реанімаційного пакету реформ» Олександр Ябчанка, колишній викладач Львівського національного медичного університету, який об’їздив з туром на підтримку медреформи «ЗміниТи» всю Україну. У львівській книгарні «Є» він провів відкриту зустріч з журналістами, працівниками галузі та звичайними громадянами, щоб пояснити, що означає медична реформа для пацієнтів і лікарів. Tvoemisto.tv занотувало для вас найцікавіше.

Медичні заклади в Україні мають стати автономними. Для цього треба змінити форму господарювання – з бюджетної установи на комунальне некомерційне підприємство. Тоді як підприємство медзаклад буде продавати свої послуги, зокрема державі. Контракти на надання послуг із лікарнями буде укладати центральний орган виконавчої влади – Національна служба здоров’я.

У лікарів зявиться вибір: або працювати як найманий працівник у лікарні, або відкрити ФОП. Коли ти найманий працівник, то згідно з контрактом отримуєш лише частину грошей пацієнта. Якщо ти ФОП, тобі заходить уся сума, але з неї ти маєш погасити комунальні послуги, найняти на роботу медсестру, закрити юридичні питання тощо.

На рівні первинної медичної допомоги Національна служба здоров’я буде платити фіксовану суму за так званий ризик-тариф – за те, що сімейний лікар пильнує пацієнта впродовж року. Гарантований пакет медичних послуг – первинна медична допомога, екстрена та паліативна. Судячи з дискусій, які відбуваються в парламенті, там також буде ведення вагітності і пологи.

Читайте також: 10 міфів про медичну реформу. МОЗ спростовує і пояснює

На практиці це працюватиме так. Пацієнт обирає лікаря та укладає з ним договір. Після цього лікар вносить дані пацієнта в єдиний державний реєстр. Усі ці дані потрапляють до Національної служби здоров’я, яка потім укладає контракт із закладом, де працює цей лікар. Зараз при міністерстві працює група E-Health, завдання якої – звести всіх надавачів медичного програмного забезпечення до спільного знаменника, єдиного реєстру. Лікарня сама обирає, до якої комп’ютерної системи підключатися, але та система має інтегруватися з загальною.

Держава купуватиме послугу на первинці, але в ту послугу не буде входити медикаментозне забезпечення. Воно йде іншою програмою – «Доступні ліки». Там є медикаменти трьох груп: від серцево-судинних захворювань, від бронхіальної астми та від цукрового діабету ІІ типу. Міністерство буде розширювати цю програму.

На рівні вузьких спеціалістів та стаціонару держава платитиме за конкретну послугу згідно з визначеним тарифом, який зараз обраховує міністерство спільно з Національною академією медичних наук. Звичайно, це буде базовий набір. Наприклад, операція з вирізання апендикса, яку зможе оплатити держава, – це буде класична операція з розрізом. Якщо лікарня зможе надавати цю послугу лапароскопічно (без розрізів), тоді операція, звичайно, буде дорожчою, а пацієнт або його страхова компанія оплачуватиме різницю у вартості.

Реформа буде запускатися поступово. Для початку – на первинці, щоб ми отримали зв’язок лікар-пацієнт, а також електронний реєстр і, відповідно, притомну медичну статистику.

Щороку ми витрачаємо 3,4% ВВП на медицину. Це дуже значні кошти, які використовуються нераціонально. Зараз вони ніби розмазуються тонким шаром на всі заклади охорони здоров’я, через що реальних фінансових гарантій громадянин не отримує. 95% медикаментів пацієнти купують самі, та ще й неформально платять лікарям. Тому кожного року 640 тисяч сімей в Україні потрапляють у фінансову скруту через те, що один із членів родини захворів. Я бачив такі сім'ї. Це тоді, коли продається ноутбук, яким дитина відволікалася від терапії, коли продається будинок, коли віддаються останні гроші. Звичайно, причиною тому є не лише система охорони здоров’я, але її провина – основна.

Читайте також: Заступник міністра: Швидка допомога – робота для суперменів, а не медичне таксі

Фінансування медичних закладів, яке існувало досі, – це червоний список пацієнтів. Сьогодні за червоним списком за річне обслуговування одного пацієнта держава платить приблизно 210 гривень. З наступного року має бути в середньому 370 гривень – така сума закладена в бюджет міністерством охорони здоров’я. На першому етапі реформи держава і надалі платитиме за червоним списком, але буде стимулювати медичні заклади підписувати з пацієнтами договори і таким чином формувати зелений список. За зеленим списком платитимуть більше – базова ставка буде множитися на коефіцієнт залежно від віку пацієнта:

Вік                  Коефіцієнт

0-6 років                 2

7-17                        1,2

18-39                        1

40-65                      1,2

65+                            2

Національній службі здоров’я необхідно використати наявний бюджет таким чином, щоб ми найменше хворіли. Тому медична реформа робить серйозну ставку на профілактичне лікування. Наприклад, Національна служба пропонує заплатити додаткові кошти медичному закладу за перевірку всіх пацієнтів зеленого списку на артеріальну гіпертонію. Оцінивши результати обстеження, вона бачить кількість потенційних інфарктників і говорить лікарні: «Якщо ви будете працювати з цими пацієнтами так, що вони не зляжуть з інфарктами до кінця року, ми заплатимо вам бонус».

І лікарі розуміють, що їм вигідно просто періодично дзвонити пацієнтам, цікавитися їхнім самопочуттям, інколи перевіряти артеріальний тиск, тобто займатися профілактикою захворювань. Важливий момент впровадження реформи – необхідність її бачити. Тоді ти починаєш у неї вірити. А такі дзвінки, турбота лікаря – це реальний показник.

Читайте також: Найміть собі лікаря. Українців очікує кардинальна реформа медицини

У нас величезна кількість лікарень дублюють одна одну. За кількістю лікарняних площ Україна займає перше місце в Європі. Разом із тим у нас є купа нереалізованих напрямків. Наприклад, дитячі хоспіси, яких в Україні всього два. У Польщі їх приблизно тридцять. Також у нас немає реабілітаційних центрів. Тобто система не адаптована до реальних потреб суспільства. Якщо в одній лікарні хірург робить одну операцію на місяць, то який у такому хірургічному відділенні сенс? Тому реформа пропонує органам місцевого самоврядування визначитися, до яких закладів дійсно ходять пацієнти, і підсилити їх медичною апаратурою, комп’ютерною технікою, а інші заклади переформатувати під будинки для літніх людей, хоспіси, реабілітаційні центри.

Органи місцевого самоврядування мають створити дорадчий орган – так звану госпітальну раду, яка складатиметься з представників громади. І ця госпітальна рада вирішить, яку з лікарень зробити опорною, а які заклади переформатувати. Не може бути і міська, і районна лікарня в одному місті. Львівська обласна державна адміністрація каже, що вони домовитися не можуть. Але я думаю, що вони не домовляться лише в перший рік, бо, коли сусідні області отримають гроші на нове обладнання для лікарні, громада їх дотисне.

Читайте також: Е-медицина вже тут. Як сихівська поліклініка переходить в електронний формат

Комітет з питань охорони здоров’я – найбільше гальмо медичної реформи. Мені доводилося працювати з цими людьми, і це дуже зле. Окрім того, громадський рух «Чесно» проаналізував роботу комітетів Верховної Ради і визначив, що Комітет з питань охорони здоров’я – найлінивіший з усіх, гіршого комітету немає. За два з половиною роки роботи він зміг довести до підписання лише три законопроекти, два з яких – зміни до статей чинних законів.

Щоб реформа почала втілюватись, Верховна Рада має ухвалити два законопроекти. Перший, що описує всю концепцію реформи фінансування, депутати прийняли. Але другий, який передбачає зміни до бюджетного кодексу у зв’язку з цим, – ні. Іншими словами, вони кажуть: «Вибирай машину!». Ти обираєш і питаєш: «А гроші де?». А тобі відповідають: «А за гроші будь-хто зможе, ти без грошей спробуй взяти». Тобто законопроект про державні фінансові гарантії вони ухвалили, а законопроект, який мав би ці гарантії фінансово забезпечити, – ні.

Та в мене склалося враження, що міністерство буде впроваджувати реформу незалежно від того, підтримає її Верховна Рада чи ні. Непідписання законів просто ускладнить цей процес. Якщо навіть ВР провалить ці законопроекти, нам всім потрібно рухатися далі у визначеному напрямку.

Анна Журба,

фото alaan.tv, УНІАН, absoluteworld.com

Міські акценти