Фото: УАЛ
Захищати не лише на передовій. Як із маленьких справ будується захист країни
Навіщо це все?
Роман Залога працює ментором з волонтерства у львівському осередку Української академії лідерства. Йому 26, він родом з Миколаєва на Львівщині, із жовтня 2016 до жовтня минулого року він за контрактом проходив службу в 3-му окремому полку спеціального призначення Сил спецоперацій ЗСУ в Кропивницькому. За час служби мав дві ротації на точки в Донецькій та Луганській областях на 3-4 місяці кожна. Там він був санітарним інструктором, тобто польовим медиком, брав участь у розвідці – на цьому спеціалізується 3 полк.
Читайте також: Спілберг за це отримав би Оскар
«Коли потрапив на схід, було відчуття піднесення, бо нарешті з’являлася можливість на ділі проявити себе в тому, чого вчився. Але разом з тим було і відчуття тривоги, тому що ти їдеш не квіти збирати. Змішано – піднесеність і тривога», – ділиться Роман.
Розповідає, що коли повернувся зі служби, було ніяково, бо в один момент все різко обірвалося. Нові люди, нова атмосфера, треба було вчитися жити по-новому: не треба ховати лице від камер, відключати геолокацію на фото, перейматися, що вночі подзвонить телефон і викличуть по тривозі, не треба думати про підготовку обмундирування і важливих розвідних медичних матеріалів.
Часто питав себе, а навіщо це все? Напевно, в цьому і є проблема адаптації (після повернення зі сходу – Ред.). Каже, що і досі в такому стані. Впоратися допомагають розмови з близькими людьми.
Про Українську академію лідерства розповіли знайомі з «Пласту» та Українського католицького університету. Коли після повернення зі служби дізнався про вільну посаду ментора з волонтерства, вирішив спробувати свої сили, бо хотів передати свій досвід, показати, як це – жити не для себе. І вже близько року є наставником для підлітків. Каже, що важливо віддавати свій найцінніший ресурс – досвід та час в тому, що тобі необов’язково приносить задоволення чи користь, а просто тому, що так треба. Також потрібно прищеплювати розуміння волонтерства як важливого явища українського суспільства, адже безкорисні справи можуть робити світ трошки кращим.
Читайте також: Будь справжнім. Як у Львові Українська академія лідерства виховує майбутнє України
Працювати з підлітками в УАЛ Романові незвично, бо це робота на межі між наставником, інструктором і другом. До того в нього був досвід роботи з підлітками в «Пласті», і там це простіше, бо є субординація, багато робив в ролі інструктора. А в УАЛ не є інструктором і начальником, а є наставником, який копає, дає можливість помилитися, піти не в ту сторону в певних межах:
«Буває, що хочеться допомогти студентам, можливо, зробити за них, бо бачиш, як краще, але розумієш, що це буде «ведмежа послуга», бо треба дати студентам зробити самостійно, навіть якщо щось іде не за планом. Але результат від того не стає гіршим».
«Для мене свято Дня захисника України – це про людей і про пам’ять. Само собою, що захищають солдати зі зброєю на передній лінії, але також треба тримати тил, планувати, бо ворог хитрий і не дрімає. Дуже багато ланок в ланцюзі, вони сплітають міцну кольчугу захисту. І якщо якесь колечко десь не так закріплено, то цей весь захист позбавлений смислу і сиплеться. А колечком є кожна людина», – говорить Роман
Він додає, що відзначення Дня захисника – це увага в першу чергу до живих. Увага до внеску у спільну справу дуже приємна людям, які допомагали та досі допомагають тримати захист, латають і підсилюють кольчугу, наш спільний захист держави.
Смаколики на передову
Студенти УАЛ щотижня мають у програмі день для волонтерства. І вже кілька років допомагають на «Львівській волонтерській кухні».
«Львівська волонтерська кухня» – це група волонтерів, що згуртувалися, аби працювати для підтримки наших бійців на передовій лінії фронту», – пише на своїй фейсбук-сторінці Оксана Мазар, засновниця цієї громадської організації.
Для неї волонтерська діяльність вже близько шести років є невіддільною частиною життя. Ця група людей займається виготовленням сушки для пакування в чаї, енергетичні набори, супи, каші для підтримки бійців в зоні ООС. Чимало викликів постає перед «бджілками» (так називають себе самі громадські активісти). Один з найбільших – оплата комунальних послуг, тому що машини для сушки споживають багато електроенергії. Також через специфічні запахи цибулі чи часнику, що є частиною виробництва, волонтери стикаються з нерозумінням зі сторони сусідніх установ.
Олександр Горошкевич, один з активістів «Львівської волонтерської кухні», завжди порівнює ці «незручності» з тим, що відчувають хлопці на передовій. Він сам хотів підписати контракт, але не зміг через стан здоров'я. Тому вважає волонтерську допомогу бійцям своєю власною відповідальністю.
Читайте також: Супергероєм може стати кожен. Як залучити українців до волонтерства
Пані Оксана каже, що продовжувати роботу її надихають вдячні очі молодих хлопців та розуміння, що ти своїми діями рятуєш чиїсь життя. І не лише життя якогось одного солдата – рятуєш всю країну своєю небайдужістю. Вона не кидає цієї справи, тому що надихається людьми, яких зустріла протягом усього волонтерства.
Студентів УАЛ вразив той обсяг роботи, який вони побачили на «Кухні» та відданість цій справі активістів. Своїми враженнями від першого досвіду волонтерства тут ділиться одна зі студенток Вероніка Литвиненко:
«Мене розчулило ставлення ініціаторів ЛВК до нас. Вони були гостинними, щедрими, терплячими та відкритими. Ми почули історії про військових, які чіпляють, та були вражені силою мотивації працівників, деякі з яких невпинно працюють від початку бойових дій на сході. Таке зі мною дійсно трапилось уперше!».
Щоб бути захисником, необов’язково їхати за тисячу кілометрів, брати до рук зброю та рити окопи. Можна долучитися до корисних справ і ними підсилювати тих, хто зараз на передовій: плести сітки, готувати сушку фруктів, заохочувати інших до волонтерства. Це стосується всіх нас, незалежно від того, чи живемо ми за 50 кілометрів від передової, чи на іншому кінці країни. А якщо кожен відчуватиме відповідальність за спільну справу, то з маленьких справ-камінців стіна оборони нашої держави буде міцнішою.
Уляна Мандрика, Надія Гранкіна
Фото надані УАЛ
Головне фото: Українська волонтерська служба
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку