Фото: Klymenko Time
Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
«Віденське» пиво, «Отаманський хліб» і помідори «ППО»
Із початком війни росії проти України зміни назв звичних для нас продуктів уже стали трендом. Наприклад, «Глобино» вирішило змінити назву ковбаси «Московська» та сиру «Російський». Тим часом Лихачовський м’ясокомбінат перейменував деяку свою продукцію з мілітарним ухилом. М’ясокомбінат «Ятрань» замість ковбаси «Московська» почав випускати «Київську».
Національний орган стандартизації – Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості (УкрНДНЦ) і м’ясопереробна фабрика «Алан» запитали в соцмережах споживачів, якою назвою можна замінити назву ковбаси «Московська». Серед тих, що вирвалися в народні «лідери»: «Державна», «Чорнобаївська» і «Бандерівська».
Торкнулася «дерусифікація» і українських виробників алкогольних напоїв. Відтепер хмільний напій, який випускають на Рівненщині, називатиметься «Віденський». Саме таку назву мало пиво, рецепт якого належить австрійському пивовару, меценату, засновнику Жигулівського пивзаводу, що в російській Самарі, Альфреду фон Вакано, якого більшовики звинуватили у шпигунстві та відправили на заслання в Оренбурзьку область. До речі, Альфред фон Вакано народився у 1846 році на Тернопільщині, яка тоді перебувала під владою Австрійської імперії.
«Жигулівським» віденське пиво стало у 30-их роках минулого століття, коли більшовики вирішили замінити «буржуазну» назву пива пролетарсько-радянською.
Народний топонімічний бойкот поширився і на союзників росії. Зокрема, один із популярних виробів «Київхліба» – темний заварний хліб – називався «Білоруський». Тепер свідомі підприємці змінюють «ворожі» назви. Отже, «Білоруський» зараз «Отаманський».
Також ніхто не скасовував популярного в креативних українців ситуативного маркетингу. Для прикладу, на честь «Байрактара» тепер назвали лимонад, сосиски і піцу. Другим за популярністю є «Джавелін» – його теж можна, символічно кажучи, з’їсти у вигляді сосисок та піци. Крім того, є можливість поласувати ковбасою «Бандерівська».
З гумором ставляться до сьогодення й заклади громадського харчування: в їхньому меню можна знайти деруни «Добрий вечір, ми з України», борщ «Стратегічний», пиріжок із горохом «Артилерійський», солоні огірки «Поверни банку!» і квашені помідори «ППО», а також моркву по-корейськи «Від Кіма», бублик «Дірка від москаля», салат «Лісовий партизан», картоплю «Не бульба», свинячу відбивну «Смерть ворогам», мойву «Смаж по-одеськи» та чимало інших страв.
А тим виробникам, котрі поки що не готові змінити ані назву, ані етикетку своєї продукції, у поміч свідомі громадяни. Продавці та деякі торгові мережі самі вписують їх. Кажуть, покупці часто відмовляються брати те, що асоціюється з окупантами.
Однак займаються воєнним ребрендингом не лише українські підприємці та виробники. Наприклад, у латвійських магазинах вже також не знайти «Російського» сиру. Цей продукт отримав іншу назву на підтримку України і тепер називається «Тільзицький» (Тільзит – історичний топонім міста на нинішній Калінінградщині – Ред.). Як і в історії з «Віденським» пивом, назва ця зумовлена історично: оригінальна рецептура сиру в середині XIX століття належала пруссько-швейцарським поселенцям на прізвище Вестфаль з долини Ементаль (кантон Берн), тодішня його назва «Тільзитер». Після Другої світової війни місто Тільзит перейшло під контроль РРФСР у складі радянського союзу і стало називатися місто Совєтськ Калінінградської області, а сорт сиру «Тільзитер», який виготовляли в ньому, був привласнений «совітами» під назвою «Російський».
«Мода» на перейменування продуктів дійшла і до розробників латвійського бренда Stolichnaya, під яким виробляють лікер, що вже давно продається як російська горілка. Виробник алкоголю вже оголосив, що змінить назву на Stoli, яка має підкреслити латвійське походження горілки і віддалити компанію від політики російського президента. У Швейцарії взагалі почали виробляти горілку, названу на честь українського президента Зеленського.
Підтримують нас і наші сусіди поляки «дерусифікацією» гірчиці «Російська». Тепер вона буде просто «Гостра», а чехи на упакованні морозива фірми Prima слово «російський» замінили наліпками «Ми підтримуємо Україну». Крім того, популярні в Польщі ruskie pierogi тепер будуть подавати як «українські» або «польські».
Споживачі голосують за перейменування гривнею
Масовість так званого перейменувального тренда безумовно пов’язана з війною. Деякі компанії не хочуть, аби їхня продукція асоціювалася з росією.
Проте небажання споживачів купувати «Московську» ковбасу та «Російський» сир економічно не до порівняння з, наприклад, бойкотом певних серйозних брендів, які й далі провадять бізнес у росії, стверджує керівниця маркетингового відділу мережі «Родинна ковбаска» Ольга Саніна.
«Зміни назв страв і продуктів мають символічне значення, але споживачі сьогодні вимагають цього від компаній. Будь-які негативні конотації змушують їх відмовитися від придбання того чи того товару. Сьогодні для українця «Російський» сир означає «сир за рецептом убивць, мародерів, ґвалтівників», тобто сир з кров’ю невинних жертв. І не важливо, чи є в ньому компоненти країни достоєвського і сталіна. Якщо виробник не наважиться змінити назву, велика кількість людей його не купить. Відмова від таких продуктів – це своєрідний маніфест покупця. Споживач розраховує на те, що компанія, продукт якої він обирає, поділяє його погляди, і очікує, що бренд чітко відмежується від будь-яких російських конотацій. Прийнявши рішення змінити назву товару, виробник має шанс повідомити про свої цінності, а споживач може ідентифікувати себе з ними», – каже маркетологиня.
Історичним стравам – історичні назви
У світовій практиці ситуативні перейменування страв і продуктів не є прецедентом, ба більше, практика ця достатньо поширена. Зокрема, таке робили і в Новій Зеландії, і в Азії, а також у Америці та Європі. Одна з найгучніших історій таких перейменувань – історія про випічку «Троянда пророка Мухаммада». В 2006 році Профспілка кондитерів Ірану наказала змінити назву традиційних «Данських» пиріжків як помсту за публікацію карикатур на пророка Мухаммеда данською газетою.
У Австралії під час Першої світової війни булочки з джемом, відомі як «Берлінські», стали «Булочками Кітченера», а ковбасний продукт, відомий як «Фріц», був перейменований на «Девон» (або «м’ясо для обіду»). У Новій Зеландії в 1998 році, коли французький уряд проводив випробування ядерної зброї в Тихому океані, «Французькі» батони дістали назву «Ківі».
У часи Французької революції Комітет громадської безпеки зайшов так далеко, що забрав із назв усі слова, пов’язані з королівською особою. В часи Першої світової війни кава зі збитими вершками, відома як Café Viennois (віденська), була перейменована на Café Liégeois (кава з Льєжа) через стан війни з Австро-Угорщиною. Цю назву все ще використовують, але переважно для морозива (chocolat liégeois і café liegeois). В Німеччині у 1915 році, після вступу Італії у Першу світову війну, в ресторанах перестали подавати «Італійський» салат. Після Кіпрської кризи 1974 року «Грецька» кава стала кавою «По-турецьки».
Історик Роман Генега в коментарі Тvoemisto.tv стверджує, що зміна назв продуктів, особливо коли мовиться про повернення історичних назв, як у випадку з «Віденським» пивом та «Тільзицьким» сиром, є закономірним процесом.
«Уявіть собі, що ви понад сто років жили у брехні і навіть більше – користувалися краденим. Саме так доводилося жити громадянам радянського союзу і багатьох пострадянських держав. Для прикладу, всім відоме пиво «Жигулівське» було «Віденським», але радянізація «привласнила» цей продукт. Аналогічна ситуація трапилася і з багатьма іншими продуктами, як-от відомим морозивом ескімо, яке виготовляли за американською рецептурою. Проте не одне покоління прожило все життя з думкою, що цей продукт – суто радянський. Радянська влада в колосальних масштабах «перевинаходила» стару продукцію, викрадала або купувала нову. Це стосується всіх сфер: і продуктово-споживчої, і автопрому, і косметології.
Але завдяки поверненню в такий спосіб історичної правди багато радянської маячні типу неймовірної винахідливості чи технологічності мусять канути в Лету і звільнити розум та свідомість як старшого, так і молодшого покоління», – вважає історик.
Думку про доцільність перейменувань поділяє й історик, колишній голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
«Те, що нас єднає з росією, буде рано чи пізно використане проти нас. Тому що менше речей на будь-якому рівні будуть нас об’єднувати, то краще і безпечніше. Тож нехай «російські» сири будуть «антиросійськими» – краще смакуватимуть!»
Ліана Абрамова
Фото: Діло, Fastivnews.city, Radiotrek.rv.ua, Пресцентр ЛНУ імені Івана Франка
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку