фото: tvoemisto.tv
Про зашифрований Львів і письменництво від Жанни Сльоновської
Про Львів, «потрібний, щоб дихати»
Львів – мій дім. Не хочу, щоб він залишився лише містом мого дитинства. Не почуваюся тут туристом або гостем. Він мені потрібний, щоб дихати. Часом хочеться сюди повернутися й трохи побути, бо це моє місце на Землі. Але водночас я тут не живу постійно. Так склалось. Я знайшла свій формат.
Як тільки починаю сумувати за Львовом, можу сісти на поїзд і приїхати сюди. Безумовно, я би хотіла, щоб Україна була в Європейському Союзі. Без кордонів це було би куди простіше. Приїжджаю до Львова що два, що три місяці, залежно від обставин. Львів минулий для мене накладається на Львів теперішній. Він для мене як листковий торт. Це організм, який не стоїть на місці, а постійно змінюється.
Про повернення додому іноземкою
Роман «Дім з вітражем» я писала для поляків польською мовою, намагалася розповісти про свій і про наш Львів, про радянські реалії міста. Хотіла написати про той Львів, про який вони ніколи не чули, адже зафіксувалися на 1944-му році, коли він перестав бути польським.
Я писала роман польською мовою, а потім через переклад повернулася до Львова іноземкою. Це дивне відчуття, але треба це прийняти. Такий мій хрест, з одного боку, але з іншого – цікава ситуація. Я люблю всім розповідати, що письменник і так є чужинцем. Я задоволена якістю книжки та її перекладом: зроблено неймовірно гарно і талановито. Найкращий комплімент для перекладача – це те, що багато львів’ян вважає україномовний варіант моєї книги оригіналом. Це логічно, адже книжка про Львів.
Роман вийшов 20 серпня. Зворотної реакції я ще отримати не встигла. Багато людей почали читати книгу лише під час Форуму видавців. Я з нетерпінням чекаю на відгуки. Навіть більше, аніж після видання у Польщі. Тоді йшлося зовсім про інше – про оцінку мене як письменниці. Тепер мене хвилює, як мешканці міста побачать у «моєму» Львові «свій» Львів.
Це дуже львівський текст. Моя подруга-киянка каже: «Це якийсь шифр! Архітектурний антураж, різноманітні назви… Вони багато означають для вас, але я цього всього не можу розшифрувати. Для мене ратуша – це лише ратуша, а для вас – дещо більше». Сподіваюся, книга буде особливою для львів’ян. У ній є багато натяків, шифрів і кодів, які є простими і зрозумілими для них. Мене страшенно зворушує, коли хтось їх помічає та розшифровує.
Працювати з деталями у книзі, описувати Львів – це для мене як мед. Так, це не реальна мандрівка. Я писала книгу в Кракові. Це віртуальна подорож «моїм» Львовом. Тут є описи місць, яких вже немає, але про які хотілося згадати. Більша частина фабули у книзі – вигадана. Натомість опис міста, вулиць, сприйняття архітектури – це все правда. Я саме так відчуваю, думаю, дихаю.
Про право письменника творити свою реальність
Мене дивує, коли журналісти пишуть, що я бачила на власні очі падіння пам’ятника Леніну у Львові. Насправді я цього не бачила. Однак, це не забороняє мені писати про це. Я вислухала свідчення очевидців, прочитала про подію, але передусім я все ж таки створила свою версію. Не знаю, чи саме так було. Власне, люблю літературу саме за це: можу зізнатися, що я вигадала це, описала на базі історичних матеріалів. Адже це роман, літературний текст, а не газетна стаття чи документ. Це емоційно та суб’єктивно. Я описала так, як відчула. Нехай очевидці скоректують мене.
Дуже добре пам’ятаю атмосферу антикомуністичних маніфестацій у Львові. Я їх бачила дитячими очима і так запам’ятала. Як письменник, почуваю себе абсолютно вільною у тому, аби робити з текстом що завгодно. Моя мама не була оперною співачкою. Більше того – моя мама ніколи не займалася музикою і не дозволяла цього робити мені. У книзі дещо правда, а дещо – вигадка. Нехай це лишається за лаштунками. Насправді текст живе своїм життям. І це цікаво.
Вітраж є водночас і героєм книги, і символом. На щастя, його історія в реальності є інакшою. Пригадую, саме в той день, коли віддала польський текст до друку, вітраж прибрали з будинку. Мене це вразило: я не знала, що це означає. Насправді ж його забрали на реставрацію. Зараз він повернувся на своє місце. А в романі вітраж помирає.
Багато прекрасних речей у Львові зруйновано. Цей один із небагатьох оптимістичних прикладів не відміняє трагедії, яка відбулася і продовжує відбуватися. Я маю на увазі не центр міста, не площу Ринок, не першу лігу, де все гладке і гарне, а пам’ятки Львова, які знаходяться ніби за лаштунками.
Про проект «Львів очима свідків історії»
Сайт lwowprzedwojenny.eu існує з 2011 року. Я називаю його «живим підручником Львова». Тут є 35 розповідей про Львів від львів’ян (або колишніх львів’ян), які пам’ятають місто у довоєнні часи до 1939 року. Тут можна знайти історії поляків, українців, вірменів, євреїв та одного німця. Вони розповідають як приватні події з власного життя, так і історичні події з життя міста. Герої проекту – люди із різних контекстів, із різним рівнем освіти. Тут є історія Лєшека Аллерганда – онука Мауриція Аллерганда, професора права Львівського університету. Також спогади Яніни Гешелес, яка живе в Ізраїлі, та професора мікробіології Вацлава Шибальського, який працює в США.
Про жінок із радянським минулим
Я би не проводила поділу між радянськими, українськими та польськими жінками. Я би розповідала про жінок, яких сформував радянський період. Про жінок із радянським минулим. Такий тип я намагалася описати, зокрема, й у своїй книзі. Жінки, які боролися проти системи, ненавиділи її, насправді мали у собі багато радянського. Це не тавро, а трагедія й неминуча ситуація. Я думала над ідеєю створити жіночий путівник по Львову. Є багато гідних постатей львів’янок: польок, українок, єврейок, про яких ми майже нічого не знаємо. Ця тема – неоране поле.
Польські жінки мали іншу історію, аніж жінки українські. Відомо, що Польщу називали «найвеселішим бараком у соціалістичному таборі». Там було кольоровіше, яскравіше життя. Польща була своєрідним вікном у Європу.
Про останній розділ книги, присвячений Революції Гідності
Останній розділ моєї книги – про Майдан. Я не знаю досі, чи правильно зробила, але можу пояснити мотивацію. Починала писати з першого розділу, де йдеться про протести кінця 1980-х років у Львові, які були мирними й під час яких ніхто не загинув. Я вигадала смертельну кулю, вигадала кров і тіло, загорнуте в прапор. Так мені написалося. Герої часто живуть окремим життям від автора. Моя героїня так вирішила.
Коли ж я закінчувала книгу, то бачила на екрані телевізора справжні постріли, кров та загорнутих у прапори протестантів. Враження, яке не можу ні з чим порівняти, навіть абстрагуючись і розуміючи, що це вже наша історія. Сам факт, що це картинка з моєї книги, вимагав якоїсь реакції. Історія вривається в сюжет і вимагає діалогу. Останній розділ про майдан – моя спроба діалогу з подіями під час Майдану.
Про сучасну літературу: польську й українську
Над перекладом моєї книги працювала Маріанна Кіяновська та Андрій Поритко. Маріанна Кіяновська для мене є і подругою, і унікальним культурним явищем. Вважаю саме її переклади польської поезії зразковими: вони найкраще передають мелодику, ритм, сенс. Маріанна перекладає дуже багато польських поетів: як дитячих авторів, так і дорослих; як сучасників, так і тих, кого вже немає в живих. Саме її переклади рекомендую читати, аби «включитися» у польську мову та культуру.
На жаль, не дуже добре знаю сучасну українську літературу, але Іздрика й Жадана готова читати завжди. До того ж – усе: старе й нове, актуальне і давнє. Читаючи будь-які їхні твори, отримую глибинну особисту насолоду.
Довідка. Українсько-польська письменниця, журналіст і перекладач. Народилася в 1978 році у Львові. Навчалася в Українській академії друкарства. Працювала журналістом в Незалежному телевізійному агентстві («НТА»). Переїхала в Польщу, де розпочала кар'єру письменниці. Пише польською мовою.
Свій дебютний роман «Дім з вітражем» Слоньовська писала чотири роки. У 2015 році твір отримав перемогу в конкурсі за кращий роман польського видавництва «Znak». Живе та працює у Кракові.
Спілкувалася Юлія Сабадишина,
фото Андрія Поліковського
Інтерв'ю Твого міста
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»