Експерт «Реанімаційного пакету реформ» Олександр Ябчанка про те, як розвіюються страхи після зустрічей у межах туру «ЗміниТи».

Нова система охорони здоров’я, про яку на минулому тижні говорила у Львові виконувачка обов’язків міністра Уляна Супрун, почне діяти вже цього року, якщо у червні буде ухвалений пакет із чотирьох законопроектів. Один із викликів, що постали перед командою міністерства, авторами та прибічниками медичної реформи – як пояснити суспільству, розчарованому невиконаними обіцянками, в чому полягатимуть зміни та чому вони необхідні? Львів’янин Олександр Ябчанка, експерт з охорони здоров’я проекту «Реанімаційний пакет реформ», бере участь у всеукраїнському турі «ЗміниТи», організованому для роз’яснення суті реформи та залучення місцевих громад до її втілення.

– Ми запрошуємо лікарів, керівників медичних закладів, представників органів місцевого самоврядування, – розповідає він. – Ми не кажемо їм, що робити, а дискутуємо про те, як втілити реформу на місцях. Це розвіює певні страхи. Показовим прикладом була ситуація з головним лікарем районної лікарні, в структурі якої є поліклініка. Він дізнався від нас, що від лікарні не відокремлять первинку – до того, напевно, в межах чергової інформаційної «зради», він звідкись знав і був упевнений, що її заберуть.

 

Як реагують люди?

Ніхто не сперечається з концептуальними змінами, закладеними в реформі: зі зміною принципу фінансування, з тим, що гроші мають іти за пацієнтом, із тим, що профілактика й рання діагностика мають бути важливою частиною державної політики. Нас сприймають не просто як союзників міністерства, а як посланців. Спочатку ми вислухали багато історій про те, чи є в міністра Уляни Супрун диплом, про те, провели чи не провели закупівлі ліків. Людям дуже важливо виговоритись. Коли інформаційний туман розвіявся, почалися розмови по суті.

 

Як пройшли зустрічі на Львівщині?

Ми мали зустрічі у Львові, Дрогобичі та Червонограді. Запрошували громадян, медиків, головних лікарів, представників органів місцевого самоврядування, міських голів. У Львові одна зустріч була в приміщення міської ради, на іншій були лікарі первинної ланки. Дуже сподобалось, що прийшли викладачі кафедр медичного університету, бо ці люди володіють академічними знаннями про те, як воно працює зараз і як має працювати після реформи. І розуміють, як треба здійснити перехід із теперішньої точки в європейську, цивілізовану точку. Львів потішив. За кількістю і активністю громади, що взяла участь в обговоренні реформи, наше місто у трійці найкращих. Такий аншлаг був ще в Харкові. У Львові відчувалося, що люди прийшли не скандалити, а обговорити реформу, поставити питання й дати поради, адже ми проводимо зустрічі заради зворотного зв’язку. Адже люди на Печерських пагорбах можуть придумати щось відірване від реальності.

 

Про що запитують медики?

Запитання конкретні, вузькоспеціалізовані. Наприклад: як сімейний лікар, який уклав контракт із поліклінікою в одному кінці міста, буде їздити в інший кінець до пацієнта. Як він буде юридично захищений у випадку, якщо не їде на виклик до пацієнта, бо розуміє, що немає справжньої потреби. Питають, чи буде держава фінансувати лікування тих, хто не укладе угоди. Ми ж запитуємо людей, що вони думають про спроможність місцевого самоврядування приймати необхідні для втілення реформи рішення, забезпечити лікарні технікою, впроваджувати інформаційні технології. Наприклад, у Новограді-Волинському Житомирської області з власної ініціативи готові знайти на все це гроші. Ми збираємо всі думки, систематизуємо їх та передамо в міністерство, а також оприлюднимо на сайті «Центр.UA» у публічному звіті.

 

Що треба знати про угоду між сімейним лікарем і пацієнтом?

Є медичний бюджет. Є закупівельна агенція, яка розпоряджається коштами медичного бюджету. Є громадянин – пацієнт. І є лікар або поліклініка – надавач медичних послуг. Агенція виділяє кошти надавачеві медичних послуг за обслуговування громадянина тоді, коли угода укладена, а базові дані про пацієнта внесені до єдиного реєстру. 

Надавачі медичних послуг будуть зацікавлені в тому, щоб підписати контракт із якомога більшою кількістю громадян, аби отримати від держави фінансовий бонус. Підуть до сімей, обстежать їх і запропонують контракт. Але, наголошую, поліклініка також може бути надавачем медичних послуг. При цьому прив’язка до реєстрації буде скасована. Це означає, що громадяни України, які мешкають у Криму та окупованій частині Донбасу, зможуть, приїжджаючи на вільні території, користуватися медичними послугами, як і всі інші.

 

Які функції Національної служби здоров’я в цій системі?

Національна служба здоров’я буде закуповувати послуги за бюджетні кошти, а також контролювати їхню якість. Для цього вона матиме доступ до єдиного реєстру, до інформації щодо стану здоров’я пацієнтів. Третя функція – формування бюджету. Маючи достовірну статистику захворювань, служба зможе спрогнозувати, що на цей рік потрібно стільки-то коштів. З 2017 року це запрацює для первинної, з 2018 – для вторинної медичної допомоги. Оплата буде не ретроспективною (за кількістю виконаних маніпуляцій) а проспективною, тобто завчасною. Бо як інакше лікарня працюватиме? Вона ж не братиме кредит.

Отже, Національна служба здоров’я казатиме надавачам послуг: «У нас приблизно така структура населення, можемо спрогнозувати, що на три роки нам буде потрібна ось така кількість послуг. Їхня вартість ось така. Будь ласка, конкуруйте. Але маєте гарантувати якість». Якщо заклад береться, наприклад, приймати пологи, то має робити це регулярно, бо, якщо лікар робить це раз на місяць, я б не довірив йому приймати пологи в моєї дружини.

 

Що являтиме собою електронний реєстр?

Те, що є далі – це совок: купа документів, які йдуть невідомо куди, купа дурної роботи для лікарів і керівників лікарень. Це потрібно переводити в формат eHealth. Потрібен не просто реєстр, а повністю електронний обіг інформації, якою зможе користуватись держава і закупівельна агенція, щоб бачити, наскільки ефективно використовуються кошти. Ми рухаємось у цьому напрямку й це мусить статися вже цього року. Що робитимуть після цього з реєстратурами лікарень – це повноваження не міністерства, а керівництва лікарень, а також місцевих громад, яким ці лікарні належать.

 

Що станеться з лікарнями, які виявляться «зайвими» після реорганізації системи?

Це також питання до місцевих громад: вони можуть «відпустити на волю» ці заклади, перетворивши їх на приватні й дозволивши заробляти гроші. Також необхідно лібералізувати умови приватної практики. Зараз, якщо сімейний лікар став підприємцем, щоб почати приватну практику, йому треба виконати просто божевільні вимоги.Все це і ще багато інших радянських штук потрібно скоротити, і Міністерство охорони здоров’я намагатиметься це зробити.

Наскільки реально, що реформа запрацює вже цього року?

Два роки ці, як і будь-які інші, зміни блокувались у комітеті ВР із питань охорони здоров’я. Але тепер концепція реформи фінансування, постанова щодо референтного ціноутворення та компенсації ухвалені Кабінетом Міністрів. Оприлюднений план розгортання медичної реформи. Тож є всі шанси, що все рухатиметься далі. М’яч на тому боці – чекаємо ухвалення законопроектів. Чи встигнемо з цим цього року – залежить від Верховної Ради. Якщо ні, це загальмує процес реформ. 

Підготувала Ярина Семчишин, 

фото авторки