
Зробити поле для гольфу своїми силами? Подорож до амбітної та історичної Сколівщини
Заїхати зі Львова у Сколе можна приблизно за дві години; дорога хороша, однак, особливо у вихідні, на ній можуть траплятися затори.
Поле для гольфу за два тижні
Перша точки призначення – простір «Зарінок». Заїжджати на саме поле для гольфу не можна, тому машину варто залишити поруч.
Ідея привести до ладу поле з’явилася у ініціативної групи, її співзасновник Володимира Кебало каже, що ще донедавна на березі річки було сміття, а земля заростала бур’яном: «Коли я прийшов сюди, то зрозумів, що тут нема вже де відпочивати і немає місця веселощам і радості. І тоді я запропонував із тим щось з тим робити і змінювати. Я так жартома сказав, що можна зробити гольф, і ось пройшло буквально два тижні, і ми тут вже проводили перші заняття», – розповідає він.
Читайте також: Кози, гончарство і риболовля. Мандрівка на вихідні у Славсько
Ініціативна група з місцевих і небайдужих перетворила місце у простір для відпочинку. На Зарінку прибрали сміття, винищили борщівник, покосили траву і облаштували місця для барбекю та гри у волейбол. Простір відкритий як для досвідчених гравців, так і для новачків, а пан Володимир залюбки проведе майстер клас із гри: «Спочатку ви ставите ноги на ширині плечей і найголовніше їх тримати паралельно, трошечки зігнути в колінах. Беремо ключку і лівою рукою беремося за її нижню частину, а праву зверху треба покласти навхрест і спробувати чи вона вам тримається і не вилітає. Ліва рука має завжди бути прямою і витягнутою. Спочатку варто потренуватися і вдарити ключкою по траві, а вже потім цілитися у м’яч».
Вхід на самий простір вільний, а про майстер-клас і безкоштовну оренду гольф спорядження можна домовитися, написавши групі у Фейсбуці.
3D картини з віршами до них
Після гри у гольф можна заїхати у сам центр містечка Сколе – тут є майстерня різьбяра Юрія Геша. Чоловік за допомогою різців створює на дереві реалістичні картини. Ніби в 3D ефекті оживають пейзажі, тварини та історичні події. Пан Юрій працює наодинці, але із радістю поділиться думками про цей творчий процес, поки вирізатиме картину: «Я відпочиваю, коли працюю з деревом. Дерево дає тепло, а також фантазію. Тут є стільки моментів, що не вистачить і програми, щоби то передати. Будь-яка робота то постійний пошук досконалості і я намагаюся максимально це показати в дереві».
Читайте також: Із корицею, веганський і на когуті. 7 рецептів борщу від відомих львів'ян
Різьбити пан Юрій почав за покликом душі, а для фінансової стабільності доводилось працювати будівельником і комунальником. Для створення картин він використовує щонайменше сотню різців. Майстер працює тільки тоді, коли має внутрішній ресурс і гарний настрій, бо дерево наповнюється енергетикою.
«То є фундамент всього: твоя позитивна енергетика, котра невидима, але. Часто на моїх виставках кажуть, що енергетику відчутно, так воно і є», – пояснює він.
Майстер так занурюється у роботу, що попутно складає вірші про своїх персонажів і природу. Наприклад, ці рядки про картину «Ворон і ведмідь»:
«А ворон мудрий, він все бачив,
Бо облетів весь круглий світ.
Він навіть добре пам’ятає,
Коли малим був ще мій дід,
Як кривда з правдою боролась,
Що ліс гудів невмоготу
І як вся челядь кривду гнала,
Щоб її й не було на слуху.
Як жили в злагоді й повазі,
Добро не називали злом:
Хто кривдив – кару надавали
За це, що не дружив з добром.
Так це ж про нас!
Ні! Це про звірів,
У звірів також кодекс свій.
Й незрозуміло, хто уперше
Той кодекс у життя увів».
Картини Юрія Геша можна купити у історико-краєзнавчому музеї в Сколе. Тут також є безліч історичних експонатів, а у підвалі – відтворення катівень НКВидистів, де колись допитували УПІвців.
Читайте також: «Море» серед гір. Де позасмагати та поплавати у басейнах у Славську
А ще місцеві досі пишаються легендарною постаттю Захара Беркута, тому в музеї є окрема кімната, яку облаштували як світлицю героя. За легендами Захар Беркут завдяки своїй мудрості зупинив навалу монголів, яка тоді нападала на Сколівщину: вороже військо йшло повз річку, а тоді в Карпатах вода дуже високо піднялася. І коли монголи наближалися, місцеві загородили річку великим каменем, тоді тюрки зазнали поразки і потопилися у ній. Завітати на знайомство з історією можна з 09:00 до 18:00 кожен день, окрім понеділка і четверга, а вхід коштує 20 грн.
«Зависнути» у Кам’янці
Недалеко від Сколе, у трьох хвилинах їзди, розташований колись розкішний палац баронів Гредлів. Сам Гредель, австрієць за походженням, ймовірно виграв гроші у казино і купив палац, парк та місцеві ліси. Приміщення пережило дві пожежі, але занепало через «господарювання» радянської влади. Зараз про розкіш місця нагадує лише фасад палацу та залишки фонтану поруч.
Читайте також: На яку гору піднятись у Славську. 4 унікальні піші маршрути
Дорогою з палацу Гредлів до останньої зупинки цієї подорожі – водоспаду Кам’янки, попри самій дорозі стоїть незвичний будинок: світло-блакитною і золотою фарбою на хатці намальовані узори, казкові віконця, на даху голуби, а у подвір’ї – фігури квітів. Ці предмети, господар пан Євген, виливає з бетону: «Все придумую сам. От, наприклад, соняшники: я купив пластмасову каналізаційну трубу, розрізав її, а потім треба ж було ще вигнуть її, бо вона жорстка. То я на газовій плитці нагрів і помаленьку то зробив».
Чоловік проводить подвір’ям і показує різнокольоровий ліхтар. Пан Євген все життя працює токарем, а вміння робити декор для хати і подвір’я вважає подарунком від Бога. У свої 70 років він продовжує працювати і прикрашати хату.
До самої Кам’янки з палацу їхати приблизно пів години. Асфальтне покриття погане вже на під’їзді до водоспаду. Але це не завадить відпочити – на камінні можна порелаксувати під шум води, а поруч із водоспадом є базарчик: можна смачно поїсти і купити трав чи меду зі собою.
Читайте також: Середньовічна готика та озеро у заповідному лісі. Подорож у П'ятничани і Новий Розділ
Сколе хоч маленьке містечко та завдяки ініціативним і талановитим людям тут вирує життя. Таке поєднання краси Сколівських бескидів, затишної інфраструктури і амбітності зацікавить навіть досвідченого мандрівника.
Тvoemisto.tv у серпні розпочало тревел-шоу «Твоє місто. Твоя країна» про мальовничі і сакральні місця Львівщини. Ми по-новому відкриваємо наш край разом із партнером проєкту, мережею АЗК ОККО.
Репортаж Твого міста
- Де живе львівський Лускунчик. Історія склодзеркального заводу у Львові
- Як у Львові терміново розгортають новий Covid-корпус. Фоторепортаж
- Перше правило – мовчати про коронавірус. Як переживають карантин бездомні у Львові
- «Сьогодні я не поцілую тебе на ніч». Репортаж із Covid-відділення у Львові
- «Ти роботу собі нормальну знайди!» Як це працювати контролером у трамваях Львова. Репортаж
- Чи можна заразитись туберкульозом у трамваї? Репортаж із львівського Центру легеневого здоров’я
- «Не будіть у нас звіра!». Як у Львові минув діалог влади і громади. Репортаж
- Волонтер з Донецька, пані Лавра з Чупринки. Репортаж з Маршу нескорених у Львові
- Хто більше любить Україну? Як Порошенко і Вакарчук одночасно агітували у Львові. Репортаж
- З'їли і не заплатили. Як минув день довіри у ресторанах Львова. Фоторепортаж
- На шпацер з наукою. Як у Львові на вечір ожили відомі вчені
- У бібліотеку через інстаграм. Для кого працюють львівські медіатеки
- Вулиця веж і винарень. Фоторепортаж із першого вуличного фестивалю на Лесі Українки
- Невідкладна допомога парасолькам. Фоторепортаж із львівської майстерні «Айболить»
- Вдихни і співай. Як живе львівський ансамбль незрячих «Струмочок»
- Передайте далі. Репортаж із львівської маршрутки
- Купити гамак, вишиванку і козу. Фоторепортаж із Косівського ринку
- Яким буде сміттєпереробний завод у Львові. Приклад Польщі
- Три по піісят. Репортаж із совкових барів Львова
- Не заходьте за стрічку! Репортаж із відкриття Бескидського тунелю
- Останній дзвоник у російській, українській та польській школах Львова. Репортаж
- Буки Розточчя. Як дбають про природну спадщину ЮНЕСКО поблизу Львова
- Друг на годину. Фотопрогулянка з песиками з ЛКП «Лев»
- День Валентина у Львові. Дев'ять теплих фото і одна історія про кохання
- Потопити «човників». Репортаж із черги на пункті пропуску в Шегинях
- Чекаючи на господаря. Фоторепортаж із притулку для тварин «Милосердя»
- «Скоро нас спишуть». Як помирають книжки в бібліотеках
- Львівський Шанхай. Фоторепортаж із блошиного ринку
- Сварог на Знесінні. Як живуть львівські рідновіри
- Три «К» для перезавантаження Центру Довженка на Сихові
- Конституція Левандівки. Як культурний центр «Супутник» розвиває район
- «Усі хочуть працювати розумом, а не мітлою». Чотири історії львівських двірників
- «Раніше звідси лише вперед ногами виносили». Перезавантаження Органного залу
- Нецифрові технології. Фоторепортаж із графічної майстерні Академії друкарства
- Розкраєні. Як село на кордоні стало торговельною хвірткою до Євросоюзу
- Безпритульні, притульні. Як живуть вуличні собаки в Україні та Польщі
- Хоспіс, а не вмиральня. Як піклуються про смертельно хворих в Україні і Польщі
- Щось таке справжнє. Як в Україні й Польщі відроджують традиційну музику
- Життя, смерть, шахта. Як ведеться гірникам Львівщини та Польщі