10 думок Ірини Подоляк про гідність, конфлікт цінностей і працю над собою. Відео

3779 0
У Львові відбулася шоста зустріч у рамках культурного проекту Мар’яни Савки «12 неймовірних жінок про цінності, які творять людину». Про важливість спілкування, важкість переосмислення власних цінностей, нелегкі екзистенційні питання, та про те, як зберегти особисту та колективну гідність у воєнний час, розповіла Ірина Подоляк, народний депутат України, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань культури та духовності. Tvoemisto.tv занотувало найцікавіше.
фото: Дарини Романець

фото: Дарини Романець

Живий обмін думками – одна з цінностей, які творять людину

Важливою є цінність діалогу, комунікації, живого людського спілкування. Тут є надто важливим не просто комунікація, вона ще має додаткові елементи, такі як вміння слухати і вміння чути, робити висновки і брати відповідальність. Є цінності універсальні. Всі цінності, які сформували мене, були культивовані в родині. Над іншими цінностями, які стали дуже важливими у житті, довелося працювати самостійно. Ця праця над собою є доволі складною і травматичною для кожної людини.

Найважче – переосмислювати власні цінності

Особливо складно переоцінювати власні цінності. Наприклад, спочатку в тебе були певні уявлення, очікування від тих чи інших процесів, до яких ти залучений.  Ти очікуєш, що те, що є важливим для тебе, є таким же для найближчого кола твого спілкування. Але люди змінюються, їх уподобання, погляди, міняється і світ довкола, і ти маєш визначати, що є справді важливішим. Проблема такого пошуку є позачасовою, а ознакою зрілості є певна стабільність, яка приходить із життєвим досвідом.

Про важкі та болючі питання

Виникає багато запитань, відповіді на них є болючі. Наприклад: чи буває прощення без покарання? Це стосується всього. Ці питання звучать зовсім по-іншому в контексті того, що відбувається у державі, зокрема питання про цінність людського життя, відповідальність тих людей, які це життя дають і забирають.

Читайте також: Правила життя львів’янки. Ірина Подоляк

Важливим стає питання, наскільки ти дозволяєш цінностям інших людей входити у конфлікт з твоїми, або навпаки: наскільки твої цінності є травматичними для інших людей. Зараз багато дискусій і міркувань у діалозі з церквами, також маємо багато дискусій щодо того, яким має бути наше персональне ставлення до того, що відбувається на Сході. Це одразу нас може перекинути в сорокові роки, адже виникає більше питань, аніж відповідей, але всі вони мають безпосередній зв'язок із тим, що є для нас цінністю.

Як зберегти гідність та власні цінності у парламенті

Гідність – це боляче, бо, з одного боку, ти мусиш залишатися собою, а з іншого – грати за якимись правилами. Насправді універсального рецепту немає, він у кожного свій. Парламент – це велетенська м'ясорубка, яка часто ламає людей і їх особисті цінності. В кінці кінців, питання постає одне: яка твоя мотивація, чого ти туди йшов, що ти хочеш зробити? Врешті-решт, народжується формула – просто стояти рівно. Це складно, але треба знати, що твоя позиція правдива, відповідальна, що є межа компромісу, на який ти можеш піти. Варто розуміти, що на компроміси  доведеться йти, бо мова ультиматумів – це не та мова, де розвиваються країни чи соціуми. Ти мусиш розуміти, що тобі доведеться чимось поступитися. Але має залишитися те, чим ти ніколи не поступишся.

Важливо навчитися тримати спину рівно

У парламенті є багато людей, які чудово розуміють усі обставини, які тиснуть, змушують тебе розчинитися, і загалом мають деструктивний вплив. До прикладу, в нас у фракції була дискусія щодо голосування про антидискримінаційну поправку, в результаті я проголосувала інакше, ніж більшість, і це не було предметом мого знецінення. Але це було складно, бо глибокі дискусії, які мали б обговорювати упродовж 10-15 років,  відбувалися за два дні. За цей час треба пережити в собі те, що нормальні століття переживають за десяток років. Треба тримати спину, вміти пояснити чому, вчитись прощати. Немає гідності без любові, це речі взаємопов'язані.

Потрібно захищати особисту і суспільну гідність

Будь-яке право людини має бути захищене, але коли не працюють інститути держави, чи закон, то все дуже просто. Свою гідність людина має захищати сама, а не делегувати обов'язок захищати свою гідність комусь. Гідність повинна бути озброєною.

Нещодавно у Києві ми зустрічалися з одним десантником, який воює на Сході. Ми говорили про Конституцію, про права. Одна з колег запитала у нього: «Уяви, минає півроку чи рік, ти йдеш Маріуполем чи Донецьком і бачиш на вулиці Гіву чи Моторолу, яка буде твоя реакція?» Він сказав: «Я його замочу, не тут відразу, але знайду спосіб це зробити». Це гідний вчинок? Ми з вами можемо бути в такій ситуації. Це складні питання, але кожен з нас має їх собі ставити.

Читайте також: Про усмішки у ліфті і незалежність. 7 думок Зої Казанжи. Відео

Гідність треба захищати: чи свою особисту, чи гідність яка проектується на державу, в якій ти живеш. Потрібно думати над тим, чи готові ми пробачити. Я оцінюю його відповідь як щиру. Така реальність. На Сході загинуло близько 10 тисяч людей. Усі вони мають друзів, родини, і їхня гідність буде кликати їх до помсти. Це те, про що я думаю щодня. Я лише знаю, що він це зробить.

Уміння просити вибачення – ознака сильної людини

Я пригадую, як прем'єр Канади випадково встав з свого місця, динамічно рухався до колег парламенту і ненароком зачепив парламентарку. У Канаді був скандал щодо цього. Я пригадую, коли Трюдо сім разів вибачався за це. В Україні поки що таке не можливо. Нам чомусь здається, що коли людина вибачається, це її слабкість. Це все стереотипи, брак загальної освіти та критичного мислення, закритість, закомплексованість і меншовартість. Ми живемо в складний час, мусимо експериментувати. Пробувати, навіть якщо це буде помилково. Вибачатися правильно, якщо ти просиш вибачення, то ти плекаєш гідність свою та інших.

Про культивування гібридності

Ця війна є гібридною, але і мир є гібридним. До гібридного миру люди намагаються підходити з таким мірилом, як до звичайного. Або до гібридної війни підходити, як до звичайної. Питання: чи гідно святкувати під час війни? Всі намагаються знайти для себе правильну відповідь чи пояснення, яке мало б виправдати. Я думаю, що люди мають право на радість. Чоловіки і жінки, які воюють на Сході, вони ж теж мають якусь свою радість там. Мають відпочинок, якусь книжку, музику.

Не можна вимагати подвигу чи удаваного співчуття

Це не їхня справа, щоб їх пам'ятали, не забували. Це наше завдання. Людина співчутлива і ханжа – це різні поняття. Ми не можемо вимагати подвигу, удаваного співчуття. Нехай його не буде, але нехай воно не буде удаване, бо так знецінюються всі цінності. Нам всім тяжко жити, ми задаємось екзистенційними питаннями, на які ніхто не дає відповіді. Але їх потрібно шукати в собі. Є час тішитися, веселитися, сумувати, розплачуватися. На все свій час. Не варто бути ханжею.

Про те, що дає сили у житті

Я радію, коли бачу щасливі родини, які виховують своїх дітей. Я радію, як працюю з молодими людьми, бо я від них багато вчуся. Мені вселяє оптимізм це покоління 20-літніх, які вже є значно іншими й відкритішими, аніж ми. Мені шкода, що в нас реформування освіти йде так повільно і несистемно, бо ми за дрібними кроками не бачимо мети, якої хочемо осягнути. Мені радісно, що навіть в такий час батьки вкладають у спортивні досягнення своїх дітей, і вони здобувають перемоги.

Прості речі мене тішать, вселяють в мене оптимізм. Завдання нашого покоління – створити умови, щоб вони почували себе комфортно і вільно, незалежно, щоб ми не створювали їм стереотипів, не заганяли їх в рамки обмеженого канонічного єдиноправильного мислення. Творчість і креативний підхід навіть у виконавчій владі цінуються найбільше.

Читайте також:  Чому кожен із нас має право на нерівність. 8 тез Ольги Герасим’юк

Нагадаємо, проект «12 неймовірних жінок про цінності, які творять людину» передбачає 12 публічних інтерв’ю з цікавими і впливовими жінками. Він має кілька завдань. Перше – озвучити важливі та болючі для суспільства теми. Друге – від розмови перейти до реальної допомоги. Цим проектом організатори збирають кошти для ремонту і облаштування кімнат у львівському ОХМАТДИТі. У форматі free donation людям, які прийдуть на зустріч, пропонують «оцінити» розмову. Усі інтерв’ю і додатково написані учасницями проекту есеї про цінності стануть книжкою, яку буде презентовано навесні 2017 року. Усі розмови із «неймовірними жінками» можна переглянути на YouTube-каналі Tvoemisto.tv.

Підготувала Оксана Лісна


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!