фото: www.dif.org.ua
Про сприйняття ситуації в Україні у світі
Те, що зараз відбувається в Україні, і шокувало, і змусило світ задуматися. Раніше в Європі звучала думка про те, що зупинити те, що відбувається з Путіним, неможливо. Мазох народився тут, у Львові. От у європейців це одна із культових особистостей. Вони дуже люблять займатися садомазохізмом – переконувати себе, що вони мало на що здатні. І для мене це було вражаючим. Я як економіст досі не можу уявити, як економіка, яка у світі займає півтора відсотки і прирівнюється за розміром ВВП до Південної Кореї або до Бельгії, яка повністю інтегрована у світову, може шантажувати світ? Ще минулого року європейці були дуже розгублені і робили дуже песимістичні прогнози.
Але я – Тілець за гороскопом. І, здається, Україна – теж Тілець. Мені довелося їм дещо пояснити. Я не сперечаюся із фактами і цифрами. Я запитав у європейських міністрів: підніміть руку, хто з вас думав, що студентський Майдан, який почався в Україні, призведе до втечі Януковича? Жодна людина не підняла руку.
Що у нас принципово змінилося із геополітичної точки зору? В Україні зникла багатовекторність. Але не тому, що еліти в нашій країні, як, до прикладу, польські вирішили, що майбутнє країни полягає у європейському векторі. Нас змусила до цього Москва, нас змусили визначитися. А самі українці уже пізніше, після початку війни і нападу на Донецьк і Луганськ, усвідомили цей вибір.
Те, що трапилося у Донецьку і Луганську, виявилося холодним душем для багатьох російськомовних українців, які проживають у тій частині країни, яку Путін хотів назвати Новоросією. Зараз соціологічні дослідження підтверджують, що російськомовні українці не бажають бути учасниками ось такого «русского мира». Ціннісно тема «русского мира» та Євразійського Союзу для українців вже не стоїть.
Нас ніхто не веде до світлого майбуття, нами не керує ні Америка, ні ЄС. У нас просто багато у чому співпадають інтереси. Коли у нас народилося це нове суспільство, яке виходить на вулиці і протестує проти влади, багато консервативних європейців відчули загрозу. Їх лякає, що люди можуть міняти уряд. Тобто Україна, з одного боку, надихає, а з іншого, – лякає. Адже ми зламали уявлення про вплив суспільства на владу. Але такий вплив, через Майдан, – це загроза стабільності для країн ЄС. У європейців цей вплив відбувається через вибори і партійні інститути. У нас поки що все інакше.
Про тих, хто прийшов на зміну «сім’ї» Януковича
Виникає питання, наскільки наші еліти розуміють, що нам необхідно ставати частиною європейської спільноти, аби Україна відбулася. Я можу відповідально говорити, як людина, яка добре знає і президента, і прем’єра, що насправді ці люди – продукт олігархічної системи, яку ми маємо в Україні. Я вважаю, що зміни в Україні відбуваються не тому, що політичне керівництво зрозуміло і прагне запровадити в Україні європейські стандарти, а тому що у них немає іншого виходу.
У нас намагаються підмінити сенсаційними речами непереконливі реформи. Наприклад, візьмемо тему візового режиму. Ще рік тому Європа заявила, що якщо Україна виконає технічні вимоги, то отримає безвізовий режим. Але чому на саміті ми цього року не отримаємо цього статусу? Європейці тактовно кажуть, що Україна, безумовно, отримає його, коли будуть виконані ті зобов’язання, під якими поставила підпис. Тепер у мене просте риторичне питання: якщо у Фінляндії заарештовують за фальшивим паспортом заступника Міністра внутрішніх справ, який хотів під чужим іменем хотів перевірити свої офшорні компанії… І це заступник міністра внутрішніх справ нової, гідної України!
Повірте мені, фінансові розвідки Європи і світу знають про статки вже нової української влади, рахунки і схеми. Тому коли ми тут голосуємо і робимо гучні заяви: «А давайте вимагати від європейців..., давайте тиснути». Не на тих тиснете. Тисніть на тих, хто поруч з вами в парламенті сидить.
Коли нам намагаються нав’язати якусь полеміку, що якісь країни нас зупиняють, не хочуть бачити в ЄС, варто зважати, що в Україні залишилися ті самі схеми і тільки замість сім’ї Януковича на багато схем претендують представники групи Порошенка або групи Яценюка. Саме про це йде мова, коли нам говорять про неготовність до Асоціації з ЄС
Про те, чому немає сенсу іти в українську політику
Чому в Україні після 2004 року не спрацювали вимоги Майдану? Саме тому, що люди вирішили, що все зроблять політики. Тоді, після 2004 року, у нас не було громадських рухів, суспільних вимог до того, щоб політики виконували те, що вони обіцяли. Чи зараз є запит на людей, які дійсно кажуть вам правду і хочуть зробити Україну європейською, починаючи із себе? Чи залишається запит на популізм? Для себе я зрозумів, що поки ми не змінимо суспільство і людей, сенсу йти в політику немає.
В Україні громадянське суспільство виконує функції, які в нормальних розвинених країнах покладені на партії. Ми маємо створити такі партії. Однак жінки знають: народити можна тільки вчасно. І у мене таке відчуття, що це визріє, тому що українське суспільство дедалі активніше і зараз його вплив на парламент значно виріс.
Про те, куди зараз рухатися українському суспільству
Але якщо кожен із нас буде робити свою справу, то ми будемо рухатися у правильному напрямку. Тоді прийде усвідомлення, що і як треба робити. Саме так було на Майдані. Там не було політбюро, Рада Майдану приймала якісь рішення, а люди, як мурахи, налагодили прекрасний механізм.
Посиленню ролі громад сприяє закон про децентралізацію. Громади стануть вільнішими і водночас відповідальнішими за себе і за владу, яку обирають. І на наступних місцевих виборах треба обирати в Ради не популістів, а своїх представників. А для того, щоб це було реалізовано, ми пішли шляхом навчання громад, як можна контролювати владу . Ми маємо зробили місцеві ради максимально прозорими. Нам потрібно навчитися змушувати владу працювати. Змушувати не третім Майданом, бо це буде катастрофа. Ми маємо змусити владу реформуватися і бути підзвітною кожному із нас, громадян України.
Опублікувала Олена Марченко
