Участь у дискусії взяли - Ростислав Пендюк, голова Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ; Алім Алієв, співзасновник ГО «Крим SOS»; Андрій Москаленко, директор департаменту «Адміністрація міського голови» Львівської міської ради; Андрій Павлишин, історик; Олег Клімчук, співвласник Кондитерської фабрики «Ярич»; Марті Луцар, менеджер з комунікації Представництва Європейського Союзу в Україні; Євгенія Нестерович, прес-секретар Конґресу культури країн Східного Партнерства, дописувач онлайн-видання «Збруч». Модератором виступив співзасновник tvoemisto.tv Тарас Яценко.
1. Марті Луцар, менеджер з комунікації Представництва Європейського Союзу в Україні:
«Сьогодні Україна вже має «Угоду про асоціацію з ЄС», яку можна розглядати по-різному. Перш за все, Україна може розглядати її, як золотий ключ до Європи. Але якщо не скористатися цією нагодою, то «Асоціація» буде лише тисячами марно використаних сторінок. Тому «Асоціацію» слід сприймати як інструмент, але наскільки він буде успішним у руках України залежить, насамперед, від неї самої».
2. Ростислав Пендюк, голова Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ:
«У нас, українців, цінності є дуже виразними і дуже яскравими. Ми дуже багато говоримо про них, ми дуже багато акцентуємо увагу на них, навіть більше, аніж це робиться у Західній Європі. Це є великим позитивом, бо ми розуміємо, що для нас є цінностями. Зокрема, ми багато говоримо про цінність сім’ї, про справведливість, чесність і про Бога. Але у нас є одна слабинка, на яку варто звернути увагу – ми не завжди практикуємо наші цінності. Цінність це не те, про що ми говоримо, цінність це те – як ми живемо. Це те, що є частиною нашого життя і тільки тоді воно стає цінністю. Над цим нам ще треба попрацювати. Ми вже дуже добре прописали те, що для нас важливо. Тепер потрібно просто взяти і почати це практикувати».
3. Алім Алієв, співзасновник ГО «Крим SOS»:
«Коли я приїхав до Львова, то мене вразило те, що населення справді бере активну участь у громадському житті міста і проявляє активну громадську позицію, чого я не бачив у Криму. Львів став одним із перших міст в Україні, де місцева громада та експертні середовища разом із органами влади розробили і почали втілювати стратегію розвитку міста. Подібна практика є звичною для країн Західної Європи. Відповідно до цієї стратегії, Львів буде розвивати не тільки туристичну галузь, але й працюватиме над створенням сприятливих умов для розвитку ІТ-технологій та освітніх центрів. Але для того, аби ще наблизити Львів до Європи, ми маємо навчитись дотримуватись чітких прозорих правил, що діють в Єропі. Адже навіть коли ми переходимо дорогу на зелене світло світлофора, ми вже наближуємо себе до Європи».
4. Андрій Москаленко, директор департаменту «Адміністрація міського голови» Львівської міської ради :
«Львів’яни і українці загалом вже давно і за допомогою великих зусиль довели, що вони є справжніми європейцями за цінностями та духом. Але, якщо говорити про євроінтеграцію, то, як і будь-яка справа, для успішної реалізації вона вимагає трьох аспектів: це є люди (завжди має бути хтось, хто втілюватиме задуми у життя), це візія ( завжди треба розуміти, що робити, як робити і для чого) і це потрібні ресурси. Я думаю, що Львів сьогодні виграє саме у людському ресурсі. Адже зараз саме той час, коли класні молоді успішні люди повинні приходити і брати відповідальність за євроінтеграційні процеси безпосередньо на себе. Тому що нам ніде не буде краще, ніж там де ми народилися. Жоден Лондон, жоден Нью-Йорк, жодне Чикаго, якими б не були хорошими і успішними ці міста, не стане нашим містом. Наше місто - це Львів або те місто, де ти народився».
5. Андрій Павлишин, історик:
«У кожного своя Європа. Кожен бере від неї те, що хоче взяти. Для мне Європа – це світ, який творився упродовж багатьох тисяч років і витворив унаслідок свого історичного досвіду потребу терпимості і толерантності, розуміння інакшості, мультирелігійності. Я живу у місті із давньою традицією самоврядування й історичною традицією іншості, що виявляється у співжитті поруч представників різних менших і різних конфесій. Це значно наближує Львів до міст Західної Європи. Але найбільше, що я хотів би ще бачити у своєму місті, – це створення європейського інтерфейсу для тих, хто їздить громадським транспортом. Щоб транспорт їздив за розкладом. Щоб автобуси не були переповнені і був електронний квиток, чи хоча б місячна проїзна картка».
6. Олег Клімчук, співвласник Кондитерської фабрики «Ярич»:
Фото надали організатори
«Якщо подивитись на Європу у бізнесовій площині, то її слід розглядати, насамперед, як територію спілкування із світом. Наша проблема у тому, що ми більше хочемо підтримувати виробників, а менше прислухаємось до того, що хочуть споживачі. Тому для виходу на європейські ринки ми маємо трохи змінити підхід. Європейський вектор не дає географію Європи, він дає географію світу. Із приходом європейського бізнесу українським підприємцям слід готуватись до більшої конкуренції. Від цього, звичайно, виграють споживачі, а от малому бізнесу треба ставати швидшим. Для цього треба просто почати щось робити. Ніхто не обіцяє, що це буде успішно, але нічого не робити точно буде неуспішно».
7. Євгенія Нестерович, прес-секретар Конґресу культури країн Східного Партнерства, дописувач онлайн-видання «Збруч»:
«Той досвід, який Україна отримала протягом останніх 2 років, є важко пояснюваним для європейців. Мені було досить складно пояснити колегам-журналістам у Німеччині в якій ситуації зараз в Україні перебуває журналіст чи культурний критик. Багато моментів для них є зовсім незрозумілими. Мистецтво в цьому сенсі має трошки іншу мову, ніж мова риторики і воно може дати змогу пережити цей досвід у якомусь стисненому і більш концентрованому варіанті. Але наскільки наші ідеї у сфері культури будуть цікаві Європі залежить від нас самих. Від того, наскільки ми зможемо їх майстерно втілити і чи ми схочемо це транслювати. Тому що велика проблема України до недавнього часу полягала в тому, що ми мало розповідали про себе назовні».
Записала Наталія Середюк
