Фото: dt.ua
Про ефективність законів нового уряду
Закон, який приймався ( "Про запобігання фінансової катастрофи...", – ред.), він приймався паралельно з переговорами з МВФ. І багато речей, які там закладені, це той компроміс, який був досягнутий на переговорах. Зараз ми можемо спостерігати подальші закони про зміну фіскальної політики через те, що економічні негаразди та військові дії ведуть до того, що нам треба перерозподіляти бюджет.
Однак ті зміни були ефективні, зокрема, через те, що це дозволило отримати кредит МВФ. Без цього кредиту ми були б у значно гіршій ситуації, ніж ми є зараз. З тої точки зору, це не було рішення на роки, це був тактичний компроміс. Отож, зрозуміло, що слід очікувати нового закону про податки. Він мав би стосуватись не ставки податку, а чітко розмежовувати повноваження фіскальних органів і передбачати дерегуляцію всього податкового кодексу, щоб сплачувати податки було просто. Певних податків у нас досі немає – можна розширити податкову базу і дерегулювати, щоб це було простіше і прозоріше. Щоб підприємець, відкриваючи бізнес, не боявся податкової. Щоб він боявся конкурентів чи нестабільності на ринку і працював над цим, а не над тим, щоб задобрити податкову чи інші органи.
Про політику НБУ і курс долара
Практично два роки експерти говорили що курс має змінитись – гривня має подешевшати. У нас був дисбаланс в торгівлі і це тиснуло на гривню. По великому рахунку ми це відчували опосередковано, бо економічний розвиток гальмувався. Цього року відбулося швидке відпускання долара – це нікому не подобається, це – шок для економіки і тих виробників, які імпортують сировину з-закордону. Якщо б політика НБУ впродовж останніх кількох років була зваженішою, ми б цей шок не відчули так, як відчули його зараз. З іншого боку, той курс, який є наразі, плюс-мінус економічно обґрунтований. За моїми оцінками, реальний курс є ближчим до 11-ти плюс-мінус півгривні. З іншого боку це динамічний процес, адже гривня може підсилюватись і послаблюватись в залежності від попиту і пропозиції валюти на ринку.
Про те, як вплине на економіку гнучкий валютний курс і таргетування інфляції
Пересічна людина цього не зауважить. До тепер, в нас основним показником здоровості економіки був валютний курс. Ми разом з вечірніми новинами дивились який курс долара, євро, рубля... Світ так не живе, для світу не грає ролі курс домашньої валюти до інших валют. Світ більше переживає за те, які в нього доходи і домашня інфляція. Ідея валютного таргетування полягає в тому, аби забрати увагу з валютного курсу і привернути її до інших показників, зокрема, до інфляції. Якщо інфляція буде в нас основним показником і вона буде невеликою, це означатиме, що у нас стабільна економічна ситуація. А стабільна економічна ситуація, зазвичай, веде до економічного зростання. Шлях до того, щоб впровадити таргетування йде, зокрема, і через відпускання валютного курсу.
Це замкнуте коло, бо, з одного боку, ми не довіряємо гривні, з іншого боку – стараємось тримати збереження в іноземній валюті і воно впливає на те, що ми концентруємось на курсі. Цей процес називається доларизація економіки. Нам треба її дедоларизувати, щоб люди повірили в гривню. Стабільна інфляція – це один зі шляхів. Якби у нас інфляція була 4-5%, для такої економіки як українська, це нормально, то це означає, що з часом люди почали б вірити. І оцей процес переходу від зневіри – до віри в національну валюту є досить тяжкий. Але нікуди ми дінемось від дедоларизації економіки.
Про децентралізацію та бюджетну автономію
Одним законом це не зробиш. Можна проголосувати в парламенті і казати, що от, ми зробили децентралізацію. Тут важливіше, аби люди повірили в це. Адже те, що відбувається зараз – це не перша спроба робити децентралізацію – попередня спроба провалилася. Якщо люди не повірять в те, що це дієвий механізм для них, справи не буде. Людей треба вчити, людям треба пояснювати, щоб люди звикали працювати самостійно. Щоб патерналізм, який є притаманною рисою для всіх пострадянських країн, зникав. Тоді децентралізація буде більш дієва. На мою думку, навряд чи повна фінансова децентралізація зараз є чимсь реальним. З тим дефіцитом бюджету, з тими негативними, поки що, тенденціями в економіці, бо цього року нас очікує суттєве падіння, не варто проводити в такий час фінансову децентралізацію. В час де-факто війни потрібна консолідація. А з часом, так, потрібна адміністративна реформа.
Про спрощення ведення бізнесу
У великій економіці для того, щоб її дерегулювали, скажімо, зменшили податки чи субсидії, треба, щоб населення могло іншими шляхами заробляти. Зазвичай, ці гроші йдуть з інвестицій або зовнішніх кредитів. Інвестори ззовні дивляться на ситуацію в Україні і прогнозують, як вона буде розвиватись. Якщо вони дивляться зараз і бачать, що ситуація з корупцією у нас не дуже добра, з дерегуляцією теж, то вони вирішують: ми подумаємо і почекаємо з інвестуванням в Україну. З іншого боку, щоб запустити цей маховик, потрібні кошти: якби вони інвестували, ми б могли ефективніше дерегулювати. Цей процес складний, але я вірю, що з роками ми можемо увійти в десятку найбільш дерегульованих країн, але тут не варто поспішати, а слід робити оптимальний вибір для нас.
Про ефект від економічної частини угоди з ЄС
Труднощі чи криза це, зазвичай, нові можливості. Фактично, ці домовленості в подальшому роблять довіру зовнішніх інвесторів до України значно вищою. І для нас максимальним ефектом від цієї угоди мали б бути інвестиції в нашу економіку – не короткі інвестиції, а довготермінові, так звані, грінфілд-інвестиції – це коли інвестор будує тут заводи, вкладає гроші на довгий термін, сподівається тут заробляти, дає робочі місця. Ця угода дозволяє інвесторам більше довіряти ситуації в Україні, а нам отримувати кращі технології . Імпортуючи технології ми зможемо, наприклад, значно покращити ситуацію в сільському господарстві.
Про конкуренцію на ринках ЄС
Ми ніколи не будемо до неї готові, якщо не спробуємо. Кожен бізнесмен хоче собі тепличні умови – монопольне або, так зване, олігопольне становище, а конкуренції він боїться. Такі самі дискусії йшли перед вступом в СОТ: давайте відкладемо на 5 років, щоб адаптуватись, а потім ще, аби не відчути різких змін. Практика показує, що відкладання угоди не приносить ефекту на який сподівались, відкладаючи її. Треба конкурувати! Деякі галузі, звісно, від того постраждають через те, що дотепер використовують старі технології, що не робили певні кроки для зміни своїх технологічних ланцюжків.
