Попри рішення суду про видачу містобудівних умов та обмежень для забудови, місто продовжить боротьбу за збереження схилів Дніпра, які входять до буферної зони Софійського собору та Києво-Печерської лаври, схваленої Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Про це повідомляють у Київській міській державній адміністрації.
«Йдеться про дві ділянки, які розташовані на схилах Дніпра Центрального історичного ареалу столиці – на Володимирському узвозі (будинки № 4 і № 6). Обидві ділянки належать до зони охорони пам’ятки ландшафту, історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір та долини річки Дніпро». Одна з ділянок також належить до буферної зони об’єкта всесвітньої спадщини «Київ: Собор святої Софії і прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра». Нова забудова на цих ділянках неприпустима і категорично заборонена», – пояснив директор Департаменту охорони культурної спадщини Олександр Никоряк.
За його словами, на вказаній території заборонено зносити історичну забудову, змінювати історичну містобудівну структуру, перевищувати новобудовами та надбудовами гранично допустиму висоту. Та попри це орендар землі "намагається грубо порушити ці умови".
«Сьогодні орендар тисне на місто з вимогою видати містобудівні умови та обмеження для забудови на ділянці, де це заборонено. Абсурдним є те, що до справи долучено виконавчу службу. Її співробітники також вимагають виконання рішення суду, в якому абсолютно не враховано особливість згаданих ділянок і заборону на них будь-яких будівельних робіт. Один із виходів із ситуації – припинення користування орендарем земельної ділянки у зв’язку з наміром порушити умови користування ділянкою. І ми будемо це ініціювати, аби захистити Київ від недобросовісних забудовників», – зазначив директор Департаменту містобудування та архітектури – Головний архітектор міста Олександр Свистунов.
У Мапі реновацій пояснюють про що йде мова: "За цією адресою знаходиться два історичні будинки. Раніше - будівлі товариства «Київські мінеральні води». Вони мали йти під знос, а на їх місці постати ТРЦ зі станцією канатки", – пояснює в коментарі "Твоєму місту" активісти, юрист "Мапи реновацій" Дмитро Перов.
Як стало відомо, забудовником є ТОВ "Етрекс". Згідно з відкритими даними, основним видом діяльності ТОВ є надання рекламних послуг.
Однак у 2020 році Шостий апеляційний адміністративний суд зобов’язував Департамент містобудування та архітектури КМДА надати ТОВ "Етрекс" містобудівні умови та обмеження для проєктування готельного комплексу з громадськими приміщеннями на Володимирському узвозі, 6. Цю ділянку компанія отримала в оренду на підставі рішення Київради від 2003 року. Також в оренді компанії перебуває ділянка площею 0,22 га по вул. Володимирський узвіз, 4.
Довідка. У Києві акціонерне товариство для виготовлення штучних мінеральних вод було засновано групою підприємців 1834 року. Засновникам вдалося отримати дозвіл імператора Миколи І на розміщення підприємства в царському палаці (Маріїнському), розташованому серед казково-мальовничого царського саду. У двох флігелях були влаштовані невеличкий готель, курзал, десяток ванн, інші процедурні приміщення. Місце приваблювало до себе вишукане товариство, популярність мінеральних вод зростала. За діяльністю і дотриманням санітарних норм подібних підприємств у ті часи прискіпливо слідкувала Міська дума.
Дане підприємство проіснувало до 1871 року, згодом його було перенесено на початок Володимирського узвозу. З часом Товариство з обмеженою відповідальністю було ліквідовано, а новий корпус, збудований за проектом Івана Антонова, орендував інженер-технолог-цукровик, меценат, підприємець Володимир Степанович Качала. Батько орендатора – Стефан Теодорович Качала – видатна особистість в українській історії. Греко-католицький священик з Галичини, пізніше ‑ член-засновник Товариства імені Шевченка, Народного дому, товариства «Просвіта», Народної Ради, «Руського товариства педагогічного», політичний і громадський діяч, публіцист, покровитель української літератури. Силами Стефана Теодоровича 1888 року в Перемишлі відкрилася перша українська гімназія.
Володимир Степанович обладнав своє підприємство паровим двигуном, значно розширив перелік лікувальних процедур та асортимент продукції. Тут можна було скуштувати кумис, кефір, лимонад, скористатися лікувальними грязями з Одеси. У великій залі закладу штучних мінеральних вод поза лікувальним сезоном проводилися творчі заходи. Наприклад, наприкінці 1880-х – на початку 1890-х років тут проводив репетиції та концерти український хор під керівництвом Миколи Лисенка.
