Вже півроку у Львові діють «Правила розміщення вивісок», які визначають вигляд рекламних конструкцій на фасадах будинків тепер уже не лише в середмісті, а на всій території міста. У Ратуші пишаються тим, як ретельно дбають про обличчя Львова. Підприємці – власники закладів, які, природно, не можуть працювати без вивісок, і ті, що займаються виготовленням рекламних конструкцій – не поділяють цього ентузіазму. Адже обов’язкова процедура узгодження вивіски організована за класичними принципами пострадянської бюрократії, й робоча група міської ради, яка цим займається, є першою і останньою інстанцією, що ухвалює рішення. Tvoemisto.tv вже писало про те, які головні проблеми львівських фасадів потребують вирішення. Цього разу спробуймо поглянути на ситуацію з іншого боку.
Хто і як приймає рішення
Не можна так просто взяти й установити на фасаді крамниці, кав’ярні або перукарні вивіску, а на стіні – рекламний щит: потрібен дозвіл.
До складу робочої групи з погодження реклами Львівської міської ради входять представники управління охорони історичного середовища, відділу архітектурно-художнього оформлення міста, адміністративно-технічного управління та інших відділів. Щотижня вони розглядають від двадцяти до сімдесяти проектів вивісок, перевіряючи їхню відповідність до правил. За кожним проектом робоча група дає висновок: це може бути або дозвіл – тоді за проектом можна виготовляти вивіску – або пояснення, що з проектом не так. Наприклад, підприємцю радять використати натуральні матеріали чи кольори, які гармоніюватимуть із фасадом. Керівник адміністративно-технічного управління ЛМР Тарас Вітик каже, що Львів – лідер за рівнем культури узгодження вивісок та реклами на фасадах будинків.
Значна частина проектів не відповідає вимогам. Іноді причина – самодіяльність авторів вивіски, про яку підприємець-замовник може й не знати. Буває, що на документах немає контактів автора, й тоді, хоч як членам комісії кортить розтлумачити, що можна було би змінити у вивісці, аби вона відповідала вимогам, доводиться давати несхвальний висновок. Типова проблема – відсутність прив’язки до фасаду. Якщо проект вивіски поданий окремо, без фото всього фасаду будинку, комісія не може вирішити, чи вона пасуватиме.
Часом підприємці спочатку встановлюють вивіски, які не відповідають вимогам, а потім намагаються легалізувати їх через робочу групу. Іноді проектанти обманюють, зазначаючи в документах значно менші розміри, ніж у самому проекті – розраховують на те, що комісія наосліп схвалить завелику вивіску. Інші хитруни, знаючи про суворі обмеження розміру вивісок на будинках, які є пам’ятками архітектури, встановлюють величезні яскраві конструкції на прибудовах, на які пам’яткоохоронні правила не поширюються.
«Спочатку самі роблять помилки у проектах, а потім незадоволені робочою групою», – констатує Тарас Вітик.
Нема куди подати апеляцію
Остап Процишин уже три роки займається розробкою й виготовленням вивісок. Він сам оформлює документи та проекти й подає їх на погодження до комісії. В одних випадках його компанія Regroup отримує готове замовлення від рекламного агентства й просто виконує технічне завдання, в інших – робить усе сам: їде на місце, де має бути встановлена вивіска, фотографує й вимірює фасад. Консультуючись із реставраторами, художниками й архітекторами, добирає колір. Тут проблеми виникають, якщо компанія чи мережа, яка замовляє вивіску, має яскравий корпоративний колір, адже в історичному середовищі рекомендовано використовувати пастельні: тоді доводиться переконувати замовника поступитись або відмовлятись від роботи.
«Більшість замовників іде назустріч, особливо ті, що не належать до великих мереж і не мають затвердженого корпоративного стилю, від якого не можна відхилятись, – розповідає Остап. –Я пояснюю, наприклад, що золотистий колір буде кращим за білий, або цей матеріал служитиме в десять разів довше».
Усім замовникам Остап пояснює, що вивіску потрібно затвердити в міській раді. Деякі з них вирішують на свій страх і ризик встановлювати вивіску без дозволу, сподіваючись оформити документи пізніше. Таку вивіску можуть демонтувати.
«Правила розміщення вивісок», на думку Остапа, в міськраді інтерпретують вільно. «Хотілося б, щоб був певний алгоритм, за яким демонтують вивіски. Ніхто не дає можливості оскаржити рішення про демонтаж. Клієнт не має куди подати апеляцію», – нарікає він. Оскаржити демонтаж у суді теж зазвичай не вдається, адже немає усталеної практики судового вирішення таких справ, а посадовці міськради апелюють до різних, часом суперечливих законів. Судитися довго й дорого, і навіть якщо суддя визнає рішення про демонтаж незаконним, комісія може ухвалити його повторно з іншою аргументацією.
Остап уважає, що повинен бути єдиний закон, який визначав би правила розміщення рекламних конструкцій на будинках в усій Україні, але з можливістю варіацій для історичних міст. І єдиний наглядовий орган, який діяв би прозоро й за зрозумілими правилами.
Львів може ініціювати зміни до закону
«Сама процедура погодження вивісок є правильною, – каже економіст і виконавчий директор юридичної компанії LawCraft Віталій Надашкевич. – Якщо порівнювати Львів із іншими містами України, де такі правила не працюють, то видно, що ефект є». Проте, на його думку, процедура триває задовго: сам розгляд – до десяти днів, однак на те, щоб дати заявнику чітку відповідь, робоча група має до п’яти тижнів.
«Якщо в проекті є всі дані й параметри, які потрібно знати експертам, є фотографії фасаду та сусідніх вивісок, рішення ухвалять швидко, – пояснює логіку робочої групи Остап Процишин. – Тарас Вітик чітко пояснив нам: час, який іде на ухвалення рішення, залежить від якості проекту». Часом, за його словами, процес затягується через те, що члени робочої групи самі їздять на заміри або на пошуки документів, яких не подав заявник.
Віталій Надашкевич також уважає «Правила розміщення вивісок» не досить конкретними – наприклад, можна по-різному розуміти вимогу, що вивіска має бути пропорційною фасаду. «Нехай прописаних вимог буде більше, і складніше буде підготувати проект, але це зменшить суб’єктивність, із якою стикаються замовники», – пояснює він. Зрештою, навіть однозначного визначення, що таке «вивіска», в українському законодавстві немає. Тому, щоб адаптувати місцеві акти до закону «Про рекламу», вивіски прирівняли до малих архітектурних форм.
На думку Надашкевича, Львівська міська рада могла б ініціювати зміни до рекламного законодавства, використовуючи як успішний досвід, так і роботу над помилками в процесі впорядкування міських фасадів.
Столиця вже впроваджує зміни
Нещодавно експерти програми «Лідерство в економічному врядуванні» американського агентства з міжнародного розвитку (USAID) сформулювали пропозиції щодо вдосконалення регулювання у сфері зовнішньої реклами. Вони дійшли висновку, що саме незбалансованість системи і нечіткість процедур призводять до зловживання зі сторони влади. Намагаючись оминути бюрократичні бар’єри, підприємці самовільно й хаотично розміщують рекламу, не дотримуючись правил.
Експерти USAID запропонували змінити Закон України «Про рекламу», зокрема впровадити класифікацію рекламоносіїв і перелік рекламних засобів, а також розподілити повноваження органів влади, які регулюють цю сферу. Ще одна пропозиція – можливість отримати дозвіл на встановлення реклами в електронній формі.
.jpg)
Шляхом змін уже пішла Київська міська рада. 20 квітня вона затвердила новий порядок розміщення вивісок. Усі вивіски, що відповідають нормам, вноситимуть до електронного реєстру, а дозвіл надаватимуть за полегшеною процедурою. До того ж, тепер київський підприємець може спершу сам установити вивіску, а потім повідомити про це Київраду, й уповноважений орган вирішить, чи відповідає вона правилам. У Львові за таку самодіяльність підприємцеві, скоріш за все, загрожує демонтаж або тривала судова тяганина.
Ідеї щодо змін до законодавства має Українська асоціація візуальної індустрії, з якою співпрацює Остап Процишин. Зокрема, йдеться про відокремлення поняття вивіски, яку можна встановити безкоштовно, від зовнішньої реклами, за яку необхідно постійно платити. Ще одна його мрія, яка стосується Львова – проаналізувати та описати рекламні площі на кожному будинку в історичній частині міста. Це грандіозний проект, проте його можна було б здешевити, залучивши студентів, які вивчають архітектуру.
Ірина Роговик
Фото вивісок надані Остапом Процишиним і Віталієм Надашкевичем
