Фото: wikipedia.org
За враженнями зовсім не обов'язково збиратися за кордон чи в інший куток України. Унікальні краєвиди, замки та розкішні фортеці, від яких перехоплює подих є зовсім поруч.
Одне з таких місць – монастир у Підкамені.
Читайте також: У ньому вся сіль. Мандрівка вихідного дня у Дрогобич і Нагуєвичі
Перша згадка про монастир датується 1464 роком, коли заснували містечко Підкамінь. Назва походить від велетенського каменя, що височіє на сусідньому з монастирем пагорбі.
Монастир був справжньою фортецею, оточений бастіонами та мурами з круглими двоярусними вежами.
Первісні будівлі комплексу не збереглися, 1519 р. їх зруйнували під час турецької навали. А теперішній костел Внебовзяття Діви Марії зводили з перервами протягом майже всього ХVII ст.
Читайте також: Кози, гончарство і риболовля. Мандрівка на вихідні у Славсько
Активну участь у фінансуванні його будівництва брав король Ян III Собєський, який народився неподалік – в Олеському замку.
Читайте також: Чайна плантація, мертве озеро і палац баронів. На Львівщині створили онлайн-мандрівку
У XVIII ст. монастир пережив період розквіту. Тут служили близько 150 ченців. Стіни і склепіння були оздоблені розписами, різьбою та ліпниною. А після коронації ікони Підкамінської Божої Матері різко зросла кількість паломництв до святині.
У 1719 р. посеред подвір’я встановили високу коринфську колону з позолоченою фігурою Богородиці. Поруч за проєктом італійських архітекторів спорудили барокову каплицю-ротонду.
Після поділу Польщі австрійська влада вже не цікавилася монастирями. У 1780 р. у Підкамінському комплексі стали розбирати значну частину оборонних споруд, вивезли арсенал та бібліотеку.
Найбільших руйнацій монастир зазнав у період першої та другої світових воєн. А після 1945 р. комплекс використовували як в'язницю, конюшні, склад, гаражі для сільгосптехніки. У 1950-х на місці в’язниці заснували психоневрологічний диспансер закритого типу, який діє тут досі.
Лише у 1997 р. до монастиря повернулися ченці, об'єкт передали під опіку монахів-студитів УГКЦ.
Монастир отримав назву «Походження Древа Христового», почалося впорядкування території та реставраційні роботи. В останні роки комплекс реставрують в основному за кошти Європейського Союзу.
Відео Ігора Мартиніва, фото зі сайтів wikipedia.org, mapio.net, zolochiv.net, kray.org.ua
