Фото: Львівська обласна рада
Перевірити 142 обласні комунальні заклади, звільнити неефективних керівників, а в ідеалі – провести конкурси на всі директорські посади. Такий план має Львівська обласна рада. Заступник голови ЛОР Володимир Гірняк в ексклюзивному інтерв’ю Tvoemisto.tv розповів про перші результати перевірок, про те, що буде з заощадженими коштами, про перспективи колишнього приміщення Російського культурного центру і подвір’я облради.
Пане Володимире, ви очолюєте робочу групу з перевірки комунальних закладів, створену 26 липня. Навіщо потрібна ця перевірка?
Ми ставимо перед собою дві мети. Перша – аби комунальні заклади надавали якісніші послуги. Друга – заощадити бюджетні кошти.
Скільки закладів ви вже перевірили?
Понад сорок. Ми хочемо встигнути до кінця листопада попрацювати разом із департаментами, аби на новий бюджетний рік зекономити кошти. Один відсоток економії – це сорок мільйонів гривень. А це двадцять автомобілів швидкої допомоги чи десять кілометрів доріг.
Загалом ми плануємо перевірити 142 заклади – підприємства у сфері соціального захисту, медицини, спорту, освіти й культури. Серед них є великі заклади, на кшталт обласної психоневрологічної лікарні, де працює дві тисячі осіб, аби обласної клінічної – дві з половиною. Є маленькі, зі штатом п’ятдесят або сто осіб. Але всі ці заклади разом використовують з обласного бюджету два з половиною мільярда гривень. Ще півтора мільярда йдуть на освітню й медичну субвенції. У процесі перевірки в нас виникає дуже багато запитань. Деякі керівники забули, що ці заклади – не їхня приватна власність, і кожна копійка з обласного бюджету має використовувати ефективно.
Саме через це виник нещодавній конфлікт?
Так. Нас почали звинувачувати в тому, що обласна рада хоче продати якісь приміщення, когось вижити. Йшлося про перевірку роботи чотирьох закладів: навчально-реабілітаційного центру «Оберіг» на Пекарській, навчально-туристичного центру, який має три бази у Славському та недобудоване приміщення на вулиці Франка у Львові, музею в Нагуєвичах та психоневрологічного диспансеру у Старому Роздолі. Ми показали їх журналістам. Ніхто нічого не говорив про звільнення котрогось із керівників, але в понеділок під стінами ради вже були два пікети. Ми спілкувались із працівниками, і я чітко сказав, що ніхто не ставив питання про продаж приміщення. Ми ставили питання про ефективність роботи керівництва. Й ці дії показали, що питання ми ставили правильно.
Ходили чутки, що будівлю на Пекарській заберуть у навчально-реабілітаційного центру й облаштують там літературний музей…
Це була ідея покійного Романа Лубківського ще десять-п’ятнадцять років тому. Зараз ніхто цього робити не планує. Коли до мене прийшли батьки цих діток, я розповів їм, які питання в нас виникли після перевірки. За списком повинно бути сто двадцять дітей, а є лише сорок. А харчування розраховане на сто двадцять! Батьки розповіли, що забирають дітей додому, але лише на вихідні. Кошти за відсутніх дітей до бюджету не повертаються. Тому ми аналізуємо ситуацію з погляду фінансово-господарської діяльності та ефективності витрачання коштів.
Я казав батькам: ми за те, щоб заощаджені кошти пішли на покращення харчування ваших дітей або інші потреби закладу. Але ми не дозволимо нездалим керівникам прикриватися дітьми. Реакція керівництва закладу на Пекарській була дуже агресивною. Але ми не боїмося – і обласна рада, і облдержадміністрація, і громадськість мають спільну позицію.
Серед закладів, які ви перевіряєте, є дуже різні. Наприклад, комунальні аптеки в багатьох районах виконують важливу соціальну функцію, й закривати їх не можна. Але який рівень ефективності друкарень або інших закладів, які можуть на себе заробити? Хто його визначає? Чи не роздають вони свої приміщення в суборенду, все одно просячи грошей із бюджету?
З’ясувати все це якраз і є завданням нашої робочої групи. Проте слід розрізняти комунальні заклади та комунальні підприємства, щодо яких також працює робоча група – їх є сто дванадцять. Ніхто не хоче закривати аптеки чи щось «роздерибанити». Я можу обіцяти одне: всі речі, які відбуватимуться в межах роботи нашої групи, проходитимуть максимально публічно. Коли йшлося про приміщення фтизіатричної служби, були дуже серйозні дискусії. Говорили, що ці приміщення хочуть украсти. Але ми продали одне з приміщень з аукціону за досить пристойну ціну. Зараз іще два продамо. Це приміщення на вулицях Лемківській, Устияновича та Личаківській. Продаємо, бо медицина каже, що ці приміщення їй не потрібні.
Чи можна говорити про ступінь ефективності використання чи ймовірні зловживання в тих сорока закладах, які вже перевірили?
Зловживання – це там, де є грубі порушення, й людину треба притягати до відповідальності. Поки що я не буду говорити, про які заклади йдеться. Інше питання – неефективне використання коштів. Наприклад, є два однотипні заклади, але в одному все робить один бухгалтер, в іншому – шість. В одному вісім заступників директора, в іншому два. А заступник – це кабінет, зарплатня.
Там, де прийшли нові енергійні керівники, ситуація відразу зарухалась. Ми приїхали в музей Франка: там керівник півгодини розповідав журналістам, що планує робити, і міг би говорити ще півгодини. Ще один позитивний приклад – геріатричний пансіонат у Підбужі. Там керівник працює вже більш ніж півтора десятиліття, але вона на своєму місці, й це один із найкращих закладів для літніх людей в області. Тож ми побачили як позитивні, так і негативні приклади.
Якими будуть наслідки перевірки? Ви будете передавати матеріали щодо зловживань до правоохоронних органів?
Будемо діяти в межах законодавства і повноважень. Я знаю позицію керівництва ради, обласної державної адміністрації та громадськості. Кількох людей однозначно звільнять, і з цим ми затягувати не будемо. Хто меганеефективно працює – звільнимо. Хто працює не надто ефективно, будемо попереджати. Закладам, яким потрібно додавати грошей, будемо додавати.
Я був вражений, побувавши у психоневрологічному диспансері у Старому Роздолі. Там лежать найважчі діти. Працівники на руки отримують 2700 гривень. Але нікуди не йдуть, хоч і мають таку можливість, бо ці діти до них прив’язалися. Водночас у деяких закладах, які невідомо чим займаються, зарплати понад 10 гривень. Керівництво області часто змінюється, й до цих закладів не доходили руки. Система, яка працювала двадцять п’ять років, заскорузла, керівники закладів вважають, що керують саме вони. Дотепер вони думали собі так: я двадцять років керував і двадцять років керуватиму, і бажано, щоб на моє місце прийшла людина, на яку я вкажу. Ця система буде себе захищати.
Зараз ми запровадили конкурс на заміщення вакантних посад. Провели понад сорок конкурсів, маємо багато вдалих прикладів – енергійні люди, які працюють. Є й не цілком добрі приклади, де ми будемо виправляти ситуацію. Є старі керівники, які добре працюють. Але, як на мене, немає кращого механізму, ніж конкурс на заміщення посади.
Раніше, коли ви перевіряли заклади, не було таких публічних скандалів?
А ви бачите якийсь публічний скандал? Я не бачу. Прийшли батьки дітей з НРЦ, ми з ними поспілкувалися. Прийшли представники туристичних баз. Я пояснив їм, що бази продавати ніхто не збирався.
А звідки вони це взяли?
Це перше питання. І друге: чому працівники баз та комунального закладу не на роботі? В мене питання до керівників: що ці люди роблять під обласною радою? Я так і запитав: «Що ви тут робите? Ви на роботі, отримуєте зарплатню з обласного бюджету. І, на мою думку, неефективно використовуєте майно». Три бази у Славському приносять шістсот тисяч гривень доходу. Ми платимо зарплатню керівникам і бухгалтерам, і вони мають якось рухати цей процес. Я кажу їм: у нас у бюджеті дев’ять мільйонів на оздоровлення, в нас є федерації, громадські організації, це треба рухати. А директор питає: «Ви хочете сказати, що я злодій?». Ні, я хочу, щоб ви ефективно господарювали! Це приклад, яких багато.
На ці бази не їдуть люди?
Так, бо там погані умови. Ми повинні підходити по-господарськи. Якщо по-сусідству у Славську є база, яка приносить гроші, то обласна рада не може платити зарплату працівникам і фінансувати чиюсь годівничку. Повинен бути план. Цю базу стратегічно планували для дітей, які будуть їздити на вакації та збори. Тож так її й треба використовувати. 99,9% мешканців навіть не знають, що це бази обласної ради. А я думаю, що вони потрібні обласної ради – для соціально незахищених категорій населення, які фінансує бюджет, для зборів федерацій, для дітей учасників війни, для пластунів.
Складається враження, що це відсутність ініціативи з одного боку і координації з другого.
Так, бо історично склалося, що керівники закладів функціонували самі по собі. Добре, що ми зараз почали цим займатися. Процес має бути керованим і кожне майно має використовуватись ефективно. Ми повинні навести лад. І пікети під облрадою не зменшили бажання це робити. Ми на правильному шляху, і ці питання будуть доведені до кінця.
Яка частина цих закладів є соціальними, а яка – сервісними, як уже згадані бази?
Переважно це соціальні заклади.
Тобто, якщо вдасться їх оптимізувати, економія не буде значною, наприклад, 30%?
Ні, звичайно. Батьки, які до мене прийшли, запитали: як ви будете ставитися до наших діток, коли їх буде менше? А яке це має значення? Є діти, яким треба допомагати. Але гроші за харчування йдуть невідомо куди, а вони мають іти на цей заклад. Коли ми бачимо в одному закладі дев’ять бухгалтерів, які роблять роботу, для якої вистачило б одного-двох, і решта коштів може піти на реальні потреби закладу… Коли ми бачимо 150 ставок, а реально працює 80 людей…
Це вже зловживання?
150 ставок – зловживання, дев’ять бухгалтерів замість двох – неефективне використання ресурсів. Я не хочу називати цифри: наприкінці листопада ми підіб’ємо попередній підсумок. Ми маємо достатньо часу, щоб завершити перший етап і готувати бюджет на наступний рік уже на нових цифрах. Наша мета – пустити зекономлені гроші в розвиток.
Наскільки вам удається зламати цю стару систему та запровадити механізм конкурсів?
Дуже тяжко йде. Ви уявляєте, яку кількість дзвінків отримую я як керівник і члени робочої групи? Десятки і сотні! Шукають варіанти, щоб знайти контакт.Знаходять знайомих, друзів, питають, навіщо воно нам треба. Кажуть: це не ваші гроші. Так, але це гроші громади, які пропадають. Гроші, які ми можемо використовувати ефективно. Ми виходимо з того, що до комунального майна треба ставитись як до свого власного: нам за нього болить, коли його використовують неефективно. Заклад повинен працювати добре, а не абияк.
А хабарі пропонують?
Ні, ці заклади не пропонували хабарів – знають, що це без сенсу. Навіть не натякали. Я ж пройшов детектор брехні з цього приводу. Радше на жалість били: «я пенсіонер, дайте допрацювати», «а чого ви мене рухаєте?», «а кого треба звільнити?» і так далі. Але процес іде, і перевірки продовжаться.
Коли вони мають закінчитись?
Перший етап триватиме до кінця листопада, а далі ми будемо постійно їздити й перевіряти. Ми запускаємо постійний механізм контролю. Кінцева мета – контракт з усіма керівниками. Я розумію, що не можна по-живому, є трудове законодавство. Але всі нові керівники працюватимуть тільки на контрактних засадах.
Ви згадували про комунальне майно. На вулиці Короленка є будівля, яку звільнили від російського культурного центру. Що буде з нею?
У червні ми витратили 170 тисяч гривень на проектно-кошторисну документацію, й зараз маємо цифру. Це 5,5 мільйона гривень. Ми зберемо активістів, щоб обговорити цей процес. Послухаємо їх, покажемо будівлю зсередини. Там треба вкласти багато грошей і праці, запросити не одного священика, щоб покропити.
Фінансуватиме ремонт обласна рада?
Ми будемо приймати рішення спільно з громадськими активістами. Такий варіант також розглядаємо.
Тобто може бути і пайова участь – бюджетне й позабюджетне фінансування?
Ми розглядаємо такий варіант, бо не маємо права допустити, щоб ветеранські організації пересварились між собою. В нас було одноголосне голосування в раді з цього приводу.
Це приміщення вважають ласим шматком у центрі міста…
Я б не сказав. Який це ласий шматок? Там величезна зала, колишній кінотеатр. Ми не розглядаємо продаж цього приміщення. Це рішення обласної ради. Розглядаємо лише як приміщення для організацій, пов’язаних із учасниками війни на Донбасі. Виключно соціального спрямування.
Чи ефективно використовується внутрішнє подвір’я обласної ради? Туди час від часу заїжджають «Чудо-поїзди». Ви не розглядали варіанту якоїсь оптимізації цього простору?
Розглядали і розглядаємо. Ми розглядали це питання, є дуже цікаві ідеї. Є автогаражне підприємство, створене для обслуговування парку ЛОДА і ЛОР. До нього дуже багато питань.
І що? Спадає на думку ідея багаторівневого паркінгу.
Ідея дуже цікава і правильна – дуже добре, що ви її підняли. Я хотів озвучити це наприкінці листопада, а ви це вже зараз робите.
Спілкувався Тарас Базюк
Партнерська публікація
