Як стати успішним на ринку ЄС? Інструкція на прикладі яблук

2544 0
Шлях України на ринок Європейського Союзу був непростий. Угода, яка укладається за 2-3 роки, у нас зайняла десять. Проте, це не означає, що ми є неуспішним на європейському ринку. Насправді ми продаємо усе, зокрема й зі Львова. Про те чому нам потрібний Європейський Союз для торгівлі, як працює ідеальна бюрократична машина, чому нами зацікавився Китай та як українському бізнесмену співпрацювати із ринком Європи розповів омбудсмен з бізнесу, уповноважений з питань підприємництва при Державній фіскальній Службі України Тарас Качка в рамках зустрічі зі студентами, яка відбулась у п'ятницю, 8 квітня, у Національному університеті "Львівська Політехніка". Зустріч була організована Міжнародним фондом "Відродження"
фото: jiujiuke.net

фото: jiujiuke.net

«Нам не потрібен Європейський Союз для торгівлі»

«Між Україною і Європейським Союзом ще з 1994 року була підписана Угода про партнерство і співробітництво. У ній було написано неймовірно багато класних речей і концепцій. Але з цією угодою сталась одна біда – про неї усі забули і на неї усі забили. Забули, тому що її намагались ратифікувати упродовж чотирьох років – з 1994 по 1998 рік. А забили, бо в кінці 90-х на початку 2000-их років ніхто в Україні серйозно не міг зрозуміти для чого нам потрібний Європейський Союз. І навіть зараз лунають питання про доцільність вступу до нього. На заході України ми ще маємо практичне розуміння європейської інтеграції, усвідомлюємо, що це дає нам вільний доступ на робочий ринок Польщі. Але насправді воно працює по-іншому.

Коли ми починали вести переговори з приводу угоди про асоціацію у нас часто лунало питання, особливо коли ми дискутували з бізнесом, кому вона буде потрібною. Український бізнес в середині 2000-х не самоусвідомлював себе. Він мав уже пророблені торгівельні шляхи, мовляв, якщо ми продаємо труби у Казахстан, то ми це продовжуємо робити і надалі, а питання що буде через 10 років нас не цікавить. На жаль, це історія, яка малоприємна у всіх аспектах. З однієї сторони вона неприємна з точки зору  міжнародної торгівлі, тому що у той час, коли змінювались світові тренди й на торгівельні ринки виходили Китай, Бразилія, США, ЄС, ми все ще торгували у межах Радянського Союзу, оскільки звикли так робити. Куди ми продавали туди й продаємо.  

Друга неприємна річ полягає у тому, що в українському бізнесі, у певний момент, запанувала думка, яка жива й донині не тільки у бізнесових колах: час можна зупинити. Ця теза здебільшого полягала у смутку за минулим, якого уже не повернути.  Щоправда, можна помітити тенденцію, що люди, які живуть такою думкою, мають найновіші гаджети. Найгріше те, що вона (думка) неодноразово  висловлювалась на зустрічах із бізнесовими асоціаціями. Постійно говорили:  зараз погано, а раніше було добре. Це тенденція з якою ми довго боролися. Але позитив полягає у тому, що сьогодні український бізнес висловлює свої інтереси, він реалізує достатньо сміливі речі. Власне, у цьому виграш України у торгівельній політиці. Парадокс України, зокрема, полягає у тому, що ми виробляємо усе і продаємо усюди, зате негативно оцінюємо власну економіку. Ми реально експортуємо усю наявну номенклатуру товарів, за винятком трьох груп: ківі, банани та натуральний шовк. Немає такої країни у світі, де не продають наші вітчизняні товари.

Фото: espreso.tv

Читайте також: Як вийти на ринок ЄС. Історія успіху львівського печива

Україна навчилась жити в умовах відкритої економіки, коли ми багато імпортуємо, але при цьому й експортуємо. В деяких індустріях, особливо у кондитерській, ми стали місцем виробництва доданої вартості. Чого це нас вчить? Це навчає нас нормального управління економікою, вміння бути активним членом Світової організації торгівлі, мати нормальні відносини з усіма ключовими торгівельними партнерами. Нам потрібен ЄС для того, щоб торгувати з Китаєм, Йорданією, Африкою.

Ідеальна бюрократія

Ще один парадокс полягає у тому, що документ про вільну торгівлю містить дві тисячі сторінок. Якщо це про вільну торгівлю, то навіщо так багато тексту? Насправді, вільна торгівля пов’язана з більшою бюрократизацією торгівлі, де дедалі більше технічних елементів прописується в різноманітних інструкціях. Відстежування і глобалізація усіх торгівельних процесів є надзвичайною, вона вимагає прописування купи документів. Інструкція стає «живою», коли є чиновник, який може це все проконтролювати.  Чим складніші вимоги до торгівлі, тим більші вимоги до бюрократії. У світі є дві ідеальні бюрократії – це США та ЄС.

В ЄС є система встановлення мита на яблука, яка є наглядним принципом, що у Союзі найкращі чиновники. Мита на яблука встановлюються наступним чином. Є базове мито, кількість відсотків для країн, які є членами світової організації торгівлі воно складає 8,9% від вартості яблук. Для України – 0%, оскільки у нас є угода про вільну торгівлю. Але є ще податок, так званий механізм вхідних цін. І залежно від того, яку ціну на яблука встановили, наприклад 2%, до цього мита додають 20 центів. Якщо ціна – 1 євро, то додадуть 80 центів. Якщо ціна становить 3 євро, то мито – 0, 05 центів. Це робиться для того, щоб ціни на яблука не падали нижче певного рівня. Як визначається ця формула? Кожного дня на визначених ринках серед всіх держав-членів Європейського Союзу зранку виходить чиновник і перевіряє ціну на яблука. І таких людей по всьому ЄС є 27. В 12:00 год., за Брюссельським часом, вони телефонують у Брюссель і доповідають ці цифри. Відбувається їхнє усереднення. І кожен день у офіційному віснику Європейського Союзу публікується регламент щодо формули ціни на яблука. Це ідеальна бюрократія.

Фото: bostonglobe.com

Власне, через цю бюрократичну вправність, інші торгівельні держави, дедалі частіше говорять: якщо вас впускають на ринок ЄС, значить з вашим продуктом усе гаразд.  Тому ЄС нам важливий не стільки для місця продажу власних товарів, скільки як верифікатор якості нашої продукції. Особливо це стосується тієї продукції, яка має високі вимоги: м’ясо, птиця, яйця, молоко.

Як тільки ЄС восени минулого року прийняв рішення, що він дозволяє експортувати молочну продукцію з України у свої країни-члени, на наступний день Китай дозволив автоматично експортувати до них нашу молочку. Ми навіть не просили ніяких дозволів. Уся ця угода про вільну торгівлю – це насправді угода про те, що Україна продаватиме власну продукцію відповідно до встановлених правил. І  ця ідея описана на 2 тисячах сторінках угоди.

Виробляємо менше, отримуємо більше. Чому це вигідно?

У 2015 році у нас відбулось падіння рівня торгівлі з Європейським Союзом на 30%. Але зараз ситуація покращилась. Чому? Тому що, за великим рахунком ми дедалі більше експортуємо продукції з більшою доданою вартістю. У мене є знайомий, який говорить, що варто розуміти: найкращий ринок для кави – Данія, оскільки середня ціна на даний напій у цій країні становить 4 євро. А собівартість усюди однакова. У нас за 120 гривень каву не купиш навіть у Києві. Багатший ринок цікавий тим, що можна заробити більше. Можливо, ви продасте меншу кількість, зате заробите більше. Зараз є усвідомлення цього. Це стосується виробників будь-чого.

Читайте також: Курс на ЄС. У Львові може запрацювати центр з підтримки малого та середнього бізнесу

Найголовніше у історії євроінтеграції українського бізнесу,  чому вона буде історією успіху. Перше, тому що у нас народ розуміє, що багатший, але складніший ринок цікавіший, ніж простий, але бідний. Всі усвідомлюють, що конкурувати ціною – це самогубство. Коли ви ставите нижчу ціну, ви заробляєте менше, а через рік ваші конкуренти почнуть заробляти менше. Відповідно, у певний момент усі збанкрутують і залишиться хтось один і він зароблятиме на маргінальних речах. Набагато краще продавати із більшою доданою вартістю. Це те, чому нас вчив Стів Джобс.

Львівська доля на ринку Європи

Коли ми говоримо про інтеграцію у світові мережі, то у Львівській області є три приклади важливих компаній: Yaruch  відоме своїм печивом «Марія». Щоправда,  для Польщі вони виготовляють бісквіти. Фабрика бухгалтерії від Nestle – усі інвойси, які ця компанія виробляє у Європі, Північній Африці та Близькому Сході, а також усі рахунки, які виставляє на еспрессо, виготовляють у Львові. Фабрика, яка складається із шестиста бухгалтерів у Львові працює для цілого світу. Третій приклад – полуниця для йогуртів Danone. Частину з них вирощують у Тернополі й частину у Львові. З них виготовляють джем. Самі ж йогурти випускають у Польщі.

На виробництві печива «Марія»

Насправді, запрацював важливий механізм. Будь-який документ, якщо він не прижився, то є нікому непотрібним.  Угода про асоціацію, як така, не дає нам уявлення про те, як продавати каву у Данії. Вона укладена для чиновників, юристів і говорить про те, як люди цієї професії мають вести бізнес на цьому ринку.

Головне для українського та львівського бізнесу розуміти, що у Європі працюють такі ж люди як і тут. Якщо  підприємець прагне продавати на європейському ринку, то варто спілкуватись англійською. Також потрібно будувати відносини на довірі, адже це є важливішим за юридичні аспекти.

Як показує досвід, бізнес-освіта та підприємницькі навички є достатніми для того, щоб виходити на ринки ЄС.

Єдиний спосіб не програти конкуренцію – це вкладати у себе, свій бізнес. За великим рахунком, коли ми говоримо про Угоду про асоціацію, якою б складною не була її історія, вона уже зробила свою справу. На фоні уваги до цієї угоди український бізнес зрозумів, як працювати на зовнішніх ринках і тому у цих умовах ми будемо достатньо самодостатні щоб вирішувати внутрішні кризові явища щоб і надалі бути присутніми на зовнішніх ринках.

Довідка. Тарас Качка –  омбудсмен з бізнесу, український громадський діяч, заступник виконавчого директора Міжнародного фонду «Відродження» (у минулому уповноваженого з питань підприємництва при Державній фіскальній службі України, віце-президент зі стратегічного розвитку, та в. о. президента Американської торгівельної палати в Україні.

Підготувала Мар’яна Федина

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!