Культове місце для мистецької еліти, просунутих туристів, авангардових тусовок та львівської богеми має свій особливий шарм.
Перед входом, на літнику гостей зустрічає пам’ятник усмішці. Усміхнену рибу з людськими долонями замість плавців придумав карикатурист Олег Дергачов. Пам’ятник обіцяли змінювати на новий кожні сім років. Вперше його встановили у 2001, потім у 2008 на нову «Усмішку», набагато щирішу і більшу у розмірах.
Відвідувачі кав’ярні вибираючи блюда з меню «Під Клепсидрою» можуть почитати оповідки на першій та останній сторінках, поки доводиться чекати на офіціантів.
Незабутний момент — випити під гарну бесіду вогненну каву з коньяком або ромом, з’їсти вафельну трубочку та прочитати хоку-передбачення.
Не забудьте глянути на дах будівлі, на драбину, яка веде у небо. Автор цієї оригінальної ідеї — художник-архітектор Юнія Коваль.
На Дзизі часто збираються музиканти, художники, письменники. Наприклад, додати смаку цьому липню можна, якщо встигнути на Місяць авторських читань і насолодитися саме тією атмосферою закладу, за якою потім сумуватимите.
.
Якщо ж слухати поезію — трішки не ваш вид дозвілля — то відвідини виставки «Свій/Чужий» у «Дзизі» — те, що треба, щоб сказати «до побачення» старому варіанту культового закладу та приготуватися чекати, що буде далі.
Та головне, чим є Дзиґа — це її люди.
Фото: tomato.ua, photo-lviv.in.ua, novyny.ostriv.in.ua, lvivska-kava.livejournal.com, Краєзнавець, Маркіян Іващишин,
