Більше волі, більше відповідальності
У садочку на мене вже чекала директор і вихователь-методист. У кабінеті здавалось трохи пусто – питаю, чи це вся адміністрація. Директор Христина Мацьків усміхається і каже, що на увесь садок і молодшу школу у них - один директор і «півметодиста», бо для нього цілої ставки не передбачається.
Не гаючи часу, іду до дітей. Вони сидять у колі на подушках і щось активно обговорюють. Долучаюсь до розмови і малеча мені одразу пояснює, що сьогодні у них тема – професія листоноші. "Подібні розмови – це особливість дошкільної програми виховання «Крок за кроком», - нашіптує мені на вухо вихователь-методист Надія Врубель. Прошу детальніше розповісти про особливості цієї програми директорку, яка саме здійснює ранковий обхід
«Програма «Крок за кроком» дає дітям трохи більше волі, але разом із тим і більше відповідальності, - пояснює педагог. - Вони можуть собі побавитись, коли захочуть, але знають, що мають виконати певне завдання до кінця дня».
На фото: Мацьків Христина, директор
"Не треба називати програму «Крок за кроком» американською, адже в ній зібрані педагогічні напрацювання фахівців із різних країн. Її особливістю є зосередженість на особистісному розвитку кожної дитини. Вона не несе змістового навантаження – це форми і методи роботи. Ми не відірвані від міністерської програми, але її виконуємо по-іншому.
Ми практикуємо такі прийоми, як ранкова зустріч, крісло автора та тематичне навчання. До прикладу, якщо тема дня – "буряк", то діти протягом дня будуть його вивчати на дотик, малювати чи замальовувати той буряк, куштуватимуть і говоритимуть про його корисні властивості. І на математичних заняттях, і на мовних "героєм дня" буве все той же ж буряк. Все, що має бути - воно фактично не відірване від життя – теми мають бути знайомі і доступні", - пояснює Христина Мацьків.
Ідемо далі коридором. Помічаю на шафах, підвіконнях та інших елементарних речах наліпки із назвами. Питаю, для чого, адже більшість дітей у садку ще не вміють читати. "Ця методика називається від тексту до букви, - пояснює вихователь-методист. – Таким чином діти вчаться «впізнавати» слова. Після такого тривалого запам’ятовування вони починають читати без найменшого примусу"
Без окремих спалень
Заходжу в одну із груп і бачу, що частина дітей разом із вихователькою розглядають медичне приладдя у приміщенні, де зберігаються речі дітей. Їм бракує місця. У старших групах навіть немає окремих спалень: ліжка просто відділені від ігрового залу фіранкою.
У молодшій групі спальні є, але тим не менше всім дітям важко навіть сісти разом у коло. А маленькому Толику і зовсім не вистачило місця за столами. Щоб написати листа сороці, йому довелось сісти окремо. Директорка зізнається, що групи переповнені. Каже, що вони самі розуміють, що більше тридцяти дітей в одній групі - не найкращий варіант і намагаються пояснити це батькам. Але ті кажуть, що для них головне - щоб дитина йшла в садочок із задоволенням. Христина Володимирівна пояснює, що програма «Крок за кроком» дозволяє брати у групу навіть дитину із особливими потребами, але у таких великих групах це нереально.
Батьки на стендах, батьки на концертах, батьки на семінарах
В ігрових кімнатах багато робіт, створених дітьми спільно із батьками. Директор помічає мій зацікавлений погляд і, випереджуючи запитання, пояснює, що батьки теж відіграють важливу роль в особистісному вихованні дітей. І дуже важливо, щоб методи виховання у школі не відрізнялись від тих, які застосовують вдома батьки. Саме тому поряд із такими принципами роботи програми «Крок за кроком», як робота по центрах діяльності (поділ на групи) і тематичне навчання, стоїть і робота з батьками - виконання родинних завдань і таке інше.
Діти самі розповідають, що коли вивчали професії, то запрошували батьків-лікарів, батьків-будівельників, батьків-вчителів, які розповідали про свою спеціальність. А персонал пригадує, що коли закінчилось фінансування експериментального проекту і скоротили асистентів вихователя, то деякий час їх по черзі заміняли батьки, дідусі-басусі чи братики-сестрички. Але врешті батьки згодилися доплачувати садочку для того, аби він міг залучити ще одного спеціаліста в кожну групу.
Інколи, щоб зрозуміти дитину треба опуститись до її рівня – просто стати на коліна
Послухавши бесіду про те, якою важливою і потрібною є професія лікаря, іду в іншу групу. Вже здалека чую пісню про свинок-будівельників і здогадуюсь, про яку професію говорять тут. Тихенько заходжу, щоб не заважати, і бачу захоплені очі дітей, які сидять навколо виховательки, що у касці будівельника виспівує дитячих пісень. Заводжу розмову із нею і дізнаюсь, що Галина Іванівна у садок прийшла всього лишень нянею. «Моя мама працювала вихователем і я хотіла обрати цю професію, але тато хотів щоб я була економістом. Колись більше прислухались до батьків (сумно посміхається), от і я послухала. Після економічного факультету працювала кадровиком, а вже після скорочення - пішла сюди працювати нянею. У мені побачили вихователя і я собі перекваліфікувалась. Я люблю цю роботу, хоча татко мене так і не зрозумів – казав, що вихователь то сфера обслуговування».
На фото(зліва направо): Качмарик Галина, вихователь
Торконяк Світлана, музкерівник та вихователь
Нас покликали до музичної зали і діти помітно пожвавішали. Там вже на нас чекала музкерівник. Ця жінка одразу привернула увагу темпераментністю і життєрадісністю. Хтось із вихователів мені сказав, що то є наша пані Світлана, вона дружина священика, який зараз в АТО. До кінця заняття я весело пританцьовувала із дітьми.
Ми вже хочемо до школи
На прощання заходжу у найстаршу групу, діти із якої вже наступного року підуть до школи. Вони всі відкриті, активно спілкуються, але не перебивають один одного. Розповідають про свої хобі і вподобання. Багато дітей демонструють навики читання. А на запитання, чим ви найбільше любите займатись у садочку – більшість кажуть, що підготовкою до школи, бо вже не хочуть бавитись, а хочуть виконувати уроки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: КОЛИ МАМА ЙДЕ. РЕПОРТАЖ З ЛЬВІВСЬКОГО ДИТСАДКА.
Наталія Середюк
Далі буде...
