Фото: autolubitel.org, torange.biz, lygai.lg.ua, kakotvet.com
Почавши кататися на далекі відстані, років ще десять тому, я насамперед став шукати для себе дієві методи боротьби зі сном. Пам’ятається, у мене був цілий арсенал різних способів збадьоритися: кава, насіннячка, енергетики, прогулянки, зарядки тощо. А потім я здогадався, що шукаю щось зовсім не те! Жоден з них не може мені гарантувати безпеку. Адже ось у чому парадокс: все це ні що інше, як способи продовжити рух, а головне – вміти вчасно зупинитися! І тут не допомагає народна мудрість «Втомився – відпочинь», яку я чув мільйон разів. Що значить втомився? Де об’єктивні критерії, коли втому ще можна спокійно потерпіти, а коли вже точно пора на узбіччя? І ці критерії повинні бути явними і однозначними. Загалом, у мене таких критеріїв п’ять. Вони перевірені сотнями безсонних ночей на машині. І правило дуже просте: краще до такого стану взагалі себе не доводити. Але якщо раптом настає хоч одна з цих ознак, я тут же змінююся без роздумів. Або, якщо мінятися не з ким, зупиняюсь на узбіччя спати. Тому що далі їхати не можна. Отже, п’ять об’єктивних ознак того, що ось-ось заснеш.
Читайте також: У Львові хочуть прибрати усі припарковані авто з центру міста
1. Помічаєш момент моргання
Це – самий явний і однозначний критерій. Спробуйте згадати момент, коли ви останній раз моргнули? Отож! Справа в тому, що в звичайному стані людина зовсім не помічає момент, коли моргає. Це відбувається наскільки швидко, що просто не звертаєш уваги. Зате коли це стає явним, то мова вже йде не про звичайне моргання, а про початок відключення – негайно на узбіччя!
Читайте також: Власників авто до 5 років оподаткують. За якими критеріями обиратимуть?
2. Обман зору
Фігури на узбіччі здаються здалеку чимось одним, а при наближенні або виявляються чимось зовсім іншим, або зникають взагалі. Це прикордонна стадія: очі ще відкриті, але мозок вже не встигає обробити всю інформацію, що надходить – він вже спить! Ще пара хвилин, і свідомість зовсім відключиться.
Читайте також: В Україні планують легалізувати продаж вживаних авто
3. Зір не встигає фокусуватися
Я пробую перевести погляд з дороги на прилади, і тут же повернути його назад на дорогу. Який там був кілометраж? Ще раз: мить на прилади, і знову на дорогу. У нормальному стані, зір встигає перебудуватися, і все прекрасно видно. Але якщо засинаєш, то погляд стає скляним, очі не встигають адаптуватися до умов, стає неможливим окинути прилади одним швидким поглядом, і тут же рахувати потрібні свідчення.
Читайте також: Як їздити восени: поради автомобілістам
4. Лінь напружувати мозок
Спробуйте помножити 18 на 3. У нормальному стані це не проблема. А ось людині, яка засинає це не те що б складно… їй це взагалі не потрібно. Не хочеться навіть починати. З тієї ж причини лінь розмовляти. Тому що для цього треба напружуватися, тримати в голові нитку розмови, підбирати слова. До речі, будь-яке словесне спілкування, непогано навантажується мозок, тому, по-перше: хто базікає – той не засне; а по-друге: якщо в салоні повисла тиша, значить скоро всі заснуть. У цей момент теж пора зупинятися, хоча здається, що можна ще їхати. До речі, найсильніше бадьорить не просто порожня балаканина, а бесіди на якісь хвилюючі теми, будь то секс, політика чи ще щось подібне. Так що запасаємося на доріжку «хворими» темами.
Читайте також: Ініціатива «Підвезу, Львів»: практичні поради, як обходитися без маршруток
5. Дрібні порушення
Два-три рази поспіль забув перемкнутися на ближнє? Пора спати. Не можеш згадати останній дорожній знак? А передостанній? Ніяк? Спати! Зупинився на жовтий, що миготить? На зелений? Ну, ви зрозуміли … І бонусом експрес-тест для пасажира, як ненав’язливо перевірити водія на предмет сонливості. Особливість в тому, що марно його питати: «Чуєш, ти в порядку?». Відповідь завжди буде одна і та: «У порядку». Замість цього, треба задати йому якісь питання, які вимагають обмірковування, або уважності. Наприклад: «А де ми зараз? Що за населений пункт проїхали?», або «Скільки нам ще залишилося до …», а краще навіть щось більш складне, на кшталт: «Як ти думаєш, що краще подарувати <ім’я спільного друга> на день народження?». І якщо відповіді виявляться занадто простими, або неадекватними – пора мінятися. А якщо пацієнт швидше живий, то щоб стало краще, бажано почати з ним про щось сперечатися. Хоч про високі матерії, хоч просто вести невелику суперечку. Головне, що під час палких дебатів, заснути неможливо чисто фізично, перевірено.
Загалом, головне правило: мозок не вимикається відразу, він вимикається поступово. Як зависає комп’ютер, спершу працює на 100%, потім на 50%, потім на 25% а потім «бац!» – вже висить. Цілком реально відловити цей перехід зі 100% на 50%, якщо знати що шукати, і як перевіряти. А шукати треба будь-яку лінь і перевіряти себе на загальмованість свідомості.
Джерело: bimba.info
Опублікував Ігор Саджениця
