Краматорськ – Львів – Краматорськ: історія ВІЛЬної ХАти

2912 0
З початку грудня у Краматорську функціонує простір для громадських ініціатив, творчості та саморозвитку під назвою «ВІЛЬна ХАта». У неформальній атмосфері молоді краматорці вивчають англійську, читають сучасну літературу, переглядають українські фільми, дискутують із журналістами та громадськими діячами, малюють, співають, беруть участь в іграх і тренінгах, спілкуються. Вчаться бути вільними та відкритими. Не боятися мріяти і ділитися своїми мріями з іншими. Підтримувати один одного і діяти спільно.

Ідея створення такого закладу – поки що єдиного та унікального для Краматорська – належить місцевому мешканцю Миколі Дорохову. А от втілити її хлопцеві допомогли друзі-львів’яни. Вони настільки перейнялись ідеєю молодого краматорця, що на кілька місяців самі переїхали жити і працювати до Краматорська.

«Ідея виникла у нашого колеги Миколи Дорохова, який проживає в Краматорську і є координатором цього проекту. У лютому Микола приїхав до Львова як учасник програми «Схід–Захід». Програма передбачала відвідини різних громадських організацій та закладів, серед яких була молодіжна платформа «Фредра 61». Після спілкування з Маркіяном (одним із ініціаторів локації у Львові) Микола захотів зробити щось подібне у рідному Краматорську. Наприкінці липня львівські активісти прибули до Краматорська, щоб допомогти місцевим жителям відновити помешкання. Нас поїхало четверо, і ми за два дні змогли відновити дві квартири. Після цієї поїздки ми (Львівська освітня фундація) організували волонтерський табір «Будуємо Україну Разом»», – розповів організатор проекту, Львівська освітня фундація Андрій Левицький.

«Табір тривав чотири тижні, до нас приїхало понад 40 волонтерів із різних регіонів України: Харкова, Одеси, Києва, Луцька, Тернополя, Львова. До нас приходило більше п'ятдесяти молодих людей, які хотіли допомагати чи просто спілкувалися і ділились враженнями. В один із таких вечорів Микола озвучив свою ідею. Ми вирішили йому допомогти, оскільки побачили в цьому потребу», – додає Андрій Левицький.

«ВІЛЬХА» – це молодіжна платформа, де кожен може себе реалізувати, поділитись досвідом, розповісти свою ідею і знайти однодумців. У них є декілька гасел: «Наша хата НЕ скраю» і «Навчайся, твори, відпочивай».

«За майже місяць часу ми провели 30 різних зустрічей. До нас приїжджали гості з hromadske.tv (Настя Станко, Роман Скрипін, Сергій Грішин – Київ), гурт «Один в каное» і працівники Інституту лідерства та управління УКУ зі Львова, Комітет виборців України з Донецька, ФРІ з Харкова, Сашко Положинський (гурт «Тартак»), Сергій Жадан, мистецьке об’єднання «Остання барикада», місцеві художники В'ячеслав Гутиря та Сергій Друзяка, чимало інших громадських діячів і творчих осіб», – розповідає Андрій Левицький.

Зараз «ВІЛЬну ХАту» відвідує понад 300 осіб. Щодня до туди приходить не менше 50 молодих людей, які спілкуються, виконують шкільні та університетські завдання, готуються до екзаменів. Є люди, які приходять до бібліотеки – тут зібрано дуже багато нових книг, значна частина яких – українською мовою, і молодь їх читає. Деякі люди хочуть просто поспівати чи пограти на гітарі, і тут є така можливість. 

«Насправді в Краматорську, доки не утворилась «ВІЛЬХА», не було жодного осередку, де молодь могла б збиратися, проводити культурні вечори, навчальні тренінги і т.д. Іншого молодіжного середовища, крім університетів і шкіл, в Краматорську не існувало», – розповідає учасник проекту, Інститут лідерства та управління УКУ Ірина Крохмаль.

«Я пробула в Краматорську з 9 по 11 грудня. Метою поїздки було проведення тренінгів для молоді на теми команди і лідерства. Коли ми туди їхали, то не мали уявлення, яка аудиторія буде нас слухати. Замість 25 осіб, на яких ми очікували, прийшло 35 на перший тренінг і навіть більше на тренінг з лідерства. Учасники були дуже зацікавлені. Що для слухачів було нове і що їх особливо здивувало: те, що лідер – необов’язково керівник, якого призначають «згори» і вказівки якого треба неухильно виконувати. Лідер може бути неформальним: гуртувати довкола себе людей, пропонувати певну ідею і разом зі своєю командою шукати шляхи її втілення», – ділиться Ірина Крохмаль.

Найстаршим учасником тренінгів був місцевий активіст, якому близько 35 років. Його називають «бандерівцем». Він торгує сиром на базарі, дотримується проукраїнських поглядів. Під час військових дій потрапив у полон ДНР. А наймолодшому учаснику було, напевно, років 12. Це молодший брат Миколи Дорохова, адміністратора «ВІЛЬної ХАти».

«Поки ми були в Краматорську (майже 4 дні), до «ВІЛЬної  ХАти» щодня приходили нові люди – і молодші, і старші, батьки молодих осіб, які там збирались. Напевно, батьків цікавило, де пропадають їхні діти, і всі вони дійсно були в захопленні від цього місця. Відвертих українофобів чи відкрито проросійськи налаштованих там не було. Приходили місцеві підприємці, митці. Ми познайомилися з двома краматорськими художниками, які говорили про те, що важливо, аби місто мало свої сквери, пам’ятки. Зараз вони, наприклад, хочуть робити сквер Марії Примаченко і вже знайшли підтримку серед громадськості», – розповідає Ірина.  

«Насправді у Краматорську не все так сумно і погано, як нам здавалося спершу. Молоді люди, готові щось міняти, там є. Аудиторія «ВІЛЬної  ХАти» – це переважно студенти та учні старших класів місцевих шкіл. Частина з них була учасниками програми «Схід–Захід» і, побувавши у Львові, мала змогу переконатись у неправдивості популярних стереотипів про наше місто. Своєрідним «відкриттям» для них стало, що у Львові ніхто нікого не їсть, не вбиває, немає «злих бандерівців», які бігають по вулицях. Краматорці нам розповідали, що їх у Львові вразило все – від того, як люди ставляться один до одного, до того, як розвиваються тут організації і як місто взагалі живе без заводів. У Краматорську фактично половина населення працює на заводах. Саме ця частина виконує функції годувальника сім’ї, адже на виробництві можна отримувати стабільну зарплату, соціальні гарантії і т.д. Тому місто дуже залежне від заводів. Тим-то й здивував краматорців Львів, що насправді можна непогано жити й розвиватися без великої промисловості», – ділиться своїми спостереженнями Ірина.

Однак, каже вона, відчуття, що вони можуть щось змінити у своєму місті, серед мешканців Краматорська поки що немає. Молоді люди говорять про те, як вони можуть змінити себе і своїх близьких – батьків, родичів, знайомих.

Відвідувачі «ВІЛЬної  ХАти» розповідали, що люди в Краматорську зараз замкнуті, бояться спілкуватися один з одним, контактують максимум із сусідами і дуже добрими знайомими. У пресі поширюється інформація про те, що скоро знову прийде ДНР, готуються провокації, в місті багато терористів. Фактично людей тримають у постійному страху, що знову почнуться бойові дії. Цього жителі бояться найбільше. Багатьом із них байдуже, хто прийде до влади, головне – щоби ніхто не стріляв. Люди не хочуть пережити такого вдруге.

 «ВІЛЬна  ХАта» розвивається, ми продовжуємо нашу діяльність, запрошуємо цікавих та актуальних для молоді гостей. Найближчим часом плануємо запросити Олю Скрипник з Центру громадянської освіти, Сергія Кареліна з Центру політичних студій та аналітики, Святослава Вакарчука та інших.  Також у планах – прибирання центральної алеї міста. Ми радо підтримуємо будь-які малі ініціативи», – розповідає про свої плани Андрій Левицький.

Ірина Крохмаль додає, що у планах також нові навчальні програми, які дадуть людям змогу побачити щось нове, почати думати по-новому, здобути навики управління, просування ідей та самореалізації, знання про те, як працює громадянське суспільство: «Думаю, це саме те, що зараз потрібне мешканцям Краматорська».

Підготувала Марта Калиняк

Фото з Fb ВІЛЬна ХАта


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!