Куди поїхати на вихідні зі Львова: містечко, де народився Богдан Ступка

10239 0
По дорозі до Жовкви можна заглянути до невеличких населених пунктів, які її оточують. Сьогодні Tvoemisto.tv пропонує відвідати Куликів, що славився і славиться своїм хлібом та ковбасами.
фото: ishchuk.net

фото: ishchuk.net

Де знаходиться Куликів

Це селище міського типу Жовківського району Львівської області. Знаходиться за 16 км на північ від Львова, 12 км на південний схід від Жовкви. На південь лежить Великий Дорошів, на схід Нове Село і Надичі, на північ Могиляни і Перемивки, на захід Мервичі і Костеїв.

Куликів на австрійській мапі XIX століття (Джерело: uk.wikipedia.org; фото: Zboi.andrzej. ліцензія)

Чому це місце унікальне

За переказами назва Куликів походить від птахів (куликів), які селилися на островах великого озера, яке було на місці сучасного селища

Кулик (Джерело: britannica.com)

Перша писемна згадка про Куликів відноситься до кінця XIV століття. 1399 року галицький латинський архієпископ Якуб Стшемє (Стрепа) видав акт про закріплення земельного наділу за куликівським костелом. У XV столітті село мало паралельну назву ─ Бощ або Божч. Назва Бощ, або правильніше Божич, походить від назви давньослов'янського культу Божича.

Куликів на австрійській мапі XVIII століття. Старе місто і стави які його омивали (Джерело: uk.wikipedia.org; фото: Zboi.andrzej. ліцензія)

Назву «Куликів» це поселення отримало швидше за все після приєднання цих теренів до Києва. У документі від 23 лютого 1431 року йдеться про те, що «Бощ або Куликів» передано в дар канцлеру Королівства Польського Яну «Ташці» з Конєцполя (сину Якуба Конєцпольського) як нагороду за довголітню службу.

1469 року на прохання перемишльського стольника Миколая (Міклаша) Гербурта король надав Куликову міські права.

Містечко належало до Жовківського повіту. Давніше тут був великий став, потім в значній мірі осушений. Через Куликів проходить дорога Львів - Жовква. Згідно з переписом населення в 1880 році було 3226 жителів у гміні, 66 на території двору (близько 2000 греко-католицького обряду, 400 римо-католиків, 900 євреїв).

Герб містечка (Джерело: static.panoramio.com)

Щодо промисловості, то містечко колись мало більше ніж тепер значення. В XVII–XVIII ст. вироблялись тут бурки і килими. Цю фабрику заснував Ян ІІІ Собеський. Як власник містечка, він поселяв тут турецьких і татарських полонених, а вони займались виробництвом цих виробів. Про існування цих фабрик сьогодні вже забули, але потомки згаданих полонених пам'ятали про своє походження і займаються в основному садівництвом (постачають у Львів овочі) і шевством. В мові цих куликівських міщан траплялись іншомовні вирази, як слід їхнього іншомовного походження.

Вітальна поштівка. (Джерело: lviv-format.livejournal.com)

На внутрішні стосунки містечка, на спосіб життя жителів проливає цікаве світло «Akta lawnicze kulikowskie od r. 1694 do 1717». З цих актів можна довідатись, що давні куликівчани були задерикуватими й охочими до бійки. Билися постійно, всюди, в шинках, в приватних будинках, на ринку, інколи на вході до міської ради, християни і євреї, жінки і мужчини, звичайні міщани і урядовці, інколи і бургомістр, а навіть і ксьондз. Билися не тільки між собою, але навіть і з чужими, що їм по дорозі попадались. Бились для вирішення своїх суперечок або щоб помститись за справжні чи надумані кривди, але дуже часто просто без причини. А після бійки йшли одразу до міської ради для внесення взаємних скарг. Тих бійок було стільки, що з 192 сторінок, яких має вищеназваний документ, 30 сторінок займають скарги і ще стільки ж рішення у цих справах. Хоч куликівчани були схильні до бійок, проте інших злочинів майже не робили, так за 19 років у цих актах можна знайти тільки чотири справи про крадіжки. Куликівчани були людьми заможними, про це свідчать їхні заповіти, часто вони мали по декілька чвертей поля.

У міжнаціональному львівському балаку говорили поляки і іудеї ─ «куліковскі хліб». А львівський літератор Мар'ян Гемар (1901-1972) написав в еміграції у Лондоні ностальгійну оду такого змісту:

«Як хто є з Варшави, з Познані чи Лодзі ─ не шкодить,

Бо він і не знає, про що ходить!

Та звідки він може знати?

Навіть якщо «сі дові», що за милю від Львова

В містечку Куликові

Була цехова пекарська осода

І пекли там пекарі з діда-прадіда

Такий великий бухан, на якому скірка, Як з вишневого дерева, але криха й хрустка...

Може, хтось з пекарів, котрийсь з челядників,

Ще десь пам'ятає, який це є рецепт? Нехай він запише і нехай прошепоче, Вмираючи, дітям - так щоби син pнав

«Ільо» муки, які дріжджі, який тминок. Нехай це збережеться, нехай «сі захова»,

Ця маленька частинка правдивого Львова!

Бо Львів, то не тільки містечко на мапах,

То ті люди, пісенька, та мова, той запах! Куликівський хліб!»

Але вже перед Першою Світовою війною хліб вже не возили з Куликова, а пекли у Львові, зокрема у «Куликівській пекарні» Натана Шварца на вулиці Джерельній. Та після Другої Світової ніхто не відважився у Львові випікати вже «куликівський хліб». Зате ковбаса «Куликівська» пережила усі війни та негаразди ХХ століття.

Що подивитися

Церква Успення Пресвятої Богородиці

Найдавніша документальна згадка про церкву Успення Пресвятої Богородиці датована 1515 роком.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Джерело: static.panoramio.com)

Наріжний камінь під новий мурований храм ─ церкву Успення Пресвятої Богородиці ─ в західній частині ринкової площі було освячено у 1898 році. Будівництво його було завершене у 1901 році. Освячено храм 1902 року.

Наприкінці Другої світової війни в липні 1944 року церква горіла. Було знищено вогнем три куполи, дах, годинник (куранти та дзвін). Відбудова та відновлення завершилось у 1954 році.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Джерело: esu.com.ua)

Костел святого Миколая

Відомо, що перший костел у Куликові було збудовано ще в далекому 1399 році. До речі, саме згадка про костел є першим письмовим документом про містечко, і тому офіційно роком заснування Куликова вважається 1399 рік. Цей документ говорить, що галицький архієпископ Якуб Стрепа закріплює земельний наділ за куликівським костелом. Той храм був центром парафії. Оскільки костел був дерев’яним, то довго він не простояв. У 1538 році на його місці будується новий мурований оборонний костел св. Миколая. Храм було зведено в стилі пізньої готики, а фундатором будівництва став тодішній власник Куликова Микола Гербурт Одновський. У 70-80 роки ХVI століття до костелу було прибудовано дві симетричні каплиці.

Костел святого Миколая. (Джерело: grani-t.com.ua)

У 1761 та 1821 костел переживав пожежі, після чого неодмінно відновлювався. Також реставраційні роботи у храмі проводились у 1854 і 1926 роках. Після Другої світової війни костел було закрито і перетворено на склад пекарні. У 1990-х роках храм віддали греко-католикам, а у 2000 році повернули римо-католицькій церкві, коштами якої і було проведено ремонт.

Костел святого Миколая. (Джерело: pslava.info)

Легенда наголошує, що підземні ходи від костелу ведуть до домініканського монастиря у Жовкві.

Церква святого Дмитра

Церква св. Дмитра. 1901 (фотоpslava.info)

Розташована на Жовківському (колись Белзькому) передмісті. Новооснована парафіяльна церква отримала у 1721 р. привілей від королевича Костянтина. Ймовірно, тоді ж була споруджена перша дерев’яна церква. У 1901 р. зведена мурована хрещата одноверха споруда, увінчана банею на світловому восьмибічному барабані середхрестя. Поряд збудована стінна мурована дзвіниця. По другій світовій війні стояла зачиненою до 1989 р.

 (Джерело: www.panoramio.com;фото: krevoshey A)

Як туди дістатися

Містечко знаходиться приблизно за 18 км від Львова.

До Куликова можна доїхати приміським автобусом 151, що відправляється з площі Святого Теодора. Детальнішу інформацію можна знайти тут.. Розклад руху приміських поїздів можна переглянути за посиланням.

Автомобілем до міста можна дістатися майже за 31 хвилину.

Інші локації, які Tvoemisto.tv вже радило відвідати, можна переглянути на цій карті:

За матеріалами uk.wikipedia.orgukrainaincognita.com, castles.com.ua, risu.org.ua, nampodorozi.wordpress.com, realno.te.ua, ukrmandry.com.ua

Марія Стахів


Читайте також:

Коментарі (0)

Додати коментар