Куди поїхати на вихідні зі Львова: місце для закоханих у гори

18010 0
Сьогодні Tvoemisto.tv пропонує вирушити на гору Пікуй, щоб насолодитися карпатськими краєвидами
Джерело: wikimedia.org; автор: Tanya Troyan

Джерело: wikimedia.org; автор: Tanya Troyan

Де знаходиться гора Пікуй

Це найвища вершина Вододільних Бескидів і всього пасма Бещад, найвища географічна точка Львівської області. Розташована на межі Львівської та Закарпатської областей.

На вершині гори, 2016 р.

(Джерело: wikimedia.org; автор: Tanya Troyan, ліцензія)

Чому це місце унікальне

Висота гори ‒ 1408,3 м (за іншими даними ‒ 1405 м). Поверхня конусоподібна, асиметрична: південно-західний схил —крутий, північно-східний та північний ‒ більш пологий. Схили вкриті буковим і ялицевим лісом.

Гора Пікуй, 2011 р.

(Джерело: wikimedia.org; автор: Borkia, ліцензія)

З верхівки відкривається чудова мальовнича панорама на декілька відомих Карпатських вершин: полонина Руна висотою 1482 метри; гора Гостра, вершина якої сягає 1405 метрів; гора Стій, висота якої – 1677 метрів. Неподалік від Пікуя розташований перевал «Руський шлях», який має історичне значення. Його висота сягає 1200 метрів. Раніше він служив межею між Угорщиною та Польщею, тоді як сама вершина Пікуй якийсь час входила до Чехословаччини, що стало причиною встановлення на горі меморіалу президента Томаша Масарика.

На шляху до вершини, 2015 р.

(Джерело: wikimedia.org; автор: Taras r, ліцензія)

Легенда про гору

Колись дуже давно у долині річки Жденевки (притока річки Латориця) жив багатий господар Крайник Тімот. На високому пагорбі над селом Жденевом стояла його садиба. Звідти він міг відразу охопити оком усі свої володіння.

Родина в нього була велика, дітей багато, але особливо пишався він старшою дочкою Даялою. За тридев'ять земель не було подібної красуні! Струнка, як смерічка, гнучка, як берізка, а ступала, як гірська сарна. Розкішне русяве волосся важким золотом лежало на раменах і лебединій шиї. В очах її під довгими віями відбивалася синява карпатського неба. Отакою була білолиця, з чорними бровами красуня Даяла!

Панорама з вершини, 2014 р.

(Джерело: wikimedia.org; автор: Ddonki, ліцензія)

А коли прикрашала себе вінком з гірських квітів, то ставала справжньою лісовою царівною! Усі парубки мріяли про її прихильність й увивалися навколо неї, наче рій бджіл. Але вона лишалася до всіх байдужою. На всі залицяння юнаків відповідала жартами. Не діяли на неї й чари ворожки, до якої звертався не один з її кавалерів.

Дзвоники альпійські в скелях гори Пікуй, 2014 р.

(Джерело: wikimedia.org; автор: Tanya Troyan, ліцензія)

Серед тих юнаків, які упадали коло неї, був і син волосянського дячка на ймення Павло. Це був стрункий, вродливий хлопець, скромний і щирий, дуже чесний і довірливий. До того ж чудово грав на гуслях, тож його часто запрошували на весілля. Люди його любили. Даялі подобалося, що серед її численних залицяльників був цей юнак, загальний улюбленець. Вона почала виявляти прихильність до нього, але насправді не кохала його.

Вид з гори, 2015 р.

(Джерело: wikimedia.org; автор: Taras r, ліцензія)

А в Павла кохання розпалювалося в справжню пристрасть. Але марно просив він, щоб Даяла стала його дружиною. Вона ухилялася від відповіді. А час минав, настала зима. Наближалися масниці. Павло знову заговорив про одруження.

Гори, 2012 р.

(Джерело: wikimedia.org; автор: Олександр Янчук, ліцензія)

‒ Перш ніж дати тобі свою згоду, я мушу випробувати твоє кохання ‒ чи справді ти мене так сильно кохаєш, ‒ відповіла дівчина. ‒ Ти нещодавно говорив, що гратимеш у суботу на весіллі в Тихому. Так от, слухай мою умову. Коли смеркне, ти залишиш весілля й підеш до нас, так щоб опівночі був тут. Я не спатиму й чекатиму на тебе. Коли заграєш на гуслях, я вийду й дам тобі відповідь.

Восени на вододільному хребті, 2012 р.

(Джерело: wikimedia.org; автор: Дяченко Татьяна, ліцензія)

‒ Гаразд! ‒сказав, зрадівши, юнак, не підозрюючи ніякого підступу. Щойно смеркло, він вибрав слушну хвилину, непомітно лишив весілля й рушив у дорогу на Жденеве. Іти йому було далеко, щось аж за три милі. Щоб скоротити собі шлях, він пішов навпростець, лісом. Дорогу знав добре, ніч була місячна, морозяна. Снігу в лісі багато, йти тяжко, але Павло ні на що не зважав, а йшов собі й ішов, щоб швидше почути від коханої щасливе «так!»

На шляху до вершини, 2013 р.

(Джерело: wikimedia.org; автор: DmytroChapman, ліцензія)

Отак ішов він годину, другу, як раптом у лісі розляглося тонке, тягуче виття, а навколо нього замигтіти якісь тіні, Це були вовки. А Павло був без зброї. Правда, він міг вилізти на дерево, але боявся запізнитись до коханої дівчини. Тоді він вийняв з пазухи гуслі й почав грати. Вовки відбігли трохи далі, але не пішли геть, увесь час кружляли навколо. Так він ішов ще з годину-півтори, весь час граючи. Нарешті на високому пагорбі показалася облита місячним сяйвом садиба Крайника Тімота. Вовки відстали. Павло полегшено зітхнув і, піднявшись до садиби, заграв під вікном Даяли свою улюблену пісню. Але ніхто вікна не відчинив, ніхто не зустрів його, тільки за якийсь час вхідні двері рипнули й грубий чоловічий голос гукнув:

‒ Чого людям спати не даєш? Не знайшов іншого часу? Забирайся геть! ‒ і двері грюкнули.

скельні виходи на вершині гори Пікуй

(Джерело: karpaty.travel)

Павло зрозумів, що з нього жорстоко поглузували. Він почувався ображеним і приниженим. І замість того, щоб йти додому, пішов просто на Пікуй-гору. Зовсім знесилений, аж на світанку додибав він глибоким снігом до самої верхівки. Тут ще раз заграв свою пісню назустріч сонцю, що вже сходило, і, змучений, ліг під скелю й відразу ж заснув. Так і знайшли його з гуслями за пазухою люди, які вирушили шукати його другого дня по слідах у глибокім снігу.

Восени на вододільному хребті, 2012 р.

(Джерело: wikimedia.org; автор: Штец Крістіан, ліцензія)

Вбиті горем батьки юнака прокляли Даялу, щоб доля була до неї така сама жорстока, як вона до їхнього любого сина! Щоб не мала в житті щастя й щоб не зустрівся їй юнак, який покохав би її! Щоб ніколи вона не знаходила у людей ні любові, ні приязні, ні співчуття!..

Гостра вершина праворуч - Пікуй

(Джерело: karpaty.travel)

І воно збулося, це прокляття. Люди відсахнулися від пихатої красуні. Ніхто з юнаків не звертав на неї уваги. Так і лишилася вона старою дівкою. А коли батьки її померли і брати оселилися внизу, в селі, Даяла лишилася жити в похмурій садибі на горі сама, і почала вона ворожбитувати, знахарювати.

На шляху до вершини, 2013 р.

(Джерело: wikimedia.org; автор: DmytroChapman, ліцензія)

Кажуть, стара ворожка й донині жива, день у день блукає лісовими хащами ‒ шукає чародійних трав. Раз на рік, у день смерті Павла, в неї прокидається сумління, і тоді вона йде на Пікуй, на те місце, де загинув юнак, і там гірко плаче за своєю молодістю й зів'ялою красою.

Погляд на хребет

(Джерело: karpaty.travel)

Відтоді звуть люди верхівку гори Пікуй Гуслями. Коли ж над Карпатами лютує буря, коли північний вітер в ущелинах поміж скель свище, гуде на різні голоси, людям чується, що то бідолашний Павло грає на своїх гуслях.

Туристичні маршрути

Гора, 2014 р.

(Джерело: wikimedia.org; автор: DmytroChapman, ліцензія)

Досвідчені мандрівники радять вирушати до вершини з села Либохори ‒ звідки вас можуть підвезти до перевалу «Руський шлях». Відстань до перевалу нескладно подолати й самостійно, вона невелика. Проте шлях стрімкий. А від перевалу до вершини веде добре втоптана стежка ‒ йти лише 8 км.

Західна околиця Либохори. Вигляд з гори Журовки (1226 м), що на Верховинському Вододільному хребті, 2007 р.

(Джерело: wikimedia.org; автор: MSha)

З селища Жденієво також можна прогулятись пішки на вершину гори ‒ для місцевих жителів вона має трохи містичне значення. Хоча прогулянка вимагає в середньому 5 годин, шлях з села буде не надто легким. Ви маєте подолати 12 км з різницею висот, яка складає 982 м. Тобто стежки будуть вести вас круто вгору ‒ це шлях для мандрівників з міцними ногами й легенями. Зі Жденієво треба вийти на асфальтовану дорогу, яке веде на полонини. По дорозі ви можете роздивитись ще одну вершину: Високий Камінь, завітати до ботанічного заказника Бузок. За орієнтир, який підкаже, що ви йдете вірною дорогою у світле майбутнє, вам може правити потік Кочилівський. Опинившись на вершині, ви побачите найбільшу карпатську полонину: Полонину Руну. Вершечок гори кам’янистий і вузький, на нього встановлено кам’яного тура.

Вулиця Шевченка, селище Жденієво, 2016 р.

(Джерело: wikimedia.org; автор: ValeriySh, ліцензія)

Сходження на вершину можна почати і від села Біласовиця. Це вдвічі цікаво, оскільки Біласовиця ‒ стародавнє бойківське село зі своїми традиціями. Тут роблять унікальну солодку бринзу, яку називають «їдким сиром». Повторити рецепт у будь-якому іншому місці неможливо ‒ секрет в молоці, яке дає місцева порода корів. У тварин дуже великі роги, з яких бойки здавна вирізбляють келихи. Варто купити у селян «їдкого сиру», але їсти його «чистим» неможливо. Краще на привалі приготувати картоплі з бринзою ‒ це буде дійсно смачно. З Біласовиці добре видно гору Пікуй, тому загубити шлях складно, а от піднявшись на вершечок, ви побачите з іншого боку Жденієво ‒ можна не вертатись до Біласовиці, а спуститись до цього села, щоб там заночувати чи сісти на транспорт.

Вид на Біласовицю, 2011 р.

(Джерело: wikimedia.org; автор: Pikuy, ліцензія)

Зі Львова можна дістатися до станції «Сянка» і почати пішу подорож звідти. Можна доїхати до сіл Гусне, Кривка чи Біласовиця.

 

Інші локації, які Tvoemisto.tv вже радило відвідати, можна переглянути на цій карті:

За матеріалами uk.wikipedia.org, ua.igotoworld.com, guide.karpaty.ua, carpathians.eu, artemioz.blogspot.com

Марія Стахів

 


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!