Photo by Ashkan Forouzani on Unsplash
Пандемія Covid-19 стала ще однією передовою в Україні – на неї вийшли медики. Tvoemisto.tv запустило проєкт «У пам’ять про медиків», щоб вшанувати пам’ять померлих лікарів, медсестер і фельдшерів та розповісти історію кожного з них. Кого ці люди любили, про що мріяли та що залишили нам у спадок.
Ми підготували цілу серію екслюзивних публікацій про життя відомих медпрацівників Львова та області, життя яких обірвав коронавірус. Пропонуємо вам короткий огляд та лінки на ці спогади-статті.
Завжди перший. У пам'ять про педіатра Богдана Остальського
Богдан Остальський був педіатром, тривалий час працював головним спеціалістом відділу координації роботи закладів охорони здоров'я управління охорони здоров’я Львівської міськради. Він помер унаслідок Covid-19 13 вересня у віці 60-ти років. Втрата кваліфікованого спеціаліста, порадника, колеги приголомшила практично усіх.
Людина-фортеця. У пам'ять про медика-майданівця Василя Савенка
Медик із 45-річним стажем, який пройшов два Майдани і керував Старосамбірським центром первинної медичної допомоги. У Старосамбірському центрі первинної медичної допомоги досі не можуть повірити, що Василь Савенко, який переборов рак, пішов із життя через вірус. Під керівництвом Василя Савенка було понад 200 працівників. Він говорив, що молодим треба давати дорогу, що він за ними не встигає, хоча, зізнаються його працівники, було якраз таки навпаки.
«Пан генерал». У пам'ять про військового медика Івана Гайду
Іван Гайда 10 років очолював Військово-медичний клінічний центр Західного регіону. У його підпорядкуванні були Львівський, Мукачівський, Рівненський, Чернівецький, Волинський і Хмельницький шпиталі, а також медики військових частин Західного регіону. Перед тим Іван Гайдв 8 років працював заступником начальника тоді ще військового госпіталю №1120. 18 червня торік Іван Гайда помер унаслідок коронавірусної інфекції у віці 58 років. Військові і медики, колеги Івана Гайди та управлінці, з якими він працював, називають цю втрату трагічною не лише для Центру, а й для військової медицини усієї України.
Лікар, якого жартома називали «Мафією». У пам'ять про медика Ігоря Мартинюка
Завідувач гепатитним відділенням Львівської обласної інфекційної лікарні. У медзакладі пропрацював більше 30 років, 19 з яких очолював гепатитне відділення, а останні 8 місяців працював з хворими на коронавірусну інфекцію. Через ускладнення від Covid-19 Ігор Мартинюк помер 8 листопада торік у віці 56 років.
Диригент швидкої допомоги. У пам'ять про лікаря і любителя джазу Ігоря Орлова
Медик із 45-річним стажем, 20 з яких він пропрацював старшим лікарем оперативно-диспетчерського відділу швидкої медичної допомоги. Ігор Орлов захворів раптово, певний час боровся з коронавірусом, що, зі слів дружини та співробітників, підхопив на роботі, утім, 3 жовтня помер від ускладнень хвороби на 71-му році життя.
Мріяв жити. У пам'ять про психіатра Нестора Фуртака
Лікар-психіатр Львівського обласного клінічного психоневрологічного центру. Із важкими пацієнтами психіатр пропрацював понад 30 років. Останні роки був відряджений у військкомат. Дуже любив сім’ю, де кожен, як і він, – медик. Проте, крім любові до медицини, Нестор Фуртак своїм двом дітям прищепив ще й любов до музики. Як і їхній батько, і донька, і син мали музичну освіту та чудово грали на фортепіано. Помер Нестор Фуртак менше року назад. Йому був лише 61 рік.
Працювала до останнього. У пам'ять про керівницю міського лабцентру Галину Михальчук
Керівниця міського лабораторного центру МОЗ. Ніхто не міг подумати, що людина, яка розробляла правила із протидії епідемії для різних закладів та установ ще на початку березня, сама стане жертвою цього підступного вірусу. Міський лабораторний центр фактично осиротів зі звісткою про смерть Галини Михальчук, адже саме вона запускала його роботу з нуля у 2013-му році. Колеги згадують про неї як про виважену та відповідальну людину, яка починала свій робочий день ще до його початку і йшла останньою. Власне, у лікарню її також забрали із кабінету.
Була там, де важко. У пам'ять про лікарку-анестезіолога Ірину Федоришин
Ірина Федоришин була лікарем анестезіологом-реаніматологом. Цей фах вимагає від людини не лише знань із багатьох галузей медицини, але й уміння швидко ухвалювати рішення та впевнено діяти, коли у пацієнта зупиняється серце чи відмовляють нирки. У 2013 році саме вона сформувала бригаду дитячих анестезіологів-реаніматологів у дитячому кардіохірургічному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні (ЛОКЛ). До того часу тут не було окремої палати інтенсивної терапії. Про Ірину Михайлівну як про дуже добру, співчутливу, відповідальну та старанну людину.
Лікар для всіх. У пам'ять про медика Євгена Марцинішка
Євген Марцинішко – багаторічний завідувач поліклінічним відділенням Перемишлянської районної лікарні. Двері до кабінету 65-річного лікаря були завжди відчиненими. До нього на прийом приходили і діти, і дорослі, і АТОвці, і пенсіонери.
Лікували все життя. Історія подружжя медиків, чиє життя забрав коронавірус
Коронавірусна хвороба забрала подружжя Богдана і Ганни Городенчуків із різницею в один день. Богдан Ярославович помер 10 листопада на 80-му році, а 11 листопада – його дружина, їй було 79. Подружжя працювало у Сокальській центральній районній лікарні 56 років. Богдан Ярославович був гастроентерологом та лікарем-терапевтом, а Ганна Миколаївна – акушером-гінекологом, завідувала гінекологічним відділенням.
Колеги розповідають про них з тремтінням в голосі, кажуть, що важко вірити і приймати, що їх не стало через Covid-19. Обидвоє пережили чимало: Ганна Миколаївна поборола рак, Богдан Ярославовчич – пережив шунтування серця. З вересня він пішов на пенсію, а пані Ганна ще працювала, допоки не захворіла.
