Львів’яни та їх транспорт: Мотоцикл замість маршрутки

6238 2
Tvoemisto.tv продовжує свій спецпроект, присвячений львів'янам і їх транспорту. Ми продовжуємо розповідати вам про незвичний транспорт та його власників і власниць. Ще один герой нашого проекту – львів’янин, який їздить на мотоциклі з 2007 року.

Андрій Козлов, 28 років. Про мотоцикл особливо не мріяв, але зараз не уявляє, як можна їздити на чомусь іншому. Першим його транспортним засобом був гібрид велосидів «Аист» та «Десна», потім їздив на скейті, потім на трамваї і у 2007 році сів на мотоцикл Yamaha YBR 125. Минулого року пересів на Kawasaki ER-5. Андрій – радіоведучий, у вільний час читає класику та займається спортом.

Про те, на чому їздить зараз

Це той мотоцикл, Kawasaki ER-5, на мою думку, нічим не особливий. Коли ти говориш «мотоцикл», то маєш на увазі саме такий мотоцикл – він не вирізнається надпотужністю, у нього абсолютно класичний дизайн і це мотоцикл ідеальний для міста. Тому, що він достатньо швидкий, не дуже важкий, має запас потужності і разом з тим він не є дуже великим, так що на ньому можна легко їздити по львівських дорогах із заторами. До того я їзив на Yamaha, це був мій перший мотоцикл, можна сказати, навчальний. Цей у 5 разів потужніший за попередній, швидший, важчий, більший по габаритах. Цікаво, що я ніколи не зустрічав людину, яка б про такий мріяла. Та навіть я про такий не мріяв і саме цю модель купив випадково.

Про перший транспорт

Звичайно, що це був велосипед. Це була збірка «Аиста» і «Десни». Збирав мій старший брат. У нього на передньому крилі стояв пластмасовий солдатик-індіанець з гвинтівкою. У нього були ізолентою обмотані ручки, по керму йшов шланг від протигазу, тобто весь класичний тюнінг початку 90-х рр. Тоді у всіх були такі велосипеди. Це був 1995 рік. Я їздив на ньому по дворах, як і всі діти, але з часом закинув його. Потім у мене був скейт, я довго їздив на скейті, потім я їздив на трамваї і десь у 2007 я пересів на мотоцикл. Перший раз поїхав я легко, але спочатку дуже боявся виїхати на дорогу. Довго їздив по дворах, по парках, стадіонах. На цьому мотоциклі (Kawasaki, - ред.) мені спочатку було страшнувато, бо він хоч і спокійний, але у 5 разів сильніший за мій попередній, і значно швидше розганяється.

Про те, як мотоцикли приходять до людей

Особливого бажання їздити на мотоциклі у мене не було, я не фанатів від їзди на мотициклі. Так сталося, що він прийшов до мене сам. Тут теж не обійшлося без мого брата – він дуже хотів мотоцикл. А я, не буду кривити душею, дуже хотів скутер, бо на нього тоді не треба було прав. А я дуже не хотів оце все вчити, йти в ДАІ.  Але брат наполягав, що треба мотоцикл і я йому за це дуже вдячний. Це був мотоцикл знову ж таки для нас двох, але так сталося, що на мотоциклі їздив я. І тоді я зрозумів, що іншого транспорту не хочу. Я розумію, що рано чи пізно мені знадобиться машина, тому що всю сім’ю на мотоциклі я не повезу, та й зимою неможливо їздити на мотоциклі. А трамваями і маршрутками я, чесно кажучи, вже сто років не їздив. Або ходжу пішки, або їжджу на мотоциклі.

Скільки коштує їздити на мотоциклі

Утримувати мотоцикл достатньо дорого, враховуючи те, що я багато їжджу по Львову. Я ще на ньому не їздив далі, ніж 100 км від Львова, бо не було нагоди. У мене в середньому йде 200 грн на бензин в тиждень. Окрім того, я взяв його в такому стані, як беруть хворого пса в господаря, котрий не дуже за ним доглядав. На ньому падали – там досі є сліди, але це лише косметичні пошкодження. З початку цього мотосезону я в нього вкладаю гроші – вилізло одне, друге, третє. Рік мотоцикла 1999, він вже достатьо старий. Спочатку за ремонт я заплатив 6 тис. грн. Потім з’явилася ще одна проблема, вже на менші гроші – у мене витікала охолоджуюча рідина, я відремонтував це і в мене розхід став 7,5 л на 100 км. Це для мотоцикла дуже багато, це як машина на півтора літра двигун. Я знову вклав гроші у ремонт і зараз він в середньому споживає 5,5 – 6 л на 100 км. Це трошки більше, ніж би він мав їсти, але це через вік мотоцикла і через мою манеру їзди.

Про дизайн і custom-культуру

Зараз хочу зайнятися його зовнішнім оформленням. На цьому мотоциклі я вже поміняв кермо. Його мені зварив мій друг. Деталі треба окремо шукати, замовляти в інтернеті, звертатися до спеціалістів.

Мені подобається такий клас мотоциклів, як cafе racer. Це англійська школа тюнінгу 50-х рр, з’явивлась у післявоєнній Британії, коли молодь намагалася зі звичайного класичного стокового мотоциклу зробити спортивний. Я дуже люблю рок-н-рол і все, що пов’язане з 50-тими роками. Звідси моя любов до такого класу мотоциклів. Я розглядаю можливість переробити мій  Kawasaki  на cafе racer. Не знаю у скільки це обійдеться... Взагалі-то трушний cafе racer, це той, який зроблений своїми руками, але в мене руки не ті в цьому плані. Елементарний ремонт я роблю сам, але не більше.  Мені цікаво спробувати, якщо я зроблю не все, то хоча б частину. Якщо так не вийде, я продам свій мотоцикл і буду збирати на той, який хочу.

Взагалі custom-культура (специфічний тюнінг техніки, в основі якого мода 50-х років, а також стиль в одязі, музиці, та навіть в пердметах побуту) тільки починає розвиватися, бо навіть до минулого року у Львові ще ніхто не знав про cafе racer чи bobber (інший клас мотоцикла, з історією, як у cafе racer, тільки американського походження). Зараз у Львові я бачив точно один сafе racer, для Львова це вже багато, і два чи три bobber. Взагалі у мене мрія мати три мотоцикли - cafе racer, bobber і великий туристичний, щоб його можна було обвішати і поїхати кудись далеко.

bobber i cafe racer

Класичні cafе racer і bobber одномісні, але я хочу зробити двомісний, тому що я постійно катаю пасажирів. Але є один нюанс – custom-мотоцикл (ексклюзивний) набагато важче продати, ніж стоковий. Тому що мотоцикл робиться виключно під тебе – під твій смак, під твої габарити. Стоковий мотоцикл робиться так, щоб на ньому було комфортно всім. У Львові є кастамайзери, які займаються тюнінгом – ти з ними сідаєш, ви разом малюєте, ти розповідаєш, що хочеш, а вони кажуть, що можуть зробити.

Про мототусовку

З мотоциклістами я майже не спілкуюся – я не в мототусовці. Я знаю людей, маю кілька знайомих, знаю сервіси, які займаються тюнінгом, але щоб бути у якомусь мотоклубі, то ні. Як виглядає мототусовка у Львові? Як виглядає мототусовка для звичайної людини, так вона виглядає і для мене. На квадрат приходиш біля церкви Петра і Павла (площа біля костелу Єзуїтів на вул. Театральній, 13, де збираються байкери), от і тусовка. Більшість моїх друзів їздять на велосипедах. У мене теж є ще й велосипед. Основний транспорт – мотоцикл, на ньому їжджу майже щодня, а велосипед – це транспорт вихідного дня.

Як їздиться мотоциклісту по Львову

Головна проблема для мотоцикліста у Львові, і це скаже кожен – це бруківка і рейси. Якщо їздити за принципом військового льотчика, так, наче всі навколо намагаються тебе збити, то можна навчитися, але з бруківкою і рейсами ти нічого не зробиш. Вони слизькі і дуже небезпечні. На цьому мотоциклі я, на щастя, не падав ні разу, на попередньому я розкладався на бруківці і на рейсах разів 5-6. Це були несерйозні падіння, тому що ти знаєш, що тобі слизько, знаєш, що можеш впасти, і не їдеш швидко. Але тільки десь ти перетис гальма, тебе починає нести, ти падаєш.

Друга проблема Львова – це, звісно, водії-автомобілісти. В останні роки, правда, стало набагато краще – вони вже зважають на мотоциклістів, вони вже їх бачать і сприймають як повноцінного учасника дорожнього руху. Кілька років тому тебе навіть не бачили. Зараз тебе навіть пропустять. На дорогах стало набагато більше мотоциклістів і автомобілісти знають, що тепер між рядів хтось може їхати, вони не відкривають двері, щоб викинути окурок, а будуть дивитися в дзеркало. Неоголошеного конфлікуту між мотоциклістами і автомобілістами вже зараз немає. Їздити можна і треба, на наших вузьких дорогах на мотоциклі набагато зручніше.

Мотоцикл, як хороший транспорт

Мотоцикл – це транспорт, це залізо, звісно, я його люблю, я до нього вже звик дуже сильно, але наділяти його якоюсь свідомістю я не схильний. Це – хороший транспорт. Чи не бояться зі мною їздити пасажири? То від пасажира залежить, в принципі, ні. Я їжджу дуже акуратно, не ганяю, намагаюся не порушувати правил. Музику в навушниках слухаю рідко, у місті, як на мене, то трошки відволікає. А якщо по трасі – то можна слухати. Люблю рокабіллі.

Про забобони

Переважно вони стосують тих мотоциклів, на яких розбивались люди... А ще до мотика треба постійно підходити зліва, а якщо так сталось, що сів справа, то треба вибачитись і похлопати його по баку. Я так роблю, хоч і не забобонний, сам не можу зрозуміти чому. Але то, насправді, техніка безпеки, підніжка на мотоциклі зліва і він у той бік нахилений, тому не треба високо задирати ногу і менше шансів впасти, не втримати його.

Про першого учасника проекту "Львів'яни та їх транспорт" та його Tesla читайте тут. Другим учасником проекту був власник повністю відреставрованої ретро-«Волги» ГАЗ 21.


Читайте також:
22 Липня, 2014 11:46
чупакабра дотепник.
22 Липня, 2014 11:04
Гість Ну якщо по рейсах їздити, то краще маршруткою. А якщо по реЛЬсах то трамваєм, щоб не шуміти під вікнами. Бо, переважно, наші мотоциклісти забувають про глушник та й про ПДР
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!