Фото з особистого архіву Віктора Винника
Карантин триває, але життя продовжується. І кожен з нас шукає нові позитивні емоції та враження, яких людина потребує, неначе повітря. Гурт МЕРІ – один із тих гуртів, які вміють дивувати, тішити та надихати, що й довели своїми прем’єрами та останніми концертами. Про це і не тільки ми розпитали у фронтмена МЕРІ Віктора Винника.
Нещодавно відбулися довгоочікувані концерти до Дня закоханих від Віктора Винника та гурту МЕРІ. Які враження та емоції у Вас від виступів? Якою була зустріч публіки у Львові та Києві?
Після доволі тривалої паузи, яка пов'язана із локдауном та численними святами, відбулися кілька концертів. Зокрема, два концерти у Львові та один у Києві. Дуже приємно, що ці зустрічі відбулися, адже у зв'язку з сильними снігопадами, київський концерт довелось перенести на тиждень. Ми просто не змогли добратись. Але це навіть на краще, адже туди потрапила не випадкова публіка. Можу сказати, що ми маємо у Києві своє коло прихильників. Це дуже віддані люди, для них завжди приємно виступати.
Щодо Львова, то залишилися також дуже приємні відчуття, як після довгої розлуки з друзями, однодумцями. Тут відбулися аж два концерти у прекрасному залі з теплою атмосферою Центру Довженка. Ми уже не вперше виступали на цьому майданчику. І, думаю, й надалі продовжуватимемо цю добру традицію. Центр розвивається та модернізується. Проводити концерти там дуже зручно – є чудові європейські гримерки з усіма вигодами, і це дуже тішить. Адже в нас ще чимало «насліддя совдепівського». Багато закладів культури та майданчиків для виступів не мають достатніх умов – сцени провалюються, а про гримерки там взагалі не чули...
Тому зустріч у Центрі Довженка була дуже приємною. В мережах можна переглянути фрагменти з виступів, які люди завантажували. Було видно, що люди «зголодніли» (не люблю це слово) до живих виступів, адже вже скоро рік як триває карантин, і ці зустрічі дуже дозовані. Приємно, що наші нові пісні дуже зайшли. Зокрема, пісня «Чорні очі», яка видно, що дуже подобається людям. Зал співав її в унісон, хоча композиція була презентована лише кілька місяців тому.
Концерти до Дня закоханих були не єдиним приємним сюрпризом для шанувальників творчості МЕРІ, адже Ви потішили слухачів прем’єрою – романтичною піснею «І навіть коли». Де можна послухати і завантажити новинку? І чому обрали саме цю пісню для презентації з альбому «Снайпери-амури»?
Минулого тижня ми зробили радіопрем’єру пісні «І навіть коли». Вона не є новою, бо вийшла ще 20 березня 2020 року в альбомі «Снайпери-амури», до речі, на початку карантину. Ми вирішили презентувати саме цю композицію для радіослухачів напередодні Валентина, бо вона дуже щемна (хоча у мене усі пісні про кохання). Не люблю слово романтична, але ця пісня – чесна та відверта, і у цьому полягає успіх, коли слухачі вірять тобі та у твою історію, адже більшість людей переживали такі емоції. Це, я думаю, для усіх рідне, тому композиція автоматично стає «їхньою».
Я подивився на аналітику прослуховування та скачування цієї пісні. Вона є лідером, тому я нічого кращого не придумав, щоб саме її презентувати. Вважаю, що ми зробили правильно.
Особливістю пісні «І навіть коли» є те, що вона цілком акустична. Із чим було пов’язане таке музичне втілення композиції?
Трішки невірно. Вона не є акустична, а йдеться про те, що вона зроблена у манері ранньої творчості МЕРІ, коли ми не тому, що не хотіли, а тому, що у нас просто ще не було інструментів (сміється – ред.) і ми ще не вміли користуватися всякими новинками у плані електроніки, і ми дуже чесно грали на гітарах – така собі була гітарна бітгрупа. У той час саме так починалася гітарна музика та рок-н-рол. Вона зроблена якраз у простій манері без залучення всякої електроніки, «хімії», як я ще це називаю, хоча я нічого поганого не бачу у використанні таких речей і самі часто тим грішимо. Але іноді хочеться вернутися до першоджерел, зробити дуже чесно, а це просто стати й зіграти. І ось так була спродюсована ця пісня, тому її легко відтворювати на сцені. Але вона аж ніяк не акустична, бо акустична пісня записується без застосування електричних інструментів.
Ви зазначали, що ця композиція належить до числа тих, де текст говорить сам за себе. Ця фраза одразу наштовхує на запитання про важливість «слова» в піснях, адже, чесно кажучи, зараз дуже багато артистів не надто «переймаються» цим питанням. Як Ви особисто ставитесь до цього?
Для мене було велике розчарування, коли я вже почав розуміти тексти кращих зразків світової музики. Це прекрасні пісні, але коли заглиблюєшся у текст, він дуже простий. Я взагалі схиляюсь до того, що слов’яни надають великого значення словам. Для нас текстова складова пісні дуже важлива. А теперішні тренди мені не до вподоби. Я завжди звертаю увагу на зміст, тому що пісня – це історія. А історію розказують двома шляхами. Перший – словесно подати свою ідею, а другий – підкреслити її музичним оформленням.
Я, як автор слів та музики, працюю з продюсерським центром ФДР, який співпрацює з молодими артистами, і мені доводиться часто редагувати тексти або створювати нові. Це з одного боку цікаво, а з іншого, я бачу як часто люди нехтують текстовою частиною, і даремно, оскільки пісня – це маленький фрагмент з життя і якщо його подати неправильно та нещиро, то вважаю, що вона і не знайде відгук у слухача.
Які відгуки уже отримали після презентації пісні? Чи задоволені результатом?
Пісня отримала й отримує багато гарних відгуків та переглядів. І зараз ведуться переговори щодо зйомки на неї кліпу. Це б було доречно, оскільки останнє відео ми робили ще влітку минулого року. Це був ремікс на пісню «Чому болиш» та на «Бувай ми здорова». Тому це вже досить велика пауза. Я дозрів до того, щоб зробити відео навесні, на початку літа до цієї пісні. Тому, очікуйте від Віктора Винника і МЕРІ прем’єри!)
Після локдауну в Україні стали можливими концерти та різні масові заходи, хоч і з рядом обмежень. Чи плануєте виступи в інших містах України та у яких форматах?
Так, без сумніву. Життя продовжується з локдауном, чи без. Форматів у нас два. Це виступ з гуртом та мій акустичний виступ, творчі зустрічі, де більше спілкування, більше різних обговорень, тем, де музика просто як привід. Також на цих виступах паралельно презентую свою книжку «90/60/90», яка, як не дивно, вийшла уже 4 роки тому. Такі акустичні зустрічі – це дуже тепле спілкування, атмосферні затишні туси. Також навесні плануємо концерти з групою у Києві, Львові та низці інших міст. Тому будемо чекати нових зустрічей з нашою публікою, зокрема у День весни 8 березня у Червонограді.
Партнерська публікація
Фото з особистого архіву Віктора Винника
