Майстерні ідей: як твориться львівський дизайн

4486 0
Світ переповнено дизайном: кожна річ, яка потрапляє на ваші очі – продукт дизайнерського бачення. Ми безперервно стикаємось з ним у різних формах та сферах, але рідко замислюємось над тим, як ідея перетворюється на повноцінний витвір мистецтва, та в яких умовах працюють митці, щоб створювати вражаючі речі та простори. Tvoemisto.tv завітало до 2 яскравих дизайнерських осередки Львова: комерційну дизайн-студію «Хочу Раю» та Національну академію мистецтв, і спробувало розібратись, як виглядає львівське дизайнерське середовище, звідки в дизайнерів з’являється муза, як вони організовують свій робочий процес та чим відрізняється атмосфера академічного дизайн-середовища від комерційного.

Дизайн-студія «Хочу Раю»

"Можна чекати на рай на небі, а можна створити його на землі", - так пояснюють свою місію дизайнери Хочу Раю. Вони мають на меті створення місць, де людині комфортно, затишно, її оточують предмети, які приносять задоволення та  надихають. Хочу Раю орієнтується на український бізнес та допомагають власникам розробити комплексну візуалізацію концепції їх діяльності.

 «Бізнес – це не тільки сам процес, виробництво або якісь фінансові обороти. Це в першу чергу ідея. Якщо, скажімо, клієнт виготовляє бутерброди, немає сенсу візуалізовувати процес їх створення, бо людям це не цікаво. Надихає і продається ідея. Нагодувати світ і вберегти від голоду виглядає значно потужніше» - розповідає Віталій Кирилів, співзасновник Хочу Раю.

У студії є 2 основних напрямки – це комунікаційний та графічний дизайн. Комунікаційний - реклама, сценарії для фото і відео, розробка логотипів. Графічний –  це комплексна візуалізація фасадів.

«Часто малюють будинок, а про оточення забувають – під’їзди, дорога, пішохідні доріжки, ліхтарі, газон мають бути в єдиній концепції з будинком. Інтер’єр формується з предметів, тому стараємось придумувати наповнення та меблі самостійно, якщо це можливо» - пояснює Віталій. 

Середовище  

Територія Хочу Раю займає два поверхи на базі коворінгу  Betaplace. Нагорі знаходиться сама студія та офіси, де крім робочого процесу проводяться воркшопи, курси, майстер-класи, презентації.  А внизу розміщується власне виробництво з двома 3D принтерами та самодільними фрезерами (хлопці самостійно виробляють собі апаратуру та самі пишуть для неї програми). Тут власне і втілюються в життя всі ідеї.

Команда та натхнення

Дизайнери Хочу Раю зібрались з усіх куточків України. Але на думку засновників, справжній член команди має бути перевірений часом. Тому більшість співробітників перші 2-3 роки працюють на фрілансі.

Хлопці не шукають ідей у готових чужих матеріалах та пабліках – кажуть, що часто «твоя» ідея виявляється не такою вже й твоєю. Надихають їх не самі предмети, а спілкування, людські емоції, манери та потреби.

«Відчув потребу – одразу думаєш, чи є вона у інших, як її можна задовольнити» - розповідає Віталій. Ось кілька цікавих рішень:

Динозавр Бровко. Коли приходиш додому, треба кудись кинути ключі.  Бровко «вилізатиме» із стіни з висунутим кольоровим силіконовим язиком, на який можна буде покласти ключі або інші дрібні речі.     

 Подушка з підставкою для чашок. Часто коли лежиш хочеться попити чи перекусити, але не хочеться вставати. Щоб далеко не бігти, можна просто перевернути подушку і поставити на неї чашку. Зручно.

Кухонний набір-трансформер. Ложка, виделка, миска, чашка/бутилка, вставні сільничка і перечниця компактно вкладаються один в одне. Наразі цей проект ще на стадії концепту – його будуть доробляти.

 «Путлєр капут» - статуетка з петардою в різних пікантних місцях для задоволення гострої потреби у знищенні цього персонажу.  

Творчий процес

Коли в когось народжується ідея, її одразу обговорюють  усім дизайнерським колективом – разом вирішують, чи вона потрібна та цікава, іноді об’єднують з іншими ідеями. Потім оформлену ідею записують у «Плакат ідей і потреб» щоб вона не губилася. Далі розподіляються обов’язки, робляться ескізи, опрацьовуються деталі і врешті виробляють прототип.

Чіткого розмежування завдань немає – кожен береться за те, що хоче і може зробити. Жодної примусовості. Взагалі всі постійно вчаться новому, і вміють потрошку все. Принцип Хочу Раю – я хочу, я не знаю, але я можу. Якщо є бажання, то легко знаходиться література, інструменти та способи втілення її в життя. Натомість коли людина знає всі правила, часто виникає «це неможливо», або «так не роблять».

Ідеї у Хочу Раю не вмирають - коли щось йде не так, вони допрацьовуються, переосмислюються, трансформуються, іноді відкладаються до кращих часів або доношуються, але не викидаються на смітник.

Планування виявилось важливим і для дизайнерів – хлопці дізнаються, що в їх професії без дедлайнів немає жодної результативності.

Комерція

Хочу Раю частіше працює з Києвом, Дніпропетровськом, Черкасами, ніж зі Львовом, тому що орієнтуються саме на бізнес, а там зовсім інше до нього відношення. Згодом компанія планує виходити на закордонні ринки.

Дизайнери «Хочу Раю» переконані, що клієнт має платити наперед. Тоді він відчуває відповідальність і більше включається в процес. Хлопці скаржаться, що клієнти часто відокремлюються і не прагнуть брати участь у створенні дизайну, мовляв, я ж тобі гроші плачу - роби, як я сказав.  Але дизайнер і клієнт – в одному човні. Клієнт – це капітан. Якщо він правильно не скерує, ніхто н допливе до бажаної мети.  Тому так важлива активна співпраця над спільним результатом. Але найважливіше – залишатись дизайнером. А не перетворюватись на виконавця. Тому важливо відштовхуватись від потреб клієнту, але пропонувати свої рішення та втілювати своє бачення.

Львівська академія мистецтв

Львівська академія мистецтв – місце, яке виховує молодих митців з усієї країни. Крім того, сюди приїжджають багато іноземних студентів  з Польщі, Фінляндії, Китаю, Ізраїлю, Росії та Білорусії. Тут навчаються малювати, проектувати, розробляти дизайн,  створювати скляні, дерев’яні, керамічні та текстильні вироби й елементи декору.

Атмосфера та середовище

Атмосфера Академії сильно відрізняється від дизайн-студії: тут значно більші масштаби, більше напрямків діяльності, але водночас дещо менше свободи творчості – до 4-го курсу студентам дають чіткі завдання, які вони мають спроектувати та втілити у життя. Власну ж ідею можна реалізувати тільки на 4 та 6 курсі, у вигляді дипломної роботи.

Витвори оформлюються тут же – у Львівській академії мистецтв  знаходиться єдина скло-піч у Східній Європі при навчальному закладі. Є й і власний столярний цех, і печі для випікання гончарних виробів.

Кожен кабінет закладу – маленька майстерня, де студенти під керівництвом викладачів проектують, випікають, виліплюють, вирізають, малюють або моделюють майбутні  витвори.

Навіть підлогу коридорів  та кабінети кафедр прикрашають скульптури та вироби з різних матеріалів (скла, глини, дерева та ін.) - стіни завішані картинами, ткацькими полотнами і навіть зі стелі звисають інсталяції студентських дипломних проектів.

Студенти , викладачі і натхнення

Студенти дуже цінують атмосферу та креативний простір академії – але зауважують, що природа  за вікном, живі тварини та роботи старших художників надихають ще більше. Свій час молоді митці вчаться планувати самостійно , але при тому вони мають вкладатися у встановлені академією дедлайни.

Ставлення до викладачів надзвичайно позитивне – «Починаючи з першого курсу ми у всьому радились з викладачами і вони залюбки нам допомагали. Думаю, вони назавжди залишаться нам як батьки» - каже Тетяна Кованда, студентка кафедри кераміки. До того ж, у вільний час студенти не сидять без роботи – зараз Тетяна працює у знайомої керамістки в майстерні, але надалі планує вивчити фотошоп та працювати у сфері графічного дизайну.

Натхнення черпають і з творів з зарубіжної літератури – Стефаненко Надія надихнулась поемою Овідія «Метаморфози». Жіноча фігура на декоративному панно, що викладена всередині скла текстильної ниткою символізує народження цілого всесвіту. Робота має виставковий характер, але водночас після захисту її можна вписати в будь-який інтер’єр. Після захисту роботи панно виставлятимуть у Чехії. Надія зараз працює в арт-студії з дітьми та проводить майстер класи.

Творчій процес

Процес творчості в академії також суттєво відрізняється від того, що практикують в  дизайн-студії. Студенти хоч і працюють разом в майстернях, але кожен має власне завдання і опрацьовує його самотужки. Теоретично студенти з різних кафедр можуть створювати й сумісні вироби, але на практиці це відбувається досить рідко.

Студенти та викладачі кажуть, що творчість – це завжди сюрприз. Коли народжується сама ідея, ніхто ще не знає до кінця, яким вийде готовий витвір. На результат впливає не тільки майстерність студента, але й технічні можливості і властивості матеріалу.

Комерція та можливості

Більшість студентських робіт зберігається в фондах академії, деякі з них виставляються  в Україні та за кордоном. Самі по собі виставки неприбуткові, але за бажанням студент може викупити роботу з академії за символічну плату, і реалізовувати її замовнику.

До академії також часто звертаються професійні дизайн-студії в пошуках фахівців, або шукають виконавця під конкретне замовлення. Зараз академія має на меті налагодження механізму контактування студентів та замовників, щоб усучаснити процес студентської творчості.

Що ж до майбутнього працевлаштування - викладач з кафедри дизайну інтер’єру Іван Студницький каже, що більшість студентів не одразу становляться дизайнерами, а спершу починають набирати досвід як 3D візуалізатори – втілюють чужі  проекти та побажання у 3D модель, і тільки після отримання досвіду студії можуть пропонувати їм посаду дизайнера.

Автор Яна Біляєва

...

Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!