Фото: Новини Лохвиччини
Верховна Рада минулого тижня офіційно призначила місцеві вибори на 25-те жовтня. Партизація (місцеві еліти стають заручниками великих партій), відкриті списки, які виглядають, як закриті та новий вигляд бюлетеню – такими будуть вибори 2020. Плюси та мінуси нової виборчої системи пояснювали експерти під час онлайн-зустрічі #Діємо разом «Місцеві вибори – 2020. Що змінюють нові правила гри?», організованій міським осередком партії «Голос».
Новий виборчий кодекс
До виборів залишилося менше 100 днів. Всі міжнародні стандарти вказують, що не можна змінювати виборчі правила перед самими виборами, бо це сіє хаос серед виборців і серед кандидатів, які не до кінця розуміють систему. Проте, Верховна Рада в останній момент внесла зміни до Виборчого Кодексу.
На попередніх виборах, можна було кандидувати самовисуванцем в громадах до 90 тисяч виборців. Це була планка, більші міста мали лише партійне висування. Тобто до 90 тисяч висування самостійне або від партії – у кандидата був вибір. Зараз цю планку знизили до 10 тисяч і по суті забрали можливість у лідерів громад іти в депутати місцевих рад самовисуванцями. Таке нововведення зручне для провладної партії, бо воно вирішить їхню головну проблему – нестачу кадрів на місцях. За таких умов депутати місцевих рад матимуть більшу відповідальність перед політичними партіями, аніж виборцями.
Роман Лозинський, народний депутат від фракції «Голос», зазначає, що обмежена можливість самовисування – найбільший недолік цього виборчого кодексу. Для країни надмірна політизація місцевого самоврядування шкідлива. Це матиме і політичні, і управлінські наслідки після проведення виборів 25-го жовтня 2020 року. На місцях мають вирішуватися в першу чергу питання господарки, розвитку громад, інфраструктури, місцевої медицини та освіти.
Ще одна новація – це відкриті списки, які у своїй суті дуже прогресивний та демократичний крок, але Верховна Рада затвердила ці відкриті списки у такому вигляді, що залишаються вони де-факто закритими.
Особливість відкритих списків у тому, що людина голосує не за конкретну партію, а в цій партії обирає конкретного представника, якому довіряє. Відповідно керують прохідним списком до рад не політсили, а виборці. Номінально це право залишили. Кожний в бюлетені буде голосувати за політичну партію і безпосередньо біля галочки за партію буде місце для цифри, де виборець позначає кого конкретно підтримує з кандидатів від цієї політичної сили. Але депутати підтримали виборчу квоту і зберегли на рівні 25% цей бар’єр.
«Ми з фракцією «Голос» послідовно відстоювали 5%, тобто зменшення до абсолютно нормального рівня, аби здебільшого саме люди впливали, хто буде в партії другим номером, хто буде – 5, а хто – 15. Чому я постійно говорю саме про другий номер, тому, що перші номери – зафіксовані і вони, умовно, захищені. Добре це чи погано – це дискусія велика, мабуть для абсолютної відкритості списків мали би бути перші номери не закріплені, це знову питання дуже дискусійне. Але друга ключова позиція фракції «Голос» – дати можливість людям обирати, хто має бути згори списку, а хто має бути в кінці списку, а не партійним керівникам», – пояснює позицію партії народний депутат Роман Лозинський.
В порівнянні з 2015 роком, виборчі застави зросли у 40 разів і стали найбільшими виборчими заставами в світі. Наприклад, щоб політичній партії в місті Львові висунути свого кандидата в мери і списки до Львівської міської ради і обласної ради – в сумі потрібно було б трохи більше мільйона гривень лише за право участі. Ще, звісно, додаткові кошти до цих застав потрібні партіям, щоб пояснити людям свої ідеї і починати агітувати. Це захмарні суми, тому зменшення виборчих застав – це перемога, яка дасть змогу малим політсилам також брати участь у виборах.
Що змінилося за 5 років у місцевих виборах?
Юрій Танасійчук, правозахисник та експерт з виборчого права, каже, що за ці 5 років змінилася сама модель обрання депутатів місцевих рад, тобто йдеться про дві градації:
Обрання депутатського корпусу. Діятиме партійна модель для громад, де живе більше 10 тисяч виборців (детальніше дивіться вище). Щодо малих громад – на багатомандатних округах практично переможець може бути не один – варіюватиметься кількість від двох до чотирьох. Людина, яка здобула перше місце отримає мандат, людина, яка стала другою – теж отримає мандат, а за рішенням місцевої територіальної комісії на певних округах і третій, і четвертий номери можуть стати депутатами.
Місто Львів, найімовірніше, буде поділено на шість округів. Всі кандидати, яких висуває партія будуть закріплені, партія сформує загальний список і кожного кандидата загального списку закріпить за одним з шести округів. Тобто будь-який виборець у місті Львові, в залежності від округу, де він живе, отримає список політичних партій у бюлетені і також список кандидатів. Кандидатів на такому окрузі партія може висувати від 5 до 12 осіб. Крім цього, виборчий кодекс зобов’язує дотримуватися ґендерної квоти. Тобто, якщо рахувати з 1 по 5 номер, то формула має бути така: 3 + 2 – 3 особи однієї статі, 2 особи іншої. На жаль, цей виборчий кодекс має таку ж прогалину, як у 2015 році, коли частина партій не дотримувалася гендерної рівності і у своєму роз’ясненні Центральна виборча комісія казала, що не може зняти або не зареєструвати такі виборчі списки, оскільки подана повна комплектність документів, а за порушення ґендерної квоти не передбачено конкретної санкції.
Обрання голів місцевих громад. Для виборів мера буде ключова позначка 75 тисяч виборців. Громади до 75 тисяч обиратимуть мера за 1 тур. Переможець буде той, хто набрав найбільшу кількість голосів. Більші громади користуватимуться системою абсолютної більшості, яка передбачає, кандидат-переможець набирає 50% плюс один голос або відбувається другий тур голосування. Для більшості міст зміниться саме модель обрання міського голови.
«Ми забуваємо про великий позитив цих змін – Україна нарешті кодифікували виборче законодавство. Більшість країн світу вже давно кодифікували своє законодавство. Це було одне з найбільших зауважень і найчастіших, яке ми отримували від міжнародних спостерігачів, міжнародних інституцій про те, що нам варто нарешті уніфікувати законодавство», – підкреслює керівник Комітету виборців Львова Микола Бучин.
Децентралізація і вибори
Ми завершуємо реформу децентралізацію, не знаючи повноваження гілок державної виконавчої влади, тобто укрупнених районів, їхнього представництва на місцях, які ці функції будуть, які повноваження у них залишаться, а що буде передано органам місцевого самоврядування.
«Завершуючи децентралізацію і змінюючи виборчу систему, очевидно, що правильно було б почати з повноважень, які матимуть на місцях органи державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Після цього було б доцільно формувати нові райони і розуміти їхню роль. Районні ради та РДА є власниками багатьох комунальних приміщень. Це заздалегідь породжує багато потенційних конфліктів. Якщо механізми чи процедури передачі з балансу на баланс не будуть чітко прописані – отримаємо можливість для маніпуляцій з цим майном. Так ми можемо отримати дуже небезпечні виклики на місцях, тому до виборів мають визначитися всі повноваження районних та обласних рад», – зазначає експертка «Голосу» Іванна Герус.
Запис онлайн-зустрічі «Вибори – 2020. Що змінюють нові правила гри?», проведеної міським осередком партії «Голос» у рамках ініціативи «Діємо разом» дивіться тут.
