Фото: uainfo.org
Мирослава Гонгадзе в інтерв’ю видання Гордон розповіла про принципову різницю між українськими та американськими політиками, про третій Майдан і те, що в Україні потребує докорінної реформи.
Імовірність третього Майдану висока. Не тільки нинішні українські влади, а й суспільство повинні негайно почати кардинальні зміни. У цей процес повинні бути залучені всі: влада - на своєму рівні, громадяни - на своєму. Не вірите нинішній владі - не треба, але тоді змініть щось навколо себе.
В Україні ніхто не фокусує погляд на власній сходовому майданчику, зате всі вчать президента, як правильно працювати.
В Україні нарікають: мовляв, нам мало допомагають, недостатньо санкцій вводять проти Росії. Але в прямому ефірі на дебатах Хорошковський заявив, що "в Україні взагалі немає війни, а Росія - не агресор". Вибачте, якщо український політик таке заявляє, що залишається Заходу? Хто повинен бути великим патріотом України - український чи західний політик, якому, в принципі, немає діла до нашої країни, він повинен вирішувати проблеми своїх виборців? Повірте, я регулярно ходжу в Конгрес США, буквально за рукава смикаю американських політиків. Після Майдану стало легше працювати, тому що Захід дійсно усвідомив всю небезпеку дій Росії.
Я не відчуваю всередині США проросійських настроїв. В американському суспільстві є відчуття повернення холодної війни часів СРСР. Але в США взагалі немає агресії проти Росії та її народу, є неприйняття політики Путіна і кремлівської влади.
В українських політиків все побудовано на загальних фразах, немає конкретики у відповідях, немає чіткої позиції з того чи іншого питання. Вони лише фіксують наявність проблеми, а не пропонують конкретних рішень. Натомість американські політики завжди чітко викладають покрокову програму дій. Вони не просто обіцяють, а беруть на себе зобов'язання, виконання яких ретельно контролює громадянське суспільство. Якщо кандидат виграє вибори, але не виконує власну передвиборчу програму, вважайте, його політична кар'єра закінчена.
У медіапросторі України дуже багато непотрібного інформаційного шуму, в результаті простій людині дуже важко відокремити зерна від полови. Це повинні робити професійні ЗМІ, що не підхоплюють пустопорожні розмови, а чітко виділяють суть дискусії з того чи іншого питання.
Але, на жаль, в Україні журналісти дуже залежні від власника ЗМІ, мало не зобов'язаними себе відчувають перед роботодавцем. Звідси інформаційний плюралізм і відсутність медійного еталона. Мені дуже хочеться, щоб "Перший національний" під керівництвом Зураба Аласанії став справжнім суспільним телеканалом, зразком відповідальної і незалежної журналістики в Україні.
Докорінних змін в Украні потребує освіта. Коли я говорила про низький рівень політичних дискусій в Україні - це було не звинувачення, а констатація факту. Уміння вести діалог виховується з малих років. В Америці дитини зі школи навчають не тільки говорити, але й слухати співрозмовника. В Україні ж всі публічні дискусії відбуваються з надривом: ніхто нікого не слухає, всі перекрикують один одного
Думаю, проблема в низькій освіченості суспільства. Я говорю не про кількість людей з вищою освітою, а саме про якість освіти. У людей є знання, але вони не вміють аналізувати і чітко висловлювати власну думку.
