На Львівщині, на території пам’ятки архітектури 17 ст. – храму Різдва Богородиці у Щирці, археологи віднайшли кам’яні стіни, які були зведені на місці кладовища, та фрагменти кераміки, інформують у науково-дослівдницькому центрі «Рятівна археологічна служба».
Читайте також: Костел Бенедиктинок і вежа Корнякта очікують на дофінансування держави
«Кам’яні стіни були збудовані в 16–17 ст. і один раз вже були відремонтовані. Більше того, їхні фундаменти були зведені на місці християнського кладовища, яке існувало раніше», – зазначили.
Крім того, під час шурфування з західної сторони укріплень археологам вдалося віднайти фрагменти кераміки 11–12 ст. Це є підтвердженням того, що у княжі часи ділянка була заселена. Однак залишається невідомим, що саме тут було – городище, боярська садиба чи монастир.
Додамо, що перша згадка про Щирець в літописі датується ще 1126 роком. Однак через малу кількість писемних джерел про життя міста у часи середньовіччя, донині його історія добре не відома.
Зокрема, дослідників цікавить, що було на території храму Різдва Богородиці у княжі часи. Дехто припускає, що тут міг бути замок або монастир, а хтось навіть стверджує, що саме тут був літописний Щирець.
Читайте також: На Львівщині загорілася церква 16 століття
Археолог Олександр Сілаєв стверджує, що гору, на якій побудовано храм, називають Золотою, однак раніше вона мала назву і Монастирської і Замкової.
«Ми також знаємо, що під час вивчення цієї території у 1970-х роках археологи знаходили фрагменти кераміки, яку датували давньоруським часом. Однак повноцінних розкопок там ніколи не проводили», - розповів він.
Станом на сьогодні однією з найдавніших збережених частин храмового комплексу є оборонні стіни та в’їздна брама, яка потребує нагальної реставрації.
Довідково
Церква Різдва Богородиці XVI ст. споруджена на найвищій точці Щирця, так званій церковній горі. Після чисельних татарських набігів, пожеж та руйнацій церкву відбудували тільки у 1662 р., а свій теперішній вигляд вона отримала у 1892 р. Спочатку церква була трибанною, з деревяними куполами на кам’яних стінах, а після перебудови та реконструкції 1893 року, виконаної за проєктом знаного галицького архітектора Василя Нагірного, вона постає однобанною. Перебудова змінила давніший гарний вигляд старовинної церкви.
