Сьогодні мені хотілося б висловити свою думку щодо неправдивої та перекрученої інформації, яка останнім часом так активно поширюється у львівських ЗМІ. 12 грудня 2014 року рішенням виконавчого комітету Львівської міськради Львівській Архиєпархії УГКЦ надано дозвіл на проектування пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому на пл. Святого Юра у Львові. Подія справді є важливою для суспільного життя міста. Це рішення стало результатом багаторічних публічних обговорень проекту пам’ятника та потреби його встановлення.
Про наміри встановлення пам’ятника митрополитові Андрею Шептицькому. У наступному році, попри святкування урочистостей 150 річчя від дня народження митрополита Андрея Шептицького, можна було б і згадати ще один «ювілей» - 25-річчя намагання встановити йому пам’ятник у Львові. Від 1990 року обласною та міською радами неодноразово ухвалювались рішення про встановлення пам’ятника. Чому вони не виконувались? Через байдужість, відсутність політичної волі завершити неодноразово розпочату справу? А може, як завжди - відсутність коштів? Чи все ж не було достатньо достойних ідей? Одним словом, це питання було «не на часі».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 5 тез про встановлення пам’ятника Шептицькому у Львові
Про відкритий Всеукраїнський конкурс проектів пам’ятника. Останній конкурс проектів було оголошено у 2010 році. На ньому було представлено близько 40 проектів з різними ідеями. Конкурс відбувався у два тури. Двом кращим колективам по завершенні конкурсу було рекомендовано об’єднати свої зусилля і представити спільне рішення. З цього, звісно, нічого не вийшло. Один з колективів принципово відмовився будь-що міняти у своєму проекті. Тож на спільному засіданні оргкомітету та конкурсної комісії обрали проект нашого авторського колективу (І. Кузьмак, М. Федик, М. Посікіра).
Сьогодні окремі представники архітектурної спільноти міста висловлюють особисті зауваження до затвердженого конкурсною комісією проекту. Це добре, що у місті є ще такі небайдужі. Але чому ці пропозиції свого часу вони не подали на розгляд комісії? Чому публічно не висловлювали недовіру до членів конкурсної комісії та оргкомітету? Виявляється, дехто свою власну творчу імпотенцію хоче видати за рішення останньої інстанції та ще й закликає до обурення інших. Тепер лунають заяви, ніби переможця конкурсу не визначено, а громаду не було почуто.
Про авторитет оргкомітету та конкурсної комісії. У професіоналізмі людей, які були представлені у цих органах, сумніватись марно. Серед них - представники міської та обласної рад, відомі архітектори та скульптори, викладачі профільних вузів, відомі громадські діячі, духовенство, моральні авторитети міста. Таким чином хочу спростувати наступну брехню, яка поширюється окремими ЗМІ, ніби цього проекту не бачили спеціалісти чи їх думка не була врахована.
Про місце встановлення пам’ятника. Ще до проведення конкурсу відбулись неодноразові консультації між мерією міста та представниками громадських організацій, де і було визначено місце для встановлення пам’ятника. Згодом учасникам конкурсу було рекомендовано площу Св Юра разом із прилеглим сквером. Як на мене, це достойне місце для встановлення пам’ятника Митрополитові.
Про громадські обговорення. Я не пригадую більш ширшого громадського обговорення, як встановлення пам’ятника Митрополиту. Обговорення тривали майже півроку. Конкурсні роботи були у відкритому доступі. Проект пройшов депутатські комісії у Львівській міськраді, численні презентації в митрополичих палатах для представників громадсько-політичних організацій, зустрічі з працівниками львівських підприємств. Його обговорювали в університетах Львова професорсько -викладацькі склади і навіть студенти. Всюди цей проект знаходив підтримку. Широке обговорення було винесено і на засідання синоду УГКЦ 13 листопада 2014 року. Там також вирували дискусії, але, як згодом повідомив Блаженіший Патріарх Святослав Шевчук, учасники синоду одноголосно проголосували за реалізацію цього проекту. Підтримали нашу ініціативу понад 30 народних депутатів. Тож як можна спекулювати на тому, що проект не обговорила громада?
Про публічну брехню. Основною причиною збурення громадськості є перенесення існуючої дороги ближче до корпусів університету «Львівська Політехніка» та проведення реконструкції скверу. Авторами проекту при проведенні аналізу ситуації були максимально враховані усі історичні передумови проектних рішень. Наші опоненти кажуть, що існуючий сквер спроектовано Арнольдом Рьорінгом (автор Стрийського парку). Однак ніхто до сьогодні не представив жодних документальних підтверджень цього факту.
Але це не найголовніше. Навіть я готовий був припустити, що це робота Рьорінга. Такі обставини накладали на нас особливу професійну відповідальність при реконструкції скверу. Однак, як згодом виявилось, при будівництві бібліотеки для Львівської політехніки десь в 70- х роках сквер було реконструйовано. Підтвердженням цього є інформація в пояснювальній записці автора детального плану території, професора Інституту архітектури Ю. Криворучка. А це значить, що в 1970-х роках оригінального скверу за проектом Рьорінга не стало. А сьогодні поширюються спекуляції про неабияку цінність цього скверу
Запроектована нова дорога не буде порушувати жодних нормативних вимог - віддаль від корпусів університету «Львівська політехніка» становитиме 20 метрів. Ширина дороги складатиме 15 метрів. На всій довжині зі сторони корпусів навчального закладу передбачено високощільні зелені насадження для зменшення акустичного впливу дороги на навчальні процеси. Крім цього, передбачено спеціальні бар’єри для запобігання випадкового проникнення на проїзну частину вулиці. У проекті враховано також сучасне енергоощадне освітлення дороги, пішохідних переходів та перенесення одного світлофорного об’єкта. Вартість такої дороги складатиме 6-8 млн. грн.
Тому публічна брехня у ЗМІ про те, що сквер перестане існувати, а натомість з’явиться велетенська монументальна «совдепівська» площа, устелена гранітом, мене дивує і обурює. Неправда і те, що для будівництва нової дороги необхідно відступити 30 метрів від корпусів «Львівсьої політехніки», а сама дорога буде шириною 35 метрів. Все це необґрунтовані навмисні перебільшення, як і навмисне перебільшення того, що вартість дороги складатиме не менше 50 млн грн.
Буду щиро вдячний у поширенні цього звернення, аби громада міста не була введена в оману видуманими фактами окремих журналістів. Якщо хтось з опонентів знайде у цих словах брехню, нехай публічно мене у цьому звинуватить, підтвердивши свої заперечення фактами.
Ігор Кузьмак, архітектор, співавтор проекту пам’ятника Андрею Шептицькому у Львові