На правах реклами

Петиції, Громбюджет, слухання. Як громада Львова може вплинути на місцеву владу

372 0
Наскільки дієвими є інструменти впливу громади на місцеву владу та як вдосконалити статут Львова, щоб покращити життя містян.
фото Назар Притула

фото Назар Притула

Зараз мешканці Львова мають різні інструменти впливу на місцеву владу — електронні петиції, участь у громадському бюджеті, моніторинг робіт та закупівель через платформу ProZorro тощо. Але чи знають про ці інструменти містяни і наскільки доступними вони є? Чи враховується думка львів’ян при ухваленні рішень міськрадою? У цьому розбирались учасники дискусії, ініційованої Українською Галицькою партією.

Шанс для Львова

За останні декілька років львів’яни стали активніше долучатися до вирішення міських проблем, каже депутатка ЛМР від УГП, голова постійної комісії законності, депутатської діяльності та свободи слова Юлія Гвоздович.

«Мешканці почали об’єднуватись в громади, щоб змінити місто разом. Саме для таких активних та свідомих людей ми розробили так званий довідник активних львів’ян — “Зробимо разом: як громада може впливати на владу”. Він містить всі інструменти громадської участі та контролю, а також детальний опис, що мають робити львів’яни, аби реалізувати свою ідею. Усі охочі можуть його отримати в нашому офісі», — розповідає вона.

За її словами, найбільш ефективними інструментами впливу на владу містяни вважають Громадський бюджет та електронні петиції, а найменш ефективними — громадські обговорення та громадську експертизу.

«Лише 1% львів’ян під час муніципального дослідження на відмінно оцінив можливість громади впливати на прийняття рішень місцевої влади. А понад 30% опитаних поскаржились на жахливі умови для втілення ідей містян», — каже Юлія Гвоздович.  

Колишній начальник Головного територіального управління юстиції у Львівській області Ярослав Жукровський говорить, що проводити громадські експертизи можна і потрібно, але спочатку варто сформувати громадянське суспільство. На його думку, після створення статуту міста Львів отримав шанс і легітимізував становлення місцевої демократії.

«Місцева демократія набула певних нормативних форм, і з цього можна починати відлік можливостей громадської участі», — каже він.

Боротьба поколінь

У житті міста починати брати учать потрібно вже зі школи, переконана учениця школи №96 та представниця учнівського самоврядування Львова Діана Сузова.  

«Дітей не мотивують щось робити, і це потрібно змінювати. Майже у кожній школі є учнівський парламент, на засіданнях якого можна запропонувати свою ідею», — каже вона.

За її словами, їй та іншим учням не відразу вдалося залучити дорослих до своїх проектів Громбюджету, оскільки дорослі не сприймали їх усерйоз.

«Дітей ніхто слухати не хотів, бо ми не мали достатньо досвіду, на думку старших. Крім того, голосувати за проект могли лише ті, хто досяг 16-ти років. Я вважаю, що це неправильно», — говорить Діана Сузова.

Студентське братство Львівщини також неодноразово стикалось з віковою дискримінацією у суспільстві, але змогло її подолати.

«Ми об’єдналися в сильну громаду. На рік-два почали обирати прогресивних, сильних людей, які не бояться розмовляти із «серйозними дядями». У молоді трошки інша система цінностей, нас неможливо купити. І якщо починаємо вимагати чогось від держави, то спочатку повинні їх щось запропонувати. І ми ділимося своїм успішним досвідом співпраці з владою з братчиками з інших міст», — говорить член Студбратства Антон Кузовкін.

Тим часом при Львівській міськраді існує Дитяча дорадча рада, яка дає можливість дітям взяти учать у громадському житті міста. Нижньої вікової межі вона не має.

«До 18 років будь-який учень може долучатись до прийняття рішень. І це чудово, бо наше майбутнє залежить від молоді. Активність молодого покоління ми могли побачити на президентських виборах — явка віковою категорії 18-29 років зросла на 40%. Та я сподіваюсь, що молоді люди почнуть критично мислити та більш відповідально обирати політичні сили», — каже Юлія Гвоздович.

Комунікація та злагоджена робота

Голова Львівського міського осередку УГП Галина Васильченко разом із сусідами брала участь та перемагала в Громадському бюджеті у 2016 та 2018 роках. За її словами, для реалізації ідеї достатньо демократичних та практичних інструментів.

«Наші проекти на вулиці Джорджа Вашингтона досить малі, але все одно роблять свій вклад у розвиток міста. Я рекомендую всім львів’янам, які мають якісь ідеї чи ініціативи не боятися та подаватися на Громбюджет. Буває складно, але результат перевершить всі сподівання. Громадський бюджет покращує не тільки місто, а й комунікацію між мешканцями», — каже вона.

Щоб вдало реалізувати проект, замало однієї перемоги. Потрібно вибудувати діалог з владою та громадськістю, вважає активістка ініціативної групи вул. Личаківської Анастасія Карп’як. За її словами, на скарги мешканців на ремонт Личаківської довго не зважали.

«Нас почули тільки після того, як пройшов сильний дощ. Усі перші поверхи вулиці затопило. Я зрозуміла, що потрібно щось робити, почала збирати підписи та базу контактів. Потім ми обрали кілька представників громади, підписали звернення і подали його у міськраду. Уже за кілька днів ми зустрілися з заступником міського голови. З нами почали говорити після того, як ми сформували громаду», — каже Анастасія Карп’як.

Автор петицій і проекту Громадського бюджету Андрій Козицький погоджується, що Громадський бюджет – це хороший інструмент, але все ж ще потребує вдосконалення. У свою чергу юристка та активістка Тетяна Кордіяка вважає, що з кожним роком інструменти громадської участі та кількість свідомих львів’ян збільшуються, хоча неполадки в системі видно й досі.

«Ми хотіли скоригувати маршрут №47а, щоб транспорт почав їздити далі по вул. Пасічній. І наче все було гаразд, і вже з понеділка він мав би їхати за новим маршрутом, але не вийшло. А в АТП-1, яке обслуговує маршрут, нам відповіли, що вони взагалі вперше чують про такі зміни», — розповідає вона.

Членкиня громадської ради при управлінні освіти та ГО «Батьки в дії» Христина Шабат вважає, що справжні зміни можливі лише при злагодженій роботі.

«У нас було багато засідань при управлінні, але по суті жодне з них не було вдалим. Кожен хотів говорити лише про своє. На останньому засіданні з 14 осіб ніхто не хотів очолювати раду. Багато людей думають, що участь у роботі ради — інструмент контролю. Але це інструмент впливу, і нам потрібні справді достойні люди, які прагнуть робити зміни, а не просто переслідують особисті інтереси», — каже вона.

Але не завжди громадські організації створюють для покращення життя містян. Часом за їхньою допомогою лобіюють бізнес-інтереси, розповідає голова ГО «Кращий Сихів» Наталія Піпа. З нею погоджується і екс-голова ГО «За якісний транспорт» Святослав Товстига.

«Бізнес використовує громадськість як вирішення проблем комунікації з владою. Потрібно врегулювати це», — говорить він.

Моніторинг та контроль

Для запобігання корупції та підвищення прозорості закупівель створили спеціальні електронні платформи, найвідоміша з яких — ProZorro. Онлайн-сервіс допомагає журналістам та активістам проводити розслідування, а іншим мешканцям — побачити, на що витрачають їхні гроші.

«Ми проводили у міській раді тренінг, щоб всі охочі змогли розібратись у питаннях закупівель та контролю грошей. Ми готові проводити подібні тренінги і надалі, головне — щоб було бажання», — каже аналітик Центру громадського моніторингу та досліджень Олег Блінов.

За словами експертки Львівського регуляторного хабу Катерини Шуварської, Львів лише починає працювати з платформою «ProZorro.Продажі», але перспектив тут багато.

Усі пропозиції та зауваження, висловлені під час дискусії, Юлія Гвоздович планує обговорити з іншими депутатами міської ради.

Катерина Гаценко


Читайте також:
Новини від KINOafisha.ua.
Загрузка...
Загрузка...
Кінотеатр Планета кіно IMAX (Львів).

Коментарі (0)

Додати коментар