Фото: parenting.firstcry.com
Мовлення – це процес спілкування опосередкований мовою. У дошкільному віці дуже активно проходить розвиток комунікативних форм та функцій мовної діяльності, удосконалюються практичні мовні навички, поповнюється словниковий запас. Саме тому, коли дитині три-чотири роки, батькам варто звернути увагу на те, як вона розмовляє.
Лікар-логопед першої категорії Медичного центру Medicover Соломія Рихлівська зазначає, що є певні стадії розвитку мовлення, які дитини повинна пройти, і під час цих стадій потрібно уважно слідкувати за тим, як розмовляє дитина, як вона вимовляє звуки та формує свої думки.
Загалом, розвиток мовлення дитини проходить у ранньому віці. За словами лікарі-логопеда, перед першими словами має пройти стадія лепету або гуління. Ця стадія є дуже важливою для розвитку артикуляції дитячого мовного апарату. Відсутність лепету у дитини – перший тривожний дзвіночок для батьків. Закінчується стадія лепету до року. Вже до двох років дитина повинна володіти двома десятками простих слів, як от: мама, тато, дати, взяти, їсти тощо.
«Інколи діти народжуються з діагнозами, які супроводжуються розладами мовлення, такими як дитячий церебральний параліч (ДЦП), спинна м’язева атрофія (СМА) та різні генетичні захворювання, при яких ймовірна затримка психічного розвитку або розумова відсталість. Також сильний фактор має спадковість чи хірургічне втручання при анатомо-фізіологічних дефектах мовленнєвого апарату (ринолалії чи короткій вуздечці). В цих випадках заняття з логопедом потрібно починати якомога раніше. Якщо ж мовлення не розвивається з інших незрозумілих причин, то варто обстежити слух та зір», – наголошує логопед Медичного центру Medicover.
Що стосується дошкільнят, то тут є певна градація:
- діти від 3 до 4 років повинні вміти вимовляти свистячі звуки;
- від 4 до 5 – шиплячі звуки;
- від 5 до 6 – сонорні звуки.
«Якщо батьки зауважують у дітей якісь відхилення, як-от: порушення звуковимови, дуже пом’якшену вимову чи, навпаки, тверду, якщо дитина порушує складову структуру слів, вимовляє одне і теж слово по-різному, має проблеми з розвитком зв’язного мовлення, – то варто звернутись до логопеда, який кваліфіковано проаналізує ситуацію та надасть рекомендації», – радить лікар.
Зі схожою ситуацію стикнулась пані Ольга, матір близнюків Миколки та Даринки, у яких у дошкільному віці виявили певні проблеми з мовленням.
«Порівнюючи з іншими однолітками в дитячому садку, я виявила певну різницю у мовленні: інші діти вже досить добре говорили, а в моїх дітей була якась затримка. Так ми звернулись в дитячу поліклініку, де сказали піти до логопеда», – розповіла Ольга.
Лікар-логопед Медичного центру Medicover відзначає, що найкращим часом для проведення корекції мовлення є дошкільний вік, однак тут все залежить від діагнозу. Якщо він легкий, то достатньо кількох занять, щоб все виправити.
Одним із таких найпоширеніших діагнозів є дислалія, коли у дитини спостерігається багатий словниковий запас, правильна побудова речень, розвинуте зв’язне мовлення, але є порушення вимови окремих звуків.
«Якщо ж діагноз важчий (наприклад, дизартрія чи алалія, коли мовлення відсутнє взагалі), тоді потрібно докладати великих зусиль, і кропітка праця може тривати кілька років за злагодженої роботи логопеда, психолога та батьків», – наголошує логопед Медичного центру Medicover.
У випадку близнюків Миколи та Дарини, то у хлопця були серйозніші проблеми – ІІ ступінь загального недорозвинення мовлення (ЗНМ).
«На момент, коли я виявила, що у дітей є затримки у мовленні, їм було три рочки, – розповідає мама. – Зараз їм п’ять, і я бачу різницю у порівняні з тим, що було. Звичайно, що це був довгий, кропіткий процес. Щотижневе відвідування уроків логопеда. Тричі на тиждень ми робили спеціальні домашні вправи: від рухів язиком, до повторення слів з певними звуками. Це важко фізично й психологічно, але головне – результат, який ми маємо зараз, після 2 років занять».
Важливим фактором недостатнього розвитку мовлення у дитини є соціальна занедбаність. Тут мова радше не про умови проживання, а про недостатню увагу батьків, відсутність спілкування з однолітками тощо.
«Як показує практика, діти-логопати, як би це жахливо не звучало, мають відставання у розвитку в цілому. Важливим є психологічний супровід, який розвиває всі психічні процеси у дитини: уяву, пам’ять, мислення, сприймання – без цього неможливе засвоєння матеріалу, який потрібен дітям-логопатам», – зазначає Соломія Рихлівська.
Дитині не достатньо просто відвідувати та займатись у логопеда. Роль батьків у розвитку їхнього мовлення є дуже важливою. Їм слід готуватися, що процес корекції може тривати довше, ніж очікувалось. Батьки повинні приділяти багато уваги дитині: більше розмовляти із нею, чітко висловлювати свої думки та формулювати речення. Розмова з дитиною не може перетворюватись на монологи батька чи матері – потрібно давати дитині можливість самостійно відповідати на запитання та формулювати свої думки й бажання. У цьому процесі важливими є спокій та підтримка.
Читайте ще більше фахових порад і тематичних матеріалів у спецпроекті Tvoemisto.tv «Твоє здоров'я». У ньому ми публікуємо тексти на актуальні теми, які найбільше цікавлять львів’ян. Генеральний партнер проекту — Медичний центр Medicover.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
