Фото: MoeMisto
«Шевченківський гай» у Львові завжди збирав на Великдень тисячі людей. Сьогодні він закритий на карантин. І хоча гаївки там цього року під час великодніх свят не лунатимуть Tvoemisto.tv пропонує нагадати, з чого, власне, почалася ця великодня традиція гуляння у гаю.
Отець Севастіян Дмитрух, голова Комісії сакрального мистецтва Львівської архиєпархії та директор Музею Митрополита Шептицького розповідає про те, як Церква УГКЦ вийшла із підпілля на Великодень 1990 року.
У 1990-му році УГКЦ вперше відкрито молилася на Великдень у «Шевченківському гаю». Поділіться спогадами, як це було.
На початку 1990 року 25 березня монахи-студити вийшли із підпілля. Після Святої літургії у Преображенській Церкві почався процесійний хресний хід до Шевченківського гаю. То були тисячі народу. І монахи-студити вперше торжественно ввійшли у Свято-Іванівську лавру Студійського уставу, яку заклав Митрополит Андрей Шептицький.
Властиво у цей рік ми почали богослужіння у монастирській Церкві Премудрості Божої 25 березня і за два тижні був Великдень. Це, як Іван Франко у своїх творах писав «Ще як світ світом, не було. Для нас великодня такого!» Тисячі людей зі своїми родинами, в гарних українських строях, приходили у «Шевченківський гай» у великодню суботу. До освячення пасок була величезна чергу людей – у Лавру Івана Хрестителя.
Весь Львів вийшов у «Шевченківський гай»
А на сам Великдень виглядало, що весь Львів вийшов до того місця духовності, культури, архітектури, мистецтва, щоби відсвяткувати Великдень. Вперше були такі чудові гаївки, які виводила і співала українська молодь. Був такий хор «Вірли» під керівництвом Марії Процевят. То було щось надзвичайне. Вперше можна було так торжественнно і гарно почути наш великодній спів під звук церковних дзвонів і переможну пісню на честь і славу Христа «Христос Воскрес!»
Я навіть ніколи не чув тих гаївок, які виконував хор – і вони відтворювали ту красу українського великоднього фольклору.
Читайте також: Медіа-хаб «Твоє місто» запрошує провести Великдень разом онлайн
Також після обіду до Лаври прибув преосвященний Митрополит Володимир Стернюк у єпископській мантії, щоби там відслужити великодню вечірню. Його вітали люди, як у лозову квітну неділю Єрусалим вітав в’їзд Христа. Церква вийшла з підпілля і стала вільною.
Тоді молитовний спів під звуки дзвонів, вечірня проводилася на сцені, на дворі. Було приємно, що вся молодь прийшла на ту вечірню. Було стільки радості в той день, справді з воскреслим Христом, зі Львовом раділа вся Земля.
Від того часу завжди та традиція у «Шевченківському гаю» кожного Великодня львів’яни сходяться вже після своїх святкових свячених сніданків. Беруть з собою паску, частуються, виводять гаївки. Такий торжественний святковий Великдень із духовною молитвою є воістину незабутнім.
Це було надзвичайно велике свято, почуття свободи народу, Церкви, що ми можемо вільно і явно молитися.
Який ще був для Вас особливий Великдень в історії незалежної України?
Другий такий Великдень був у 1992-му році. Перед Великоднем до Львова повернувся блаженної пам’яті патріарх УГКЦ кардинал Мирослав Іван Любачівський. Тоді владики, митрополити і кардинал приїхали у «Шевченківський гай», щоб споглянути нашу красу Великодня, народну традицію і літургійний спів. На полянах, біля кожного храму, народ виводив гаївки.
Я кожного року стараюся після обіду піти в Лавру Івана Хрестителя, щоб насолодитися красою наших традицій і звичаїв, а потім і в обливаний понеділок, адже там знову розкошує молодь – жартами, сміхом, радощами.
Читайте також: Особливий Великдень-2020. Усе, що стосується святкування цьогоріч і трохи спогадів
У гаївках народжуються нові родини і нове життя
Кожного року така радість на Великдень. Перешкодою може бути тільки погода. Ми йдемо у гай продовжувати молитву, бо каже святий апостол «Що робите, то робіть на славу Бога»!
Цього року це не відбудеться, на жаль, але потрібно берегти своє здоров’я, сидіти у своїх домівках, але можна переглядати відеозаписи, вдома співати гаївки і радіти тому празнику світлового Христового Воскресіння, тою надією на життя вічне, бо Христос своєю смертю смерть переміг. І смерти не має. Бо життя з Богом завжди радісне, веселе, святкове і надійне.
Отче, то яка ваша улюблена гаївка?
Вони всі – одна гарніша іншої. Там оспівується світло і радість весни. Коли ми виходимо за місто, то бачимо, що все приходить до життя, природа воскресає. І в наших гаївках поєднується радість Бога і радість людини. Оспівується залицяння один до одного, кохання. Хлопці і дівчата шукають собі пари. В цих гаївках, мабуть, народжуються нові родини, нове життя.
Традиційні Великодні гаївки в музеї Шевченківський гай у Львові, квітень 1991-го року, Живе телебачення
Христина Гоголь
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.