Фото: konkurent.in.ua
Сьогодні, 15 березня, набрала чинності низка поправок до Кримінально-процесуального кодексу України, згідно з якими відбудуться зміни у законодавстві щодо поховання померлих родичів.
Зокрема, як інформує Судова влада України, за нововведеннями будь-яку експертизу, включно з судово-медичною, відтепер призначатиме слідчий-суддя, але тільки в межах кримінального провадження. Тобто, у випадках насильницької смерті і лише після реєстрації повідомлення про кримінальне правопорушення. Адже тільки експерт видає лікарське свідоцтво про смерть, якщо вона настала внаслідок травми, отруєння, ураження струмом, дії інших зовнішніх факторів, раптової смерті дітей віком до 1 року та якщо особа померлого не встановлена.
Читайте також: У Львові подорожчали ритуальні послуги. Нові тарифи
Якщо ж людина померла природною смертю, дія нововведень кримінально-процесуального законодавства на процедуру видачі дозволу на її поховання не розповсюджується. Оскільки правила поховання в Україні не змінились, змінився тільки суб’єкт, який призначає експертизу: не слідчий, а слідчий -суддя. Якщо слідчому доведеться звертатись до слідчого судді з клопотанням про призначення експертизи, воно розглядатиметься слідчим-суддею негайно і без жодних зволікань.
Висновок експерта виготовляється на основі Акту судово-медичного дослідження та результатів аналізів у місячний термін з моменту призначення експертизи, але тіло віддається на поховання після завершення розтину. Проведення експертизи на правила поховання також не впливає.
Читайте також: В Україні вводять електронне судочинство
Водночас, в Україні паралельно діють дві статті, одна з яких передбачає обов’язкову судмедекспертизу для встановлення причин смерті (п. 3 ст. 238 КПК України), а інша — наказ МВС від 29 вересня 2017 року, згідно з яким, якщо лікар, котрий прибув на місце смерті людини, констатує її смерть без ознак насилля, то родичам померлого можуть видати свідоцтво про смерть без розтину тіла. Однак для цього лікар має надіслати відповідний документ у правоохоронний орган, на території обслуговування якого перебуває заклад охорони здоров’я.