фото - Українська Галицька Партія
Міський голова Львова Андрій Садовий переконує, що завод на Пластовій стане технологічним проривом. Тим часом мешканці та частина експертів вважають, що запропонована містом технологія – неефективна і питання сміття вона не вирішить, а лише загострить.
Львівські депутати з фракції Української Галицької Партії – Юлія Гвоздович та Мирослав Данилків – поспілкувалися з кількома незалежними експертами та дізналися, що вони думають про сміттєпереробний у Львові.
Технолог та інженер з Києва Іван Ландар, який об’їздив півсвіту, вивчаючи різні технології переробки сміття, говорить, що варіантів, як переробляти муніципальні відходи у світі, є понад дві тисячі. Вибрати можна будь-який, але треба врахувати реалії міста і навіть менталітет: сортують мешканці відходи чи ні.
«Яка технологія підійде Львову найкраще – французька, німецька, японська чи американська, – мали б визначити шляхом порівняння. Те, що сьогодні пропонується у Львові, – ручне сортування, компост, який буде виготовлятися і захоронення на полігоні, – це до 30% від загального об'єму ТПВ. Це не найкращий варіант при сучасних технологіях», – каже Іван Ландар.
Експерта насторожує, що ані депутати, ані громадськість досі не бачили детального проекту, екологічних висновків щодо будівництва заводу саме на цьому місці, хоч уже не раз просили надати офіційні документи.
Зараз дамба мулових полів на очисних спорудах у Львові, де планують збудувати майбутній сміттєпреробний завод, переповнена. Нечистоти виливаються в низовину річки Полтви.
«Водний кодекс забороняє будівництво екологічно небезпечних об’єктів у прибережно-захисній смузі річок. Ґрунти на цій ділянці нестабільні. У 2017 році тут провели геолого-інженерні вишукування – тутешні ґрунти належать до 3-ї категорії складності. Тобто будівництво буде складним, і треба проводити додаткові геологічні вишукування», – говорить керівниця юридичного відділу ГО «Екологія, право, людина» Ольга Мелень-Забрамна.
Доктор економічних наук Віктор Борщевський переконаний, що через забруднені відходи, які неможливо очистити, виробництво RDF (тверде відновне паливо) може бути недоцільне.
«Заводи не братимуть шкідливого матеріалу, бо при спалюванні такого RDF відбувається забруднення довкілля. У наших відходах люмінесцентні лампи, батарейки та інший небезпечний матеріал. Відповідно, ми будемо мати RDF, але у нас практично нема заводів, які можуть на ньому працювати», – говорить Віктор Борщевський.
Крім того, у мікрорайоні Знесіння, де заплановане будівництво, вже є 67 екологічно небезпечних об’єктів. Це і нафтобаза, і асфальтний завод, і картонно-паперова фабрика. Тому мешканці категорично проти розташування ще одного потужного, небезпечного і неекологічного об’єкту.
Юля Гвоздович, депутатка ЛМР на окрузі, де планують будувати майбутній завод, розповідає, що місто відкинуло всі альтернативні пропозиції щодо земельних ділянок.
«Альтернативні ділянки відкинули без фахової аргументації. Рішення про будівництво заводу не обговорили з людьми, і висновку Міністерства екології досі нема, а ділянка під завод уже готується. То чи можемо ми вірити, що завод справді працюватиме без шкоди для львів’ян?» – каже Юля Гвоздович.
