1. Надвечір’я Богоявлення, або «Голодна кутя», як називають її в народі, також вважають ще Щедрим вечором (аби не плутати із першим Святим вечором). Відмінність із Щедрим вечором перед Старим Новим роком така, що у Надвечір’я Богоявлення до осель ходять щедрувати дівчата, тоді як з 13 на 14 січня щедрівниками здебільшого є хлопці. На Старий Новий рік жінкам та дівчатам взагалі заборонялося ходити в гості, чи принаймні відвідувати чужу домівку раніше, ніж до неї зайшов чоловік.
2. У переддень Водохреща всі віруючі дотримуються суворого посту – нічого не їдять. Тільки після того, як зійде вечірня зоря, можна сідати вечеряти. В цей день не обов’язково дотримуватись дванадцяти страв, проте головною умовою є те, що на стіл подають тільки пісні страви: смажена риба, гречані млинці, вареники з капустою, узвар та кутя.
3. Цього дня прийнято святити в церкві воду. Цікаво, що посуд в якому її освячують прикрашають квітами, щоб Бог оберігав від різноманітних негараздів. Із набраною у переддень Водохреща водою господар обходив свою оселю і, промовляючи молитву, окроплював святою водою усі кімнати й закутки. Існує ще звичай малювати на дверях та вікнах хрестики, які були захистом для домівки, оберігали від нещасть. У давнину такі хрестики робили із соломи, згодом вирізали з паперу. Пізніше їх почали малювати крейдою.
4. Згідно традицій, коли на дворі запанує темрява, родина виносить із дому «дідуха» й спалює його в садку, або в іншому місці – «пускає теплий дух». Ці дії відображають прощання з зимою, спалення зими й закликання весни. Попіл зі згорілого «дідуха» зазвичай розкидають по городу – на добрий урожай.
5. У надвечір’я Богоявлення в деяких регіонах України існувала традиція «виганяти кутю», адже з Йорданом свята закінчувались, тож необхідно було голосно попрощатися із основними атрибутами святкувань. Дітлахи голосно били ложками об металевий посуд, створюючи галас на подвір’ї, господар же виносив з хати сіно, яке лежало на долівці і розділяв його між худобою.
6. Зранку ж, на Йордан, дівчата вмивалися у воді з монетами, для того аби бути красивими і багатими цілий рік. Це була звичайна вода – не освячена, оскільки її після вмивання просто виливали, а монети збирали і роздавали між усіма членами родини. Вважалося, що вони мають приносити удачу.
7. Розпочинаючи з Водохреща і до свята Стрітення Господнього, що припадає на 15 лютого, священики відвідують домівки парафіян і з молитвою благословення окроплюють оселі святою водою. Така традиція найбільше поширена на Західній Україні.
За інформацією: Поступ, newsmarket
Опублікувала Мар’яна Федина
