Зустріч, що нагадувала більше товариську розмову, обмін думками, радощами та страхами, була на актуальну та водночас досить складну тему – «толерантність».
Пропонуємо кілька тез та відео із розмови двох «неймовірних жінок».
«Я толерантності вчуся досі. Вчуся чути й бачити інших, розуміти, що кожного щось турбує, в усіх щось болить. Якщо колись я могла годинами плакати через якісь труднощі, то зараз намагаюся аналізувати, розуміти, збагнути й вибачити передовсім собі певні вчинки. За час своїх пошуків, молитов, спілкування з духівниками та психологами, я зрозуміла істинність слів Блаженнійшого Любомира Гузара: «щоб віднайти в собі любов, треба заново народитися»
«Займайтеся дітьми в міру, бачте, чуйте їх та водночас давайте їм можливість розвиватися в соціумі. І дитина буде щаслива. Не треба надмірної жертовності. Дитина має бачити щасливих маму і тата. А коли в житті трапляються труднощі, їй треба просто говорити, що любите, будете поруч, завжди підтримаєте. Доросла людина не має права переносити на дитину чи іншу людину власну злість, втрату, агресію. Це й означає толерантне ставлення».
Читайте також: Як з іншої планети. Соломія Чубай про виховання сина із аутизмом
«Я попрощалася з бабцею і зрозуміла, що вона була для мене втіленням справжньої України. Вона вчила мене молитися, співати колядки, замішувати пампухи, пекти паску, багато колискових, які увійшли до альбому я чула саме від неї. І в тому, мабуть, є відповідь, чому роблю свої проекти саме такими. Адже ми часто, як сліпці – не бачимо, що наші багатства поруч, що нам не треба нікуди їхати, щоб знайти якісь культурні скарби. Я зрозуміла, що хочу робити те, що мені подобається. Показати, що в нас є крута українська поезія, яку не лише можна читати, а співати, робити цікаві відеоарти, малювати. Хочу робити проекти, які будуть запам’ятовуватися, якими будуть пишатися, які будуть символізувати нашу країну».
Текст - photo-lviv.in.ua
Відео –
