фото: philharmonie-essen.de
Для Максиміліана Кендлінґера музика – це більше. ніж хобі. Він їздить по світу з батьком в рамках «Штраус-турне» та мав нагоду побувати у найбільших залах Європи. «Музика – це моє життя, адже я працюю в офісі, прийшовши додому, йду на урок фортепіано, тоді йду грати з моєю групою, маю репетиції… Я думаю, музика повинна бути не тільки тим, що ти мусиш робити. Вона має бути улюбленим заняттям, якщо тобі це подобається», – каже молодий музикант.
У 13 років Максиміліан Кендлінґер диригував оркестром у Дюссельдорфі, втім 24 травня у Львові відбудеться перший концерт під його керівництвом. «Я вважаю, якщо ти не нервуєш, то це не особливий час. Для мене, якщо я нервую, це особливий момент, бо мені подобається працювати з оркестром, працювати над цим проектом. Думаю, для музикантів це радість так само, як і для мене», – запевняє він.
Батько та син – як колеги
Маттіас-Ґеорґ Кендлінґер каже, що не часто дає поради синові, хіба коли той просить підказати. «Проте він сам вчиться, постійно спостерігає, що я роблю, та за процесом роботи різних диригентів. Ми працюємо разом, і деколи він [Максиміліан] щось мені говорить, мовляв, ось це неясно. І я кажу «так, дякую, Максиміліане». Я можу вчитися від нього, а він від мене. Ми – як колеги».
Однак відомий диригент та композитор не намагається контролювати сина.
«Диригент – це лідер концерту, він дає емоції та уявлення про драматургію і все інше. Тож мені нічого говорити. Лише коли Максиміліан питає мене, що я відчуваю у цьому чи цьому місці, я кажу йому. Він все готує сам, і це важливо. Він диригент, має великий талант, тому не потребує мого контролю. Мені важливо контролювати свою роботу. Він не трьохрічна дитина, за якою треба пильнувати. Це серйозний робочий процес, і мені приємно бачити, що мій син Максиміліан виявляє інтерес до моєї професії», – говорить Маттіас-Ґеорґ Кендлінгер.
Поради батькам, які виховують дітей-музикантів
«Думаю, ми маємо працювати з ясною думкою і насолоджуватися своєю роботою. Можливо, так наші діти розумітимуть, що в житті може бути гармонія, що музика може нести добро людям, – наголошує австрійський диригент. – Важливий пункт для батьків – бути чесними із собою. Не так важливо вказувати робити те чи інше, бо діти добре знають, чого хочуть».
Його син Максиміліан впевнено почувається як молодий диригент: «Я знаю, що для мене це гарний шанс отримати такий ранній досвід роботи, хоч він і не всім видається логічним».
Про австрійсько-українську дружбу
Минулого літа капела зі села Кендлінґерів організувала за приватні кошти свій концерт у Долині, «щоб дізнатися, що таке Україна». «Вони знають про Україну тільки з телебачення, новин, політики. І завжди, коли я кажу їм, що відчуваю тут, вони не зовсім розуміють, що таке Західна Україна. Я можу говорити тільки про Західну, бо ніколи не був у Східній», – додає відомий австрійський диригент. Він дізнався, що це перший фінансований за приватні кошти австрійсько-український концерт з часу початку війни. Для деяких музикантів, каже Маттіас-Ґеорґ Кендлінґер, «це були найкращі дні їхнього життя, коли можна було зрозуміти цей народ [українців]».
Звуки Львова
Маттіас-Ґеорґ Кендлінґер: «Для мене Львів звучить як приватний грув (треба дати пояснення у дужках). Це дуже культурне місто, і, на мою думку, дуже креативне, бо кожного року я бачу тут щось нове».
Максиміліан Кендлінґер: «Ми часто ходимо в «Театр пива» («Правда»), але нам теж інколи треба відпочити від музики. Та це складно, музикантів також можна побачити на вулиці — це чудово, хоч і важко для мене кожного дня».
Засновник «K&K Philharmoniker» каже, що з кожним роком його концерти у Львові стають «голоснішими». «Для нас важливо, щоб концерт був не лише концертом. Він має давати людям щось, що може придатися їм у житті, можливо, іншу ідею для життя чи підставу змінити щось», – каже диригент і додає, що на його думку, призначенням класичної музики є «дати людям більше, аніж можуть дати ноти».
Підготувала Ірина Матвіїшин
