фото: photofact.in.ua, facebook
Площа Старий Ринок і церква святого Миколая
Площа розташована обабіч вулиці Богдана Хмельницького між Сянською, Підгірною, Пильникарською, Ужгородською, Князя Лева, Чорноморською та Рибною. Згідно з археологічними розкопками, район площі був заселений ще в ХІІ столітті. Вважається, що саме на основі цього поселення біля підніжжя Замкової гори Данило Галицький Романович в середині ХІІІ століття заснував місто Лева. Історики припускають, що на місці сучасної площі був центр міського життя — ринковий майдан.
Недалеко від площі Старий Ринок (на вулиці Хмельницького, 28а) знаходиться одна з найдавніших відомих львівських храмів – церква святого Миколая Мир Ликійських Чудотворця, котра могла бути заснована ще Данилом Галицьким. У одній із тогочасних грамот 1292 року вказано, що цей храм мав особливу опіку від великокняжого двору. Лев Романович надав цій церкві право довічного володіння землею. Будівля довгий час була надвірним храмом галицько-волинських князів та їх родинною усипальницею.
Професорська колонія
Загалом так називають кілька кварталів, які відгороджені від міста петлею залізниці «Підзамче-Личаків». Серед особливостей цієї частинки Львова – дрібна бруківка, невластива житловим районам тиша та вузькі вулиці, де заледве проїжджає одне авто. На рубежі XIX і ХХ століть, коли місто розросталося, тут почали будувати вілли й особняки, у яких жила інтелігенція. Так утворилася Професорська колонія. У різні часи в цих кварталах мешкали літератори Ірина Вільде, Микола Вінграновський, Роман Дідула, а ще живописець Євген Манишин. Нині Професорська колонія вважається одним із елітних районів Львова, тож землю тут так просто не купиш. А от гуляти вулицями можна скільки заманеться. До того ж – безкоштовно.
До Професорської колонії найлегше дістатися від кінцевої трамваю «двійки» на Пасічній: треба вийти на вулицю Личаківську, оминути храм Покрову Пресвятої Богородиці, перейти залізничну колію й прямувати уздовж вулиці Ніщинського. Коли опиняєшся ніби в залізничному кільці – розумієш, що вже на місці.
Фабрика повидла на Жовківській рогатці
У Львові є чимало локацій, які нерозривно асоціюються з історією древнього міста. Для району «Підзамче» таким місцем є, так звана, Жовківська рогатка. Саме тут, у польському Львові, до 1931 року проходила межа між містом та селом Знесіння. На розвилці сучасних вулиць Богдана Хмельницького та Волинської збирали акцизне мито. В’їзд у місто закривав шлагбаум, від якого, як вважають історики, і походить назва «рогатка». Ця частина була своєрідним місцем зустрічі міста та більш вільного передмістя.
На Жовківській рогатці зосереджувалося багато горілчаних підприємств. Найвідоміше з них – фабрика горілок і лікерів Бачевського. Продукція підприємства, заснованого ще наприкінці ХVIII століття, вважалася «візитною карткою» Львова і користувалася попитом навіть за межами Польщі. Сама будівля колишньої Жовківської рогатки (вул. Б. Хмельницького, 124) нагадує середньовічний замок. Фабрика повидла – постіндустріальна будівля, унікальна архітектурна споруда, колишня фабрика спиртових напоїв. Ось що пише про неї львовознавець Ігор Мельник у своїй книзі «Із другого боку вулиці височіє неоготична вежа, яка нагадує середньовічний замок. Цікаво, що з боку міста вежа має глуху обшарпану стіну, а усе її «лицарське» оздоблення повернуту в бік гостинця, перетворюючи цю будівлю у своєрідну візитівку Львова. А збудовано цей «замок» на початку ХХ ст. для фабрики спиртових виробів та підсолоджених трунків «Й. Корнік і син».
За матеріалами: Вікіпедія, Твоє Місто, сайт Центру міської історії Центрально-Східної Європи
Підготувала Юлія Сабадишина
